27 серпня 2019 року Справа № 915/1380/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
без виклику сторін
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 915/1380/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький метизний завод”,
69106, Північне шоссе, 22Д, м. Запоріжжя,
до державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”,
54055, вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв,
про стягнення заборгованості та нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а всього грошових коштів у сумі 13012 грн. 15 коп. за договором від 24.07.2018 №7878,-
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Запорізький метизний завод” пред'явлено позов до державного підприємства (ДП “МБТЗ”) “Миколаївський бронетанковий завод” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 13012 грн. 15 коп., із яких: 12474 грн. - основний борг; 258 грн. 37 коп. - пеня; 104 грн. 58 коп. - 3 % річних; 175 грн. 20 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на порушення відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між ними договором від 24.07.2018 №7878, а саме, зобов'язань щодо оплати товару, поставленого за договором, внаслідок чого утворився основний борг, на суми якого у відповідні періоди прострочень здійснено нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нараховано пеню згідно п. 7.2 Договору.
Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором та адвокатських послуг.
Ухвалою суду від 13.05.2019 відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також строк для подання заперечень, з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, - п'ять днів з моменту отримання відповіді на відзив.
Відповідач відзив у встановлений ухвалою суду від 13.05.2019 строк не подав, проте в поясненнях на позовну заяву від 02.07.2019 №1510 (вх№11096/19 від 03.07.2019) позовні вимоги ТОВ “Запорізький метизний завод” не визнав в повному обсязі з посиланням на те, що позивачем не надано суду доказів виконання ним умов п.3.3 договору та п. 5 Специфікації №1 від 04.12.2018, а тому згідно п. 3.4 договору товар вважається непоставленим і обов'язок його оплати для відповідача не настав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
24.07.2018 між ДП “МБТЗ” (далі - покупець) та ТОВ “Запорізький метизний завод” (далі - постачальник) укладено договір поставки №7878 (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю Дріт зварювальний СВ-08Г2С (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 договору).
У відповідності до п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м.Миколаїв, АДРЕСА_1 , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів “INCOTERMS” у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікації.
Товар поставляється в наступні строки: 5 календарних днів з моменту підписання цього договору, якщо інший строк не визначений сторонами в Специфікації (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.
У разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим (п. 3.4 договору).
Згідно п. 4.1 договору, поставка здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару.
Оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 договору).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата за цим договором, якщо інше не визначено в Специфікаціях, здійснюється в розмірі 100% від суми Специфікації протягом 45 календарних днів від дати прийняття покупцем товару на підставі отриманого рахунку.
Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).
Згідно п. 9.3 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 9.3 договору).
04.12.2018 сторонами підписано специфікацію №1, в якій сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації складає 12474 грн. Оплата здійснюється в розмірі 100% від суми Специфікації протягом 30 календарних днів по факту поставки товару, після приймання ВТК ДП “МБТЗ”. Термін поставки: 5 календарних днів після підписання Специфікації. Умови поставки: на склад ДП “МБТЗ” (м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120) за рахунок постачальника.
Тобто сторони визначили інший порядок оплати за поставлений товар, ніж визначено п. 5.2 договору.
На виконання договірних зобов'язань та на підставі специфікації №1 ТОВ “Запорізький метизний завод” поставило ДП “МБТЗ” обумовлений договором товар на загальну суму 12474 грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.12.2018 №1103 (а.с.23) та експрес накладною “Нова пошта” (а.с. 25).
На оплату поставленого товару ТОВ “Запорізький метизний завод” виставлено відповідачу рахунок №1208 від 11.12.2018, який, за твердженням позивача, протягом встановленого специфікацією №1 строку неоплачений.
У поясненнях на позовну заяву від 02.07.2019 №1510 (вх№11096/19 від 03.07.2019) відповідач не заперечив факт поставки товару, проте позовні вимоги ТОВ “Запорізький метизний завод” не визнав в повному обсязі з посиланням на те, що позивачем не надано суду доказів виконання ним умов п.3.3 договору та п. 5 Специфікації №1 від 04.12.2018, а тому згідно п. 3.4 договору товар вважається непоставленим і обов'язок його оплати для відповідача не настав.
З таким висновком відповідача суд погодитися не може за такого.
Так як вже зазначалось, відповідно до п. 3.3 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.
У разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим (п. 3.4 договору).
Позивач надав відповідачу оригінали документів, передбачені п. 3.3 договору, зокрема рахунок-фактуру, видаткову-накладну, експрес накладну транспортної компанії “Нова пошта”, про що не було заперечень від відповідача, а останній отримав дані документи, отримав відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною від 11.12.2018 №1103, тобто, не відмовився від прийняття такого товару, а тому в нього виник обов'язок з оплати отриманого товару. Тим паче, з поставки товару та настання строку її оплати пройшло достатньо часу для того, щоб відповідач відмовився від поставленого товару, що відповідачем зроблено не було та останній в подальшому тримає у себе поставлений товар, уникаючи оплати за нього.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги ТОВ “Запорізький метизний завод” про стягнення з відповідача основного боргу у загальній сумі 12474 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно наданого до суду розрахунку (а.с.5) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 252 грн. 21 коп., яка нарахована за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 11.12.2018 №1103 на суму 12474 грн. за період з 15.03.2019 по 25.04.2019.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до п. 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 60 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Суд визнає обґрунтованим і правильним поданий позивачем розрахунок пені, нарахованої за період 15.03-30.05.2018 в сумі 258 грн. 37 коп., і визнає, що дану суму належить стягнути з ДП “МБТЗ”.
Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Запорізький метизний завод” про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, цивільним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Суд погоджується й з поданими позивачем розрахунками 3 % річних у сумі 104 грн. 58 коп., нарахованої за несвоєчасну оплату видаткової накладної від 11.12.2018 №1103 на суму 12474 грн. за період з 14.01.2019 по 25.04.2019 та інфляційних втрат у сумі 175 грн. 20 коп. за період 15.01.2019 - 25.04.2019 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ “Запорізький метизний завод” в повному обсязі та стягнення з ДП “МБТЗ” заборгованості в загальній сумі 13012 грн. 15 коп., із яких: 12474 грн. - основний борг; 258 грн. 37 коп. - пеня; 104 грн. 58 коп. - 3 % річних; 175 грн. 20 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 1700 грн. за складання позову.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Між ТОВ “Запорізький метизний завод” (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням “Юридична компанія Радник” (далі - Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги б/н від 24.04.2019, за умовами якого клієнт доручив, а Адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, зокрема представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових питань в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Юридичну допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу винагороди за надану правову допомогу, в розмірі згідно додаткової угоди сторін (п. 4.1 договору).
Додатковою угодою від 24.04.2019 сторони визначили, що Адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу, зокрема щодо складання та подання позову до Господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, винагорода за надання якої встановлена сторонами у 1700 грн., які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2019 клієнтом було сплачено адвокату винагорода у розмірі 1700 грн. за складання позову до Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, що підтверджується платіжним дорученням від 02.05.2019 №41664.
Отже, позивачем надано суду докази на понесення витрат на правничу допомогу в сумі 1700 грн., які згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням слід покласти на відповідача.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).
У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у сумі 1921 грн. у відповідності до ст.129 ГПК України покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 247-252, ГПК України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький метизний завод” задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” (54017, вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 07856371) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький метизний завод”, 69106, Північне шосе, 22Д, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 39989779) грошові кошти в сумі 13012 грн. 15 коп., із яких: 12474 грн. - основний борг; 258 грн. 37 коп. - пеня; 104 грн. 58 коп. - 3 % річних; 175 грн. 20 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1921 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 1700 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 27.08.2019, у зв'язку із перебуванням судді Коваль С.М. у липні - серпні 2019 року у запланованій щорічній відпустці.
Суддя С.М.Коваль.