"19" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/828/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Савченко А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Савруцький С ОСОБА_1 С. на підставі ордеру;
Від відповідача: Костиркін О.Г. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „СВ ТЕК” до товариства з обмеженою відповідальністю „Юпітер” про стягнення 83 511,57 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ ТЕК” (далі по тексту - ТОВ „СВ ТЕК”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Юпітер” (далі по тексту - ТОВ „Юпітер”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 83 511,57 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 75 095,27 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 394,92 грн., збитків від інфляції у розмірі 7 021,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.
ТОВ „Юпітер” повністю заперечувало проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено, що на виконання укладеного між сторонами по справі договору останнім 19.03.2018р. було придбано у позивача насос, після установки якого було виявлено невідповідність обладнання вимогам виробництва, яке здійснює відповідач. З метою досягнення мети виробництва відповідачем було вирішено здійснити заміну деяких частин насосу, вартість поставки яких і є предметом спору по даній справі. Проте, як вказує ТОВ „Юпітер”, навіть після заміни деяких частин насос не може забезпечити необхідну продуктивність, у зв'язку з чим, підстави для задоволення заявленого позивачем позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
20.10.2017р. між ТОВ „СВ ТЕК” (Постачальник) та ТОВ „Юпітер” (Покупець) було укладено договір поставки №2017-37, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує обладнання Metso дробарно-сортувальне, гірничо-збагачувальне, насосне, для переробки металобрухту, запасні та зношувані частини (надалі - товар). Асортимент, кількість та якість, ціна за одиницю товару та загальна ціна товару, терміни та умови поставки обумовлюються в додатках до цього договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. ціна товару, що поставляється Постачальником, погоджується сторонами у відповідних додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Якщо інше не погоджено сторонами у відповідних додатках до договору, розрахунки за товар, що поставляється Постачальником, здійснюються Покупцем за наступною схемою шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника: 70% вартості товару - попередня оплата при розміщенні замовлення, впродовж трьох робочих днів з дати отримання Покупцем відповідного рахунку від Постачальника; 30% вартості товару - після отримання повідомлення про готовність до відвантаження розмитненого товару зі складу Постачальника на адресу Покупця.
Згідно з п. 3.10 договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. датою поставки товару вважається дата передачі товару Покупцю у погодженому сторонами місці призначення поставки, що вказана у видатковій і товарно-транспортній накладній. Представник Покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару.
Положеннями п. п. 4.1, 5.1 договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. передбачено, що Постачальник гарантує, що якість товару, який поставляється, відповідає технічним характеристикам, що належать до даного виду товару та підтверджується відповідним сертифікатом якості. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності до вимог Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару за кількістю від 16.06.1965р. П-6, та Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару за якістю від 23.04.1966р. П-7, з подальшими змінами та доповненнями до них, в частині, що не суперечить діючому законодавству України.
20.10.2017р. між сторонами по справі було підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р., відповідно до умов якої сторонами було погоджено поставку відповідачеві насосу. Як наголошено відповідачем у відзиві на позовну заяву вказаний насос був переданий йому позивачем 19.03.2018р.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2018р. між сторонами по справі було підписано додаток №2 до договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р., у якому сторонами було погоджено асортимент товару, що постачається та порядок оплати товару - протягом 15 днів з дати поставки товару. На виконання прийнятого на себе зобов'язання щодо поставки товару ТОВ „СВ ТЕК” було передано, а ТОВ „Юпітер” прийнято товар, загальна вартість якого складає 75 095,27 грн., що підтверджується підписаною між сторонами по справі видатковою накладною №416 від 04.07.2018р.
06.11.2018р. ТОВ „СВ ТЕК” звернулось до відповідача із листом №135, відповідно до якого просило сплатити заборгованість за отриманий товар у найкоротший термін.
ТОВ „Юпітер” листом №234 від 28.11.2018р. у відповідь на звернення позивача про сплату заборгованості повідомив, що придбаний раніше відповідачем у позивача насос не може забезпечити необхідну продуктивність, яку очікував останній, навіть після заміни окремих деталей, у зв'язку з чим, відповідач запропонував позивачеві забрати деякі частини насосу та врегулювати питання, яке виникло між сторонами.
Листом №20 від 27.02.2019р. ТОВ „СВ ТЕК” повторно звернулось до відповідача із проханням сплатити заборгованість за отриманий на підставі договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. та додатку №2 від 07.06.2018р. товар.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Юпітер”, позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за договором поставки №2017-37 від 20.10.2017р. зобов'язань не було оплачено вартості поставленого позивачем товару на підставі видаткової накладної №416 від 04.07.2018р., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №2017-37 від 20.10.2017р. ТОВ „Юпітер” не було оплачено вартості отриманого на підставі видаткової накладної №416 від 04.07.2018р. товару, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 75 095,27 грн. З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених ТОВ „СВ ТЕК” позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 75 095,27 грн., що має наслідком необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог у названій частині.
При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи ТОВ „Юпітер”, яким в обґрунтування власної правової позиції було наголошено про відсутність підстав для оплати вартості отриманого товару , у зв'язку з неможливістю придбаних деталей забезпечити необхідну продуктивність раніше придбаного у позивача насосу, з огляду на наступне.
Так, предметом заявлених ТОВ „СВ ТЕК” позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за товар, переданий відповідачу на підставі видаткової накладної №416 від 04.07.2018р., стягнення заборгованості за раніше поставлений відповідачеві товар, в тому числі насос, не є предметом спору по даній справі. За таких обставин, господарський суд доходить висновку, що невідповідність раніше придбаного відповідачем у позивача товару умовам договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату вартості товару, отриманого на підставі видаткової накладеної №416 від 04.07.2018р., оскільки інше не передбачено умовами договору поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 673, ст. 674 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Умовами п. 5.1 договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р. передбачено, що приймання товару за якістю здійснюється у відповідності до вимог Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару за якістю від 23.04.1966р. П-7.
Оскільки ТОВ „Юпітер” не було надано суду жодного доказу на підтвердження виявлення недоліків товару, отриманого на підставі видаткової накладної №416 від 04.07.2018р., у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, акту про виявлені недоліки, складеному відповідно до вимог Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару за якістю від 23.04.1966р. П-7, господарський суд доходить висновку про наявність у відповідача обов'язку здійснити оплату придбаного у позивача товару на умовах, визначених договором №2017-37 від 20.10.2017р. та додатком №2 від 07.06.2018р.
При цьому, господарським судом критично оцінюються надані відповідачем заяви свідків, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтвердження факту неможливості забезпечення насосом необхідної продуктивності навіть після заміни деталей, оскільки вказані докази, за відсутності складених відповідно до вимог Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару за якістю від 23.04.1966р. П-7 актів про виявлені недоліки, не можуть визнаватись судом достатніми для встановлення факту передання позивачем відповідачеві товару неналежної якості.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого позивачем товару на виконання умов договору поставки №2017-37 від 20.10.2017р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 1 394,92 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7 021,38 грн., нарахування яких здійснено позивачем після закінчення 15-ти денного строку для оплати товару, визначеного додатком №2 від 07.06.2018р. до договору поставки.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „СВ ТЕК” до ТОВ „Юпітер” шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 1 394,92 грн. та збитків від інфляції у розмірі 7 021,38 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „СВ ТЕК” до товариства з обмеженою відповідальністю „Юпітер” підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 75 095,27 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1394,92 грн. та збитків від інфляції у розмірі 7021,38 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, Господарського кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Юпітер” /65012, м. Одеса, провулок Мукачівський, буд. 8, ідентифікаційний код 19370805/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „СВ ТЕК” /50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 60Б, ідентифікаційний код 39543166/ суму основного боргу у розмірі 75 095,27 грн. /сімдесят п'ять тисяч дев'яносто п'ять грн. 27 коп./, три відсотки річних у розмірі 1 394,92 грн. /одна тисяча триста дев'яносто чотири грн. 92 коп./, збитки від інфляції у розмірі 7 021,38 грн. /сім тисяч двадцять одна грн. 38 коп./, судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.08.2019р.
Суддя С.П. Желєзна