номер провадження справи 15/113/19
14.08.2019 Справа № 908/1308/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив “Вільнянськ”, 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, 13-А
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50
про визнання поновленим договір оренди землі
при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - Курилін В.О., адвокат, ордер серія ЗП № 052262 від 26.06.2019;
від відповідача - Нікогосян Л.В., довіреність № -8-0.62-2/62-19 від 02.01.2019.
Суть спору:
28.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Вільнянськ”, Запорізька область, м. Вільнянськ до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований Запорізькою регіональною філією Центр Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000007, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019, справу № 908/1308/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 31.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1308/19, присвоєно справі номер провадження 15/113/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 01.07.2019 об 11 год. 20 хв.
Ухвалою суду від 01.07.2019 підготовче засідання відкладено на 25.07.2019 о/об 12 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 25.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. За письмовою згодою учасників справи перше судове засідання з розгляду справи по суті проведено у судовому засіданні 25.07.2019. Оголошено у судовому засіданні з розгляду справи по суті перерву до 14.08.2019 о/об 10 год. 40 хв.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставну відмову відповідача в укладенні додаткової угоди на поновлення Договору оренди землі, який 03.02.2009 було укладено між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Вільнянськ”. Позивач вважає дії відповідача протиправними та протизаконними, та посилається на те, що має повне право на поновлення договору оренди земельної ділянки при реалізації ним переважного права з підстав ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі, шляхом укладення додаткової угоди.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу “Оберіг”.
В судовому засіданні 14.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. У відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що орендар до закінчення строку дії договору звертався до Головного управління з листом повідомленням № 79 від 26.12.2018 про поновлення договору оренди землі з додатковою угодою. Відповідач у місячний строк розглянув листи-повідомлення позивача про поновлення договору та направив у передбачений ч. 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” строк позивачу листи про заперечення в поновленні договору, оскільки сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору та переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося з 27.02.2019. Орендодавцем виконано вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” щодо своєчасного заперечення проти поновлення спірного договору оренди землі від 03.02.2009 на тих самих умовах. Звертає увагу, що під час поновлення договору оренди землі можуть мати місце лише події передбачені або ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” або ч. 6 ст. 33 цієї ж статті. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати що ч. 1-5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, а відповідно ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не може бути застосовано. На підставі викладеного, орендодавець відмовив орендарю як у переважному праві на укладення договору оренди землі на новий строк, згідно з ч. ч. 1-5 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі”, так і в поновленні договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором відповідно до ч. 6 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі”. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив від 05.07.2019, за якою не погоджується з запереченнями відповідача викладеними у відзиві.
В судому засіданні 14.08.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
03.02.2009 між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Вільнянськ” (Орендар, позивач, СВК «Вільняньск») укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого Орендодавець відповідно до Розпоряджень № 538 від 27.07.2005, № 644 від 19.09.2005 та № 86 від 28.01.2009 року Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом 2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,4413 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Згідно з п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 185 461,00 грн, що підтверджується витягом з технічної документації про визначення грошової оцінки земельної ділянки, видним Відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області 19.12.2008, б/н.
Пунктом 8 Договору визначено, що термін його дії складає 10 років з моменту набуття чинності договору після державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Вказаний договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000007.
Вищевказана земельна ділянка передана Сільськогосподарський виробничий кооператив “Вільнянськ” на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 03.02.2009.
Відповідно до відомостей, що містяться у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_2 -2303769172017 від 29.11.2017, орендована земельна ділянка складається з земельної ділянки розміром 15,4413 га кадастровий номер НОМЕР_1 .
Згідно з Актом встановлення (визначення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03.02.2009 на підставі технічного завдання від 09.09.2005 № 23 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельних ділянок СВК “Вільнянськ” проведено встановлення (визначення) та закріплення меж земельної ділянки з суміжними землевласниками і землекористувачами розташованої на території Максимівської сільської ради Вільнянського району.
01.01.2013 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012, відповідно до якого райдержадміністрації не наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції було передано Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області. За таких обставин, у зв'язку із набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за Договором оренди землі від 03.02.2009 стало Головне управління Держземагентства у Запорізькій області (відповідач).
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру”, згідно із переліком (додаток 2) Головне управління Держземагентства у Запорізькій області було реорганізоване шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі як юридична особа 10.06.2015.
Згідно наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 135 від 18.06.2015, останнє погодилося із пропозицією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області функцій і повноважень ГУ Держземагентства у Запорізькій області, що припиняється.
Як вбачається з п. 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 (далі за текстом - Положення), Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр - міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
З метою реалізації наданого пунктом 8 Договору переважного права на поновлення договору оренди, з урахуванням ч. 2 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, ст. 777 Цивільного кодексу України щодо можливості поновити договір оренди на новий строк, виконуючи умови Договору, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом - повідомленням № 79 від 26.12.2018. Вказаний лист-повідомлення відповідач отримав 27.12.2018 за вх. № 7253/0/1-18.
Відповідно до чинного законодавства України, до листа - повідомлення позивачем додано проект додаткової угоди до договору оренди землі в трьох оригінальних примірниках.
17.01.2019 листом-повідомленням № 27-8-0.6-322/2-19 відповідач зазначив, що орендарем не надано відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору в частині сплати орендної плати, не надано документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки. Крім того, відповідно до “Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”, затвердженою постановою КМУ № 413 від 07.06.2017 “Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними” під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду територіальні органи Держгеокадастру повинні встановлювати строк дії оренди 7 років та розмір орендної плати не нижче 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до листа Держгеокадастру № 22-28-0.13-10489/2-1 від 05.07.2017, територіальним органам Держгеокадастру рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурентних засадах із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України. Однак, відповідач зазначив, що у договорі оренди землі від 03.02.2009 встановлено строк дії договору 10 років, розмір орендної плати складає 250,00 грн. за один гектар на рік. Згідно проекту додаткової угоди до договору оренди землі, СВК “Вільнянськ” пропонується поновити строк дії договору на 10 років, у тому числі, розмір орендної плати залишити на тому самому рівні, що не узгоджується з нормами стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, рекомендаціям Держгеокадастру та позицією Головного управління. З урахуванням викладених причин, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заперечило проти поновлення (продовження) договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 за №040926000007 та укладення додаткової угоди до нього, у зв'язку з чим договір вважає припиненим 27.02.2019 та просить повернути земельну ділянку.
Листом-повідомленням №27-8-0.63-1268/2-19 від 13.03.2019 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило СВК “Вільнянськ” про заперечення у поновленні договору оренди землі посилаючись на ст. 134 Земельного кодексу України (земельні торги).
У зв'язку з відмовою Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у поновленні договору оренди землі позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди землі від 03.02.2009 поновленим на той саме строк і на тих самих умовах.
На підставі викладеного, предметом розгляду справи є визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000007 на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.
Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 2 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із статтями 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Підстави і порядок поновлення договору оренди землі врегульовані нормою ст. 33 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, який набрав чинності з 12.03.2011).
При цьому, конструкція цієї норми містить два випадки поновлення (пролонгації) договору. Зокрема, у частинах 1-5 передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк і процедура реалізації цього права.
Частинами 1-5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Враховуючи вищевикладене, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками сторін, позивач (орендар) 26.12.2018 звернувся до орендодавця з листом-повідомленням вих. № 79. Відповідно до приписів чинного законодавства позивачем до листа-повідомлення додано проект додаткової угоди, відповідно до якої орендар просив орендодавця поновити термін дії договору оренди землі від 03.02.2009 площею 15,4413 гектар, зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000007, на десять років. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишити незмінними.
Також матеріали справи містять листи-повідомлення від 17.01.2019 та 13.03.2019 орендодавця (відповідача у справі) про зазначення своєї позиції та відсутність наміру у подальших господарських відносинах (заперечення), тобто продовження правовідносин на тих самих умовах, що були викладені у договорі від 03.02.2019. Підставами для відмови у поновлені договору оренди землі орендодавцем (лист від 17.01.2019), зокрема, зазначено бажання отримувати більший розмір орендних платежів, оскільки узгоджений сторонами в договорі розмір орендної плати (250,00 грн. за 1 гектар на рік) є значно меншим в порівнянні з розміром земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та є порушенням Конституції України, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, суспільних інтересів, справедливості, добросовісності та розумності, а отже розмір орендної плати не повинен бути нижче 8% нормативної грошової оцінки землі, відсутності документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, а також необхідність укладання правочину такої категорії на строк 7 років, що є меншим ніж було узгодження сторонами у договорі від 03.02.2009.
Саме з цих причин, Головне управління заперечило проти поновлення договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого 26.02.2009 за № 040926000007.
Отже заперечуючи проти поновлення договору оренди землі орендодавець зазначив про свої наміри змінити істотні умови договору, перелік яких визначений ст. 15 ЗУ “Про оренду землі”: збільшити розмір орендної плати та зменшити строк дії договору.
Аналізуючи зміст зазначених листів-відповідей суд дійшов висновку, що орендодавець скористався наданим законом правом висловити свою правову позицію щодо заперечення на подальшу пролонгацію правочину на той саме строк і на тих саме умовах із зазначенням об'єктивних причин. В даному випадку, заперечуючи проти продовження дії договору оренди землі на попередніх умовах договору, орендодавець висловив незгоду щодо істотних умов договору.
Позивач в свою чергу не висловив позицію щодо погодження пропозиції орендодавця на збільшення розміру орендної плати та зменшення терміну дії договору.
Листом-повідомленням від 13.03.2019 відповідач повідомив СВК “Вільнянськ” про заперечення у поновленні договору оренди землі посилаючись на ст. 134 ЗК України.
Суд зауважує, що чинне законодавство не містить обмежуючого переліку підстав для відмови орендодавця у подальшій пролонгації договору оренди землі.
Частиною 1 ст. 12 ЦК України унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 ЗУ “Про оренду землі”, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
З вищевикладеного вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, тобто відбулося недосягнення домовленості щодо орендної плати, строку дії договору, внаслідок чого переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” припиняється.
В даному випадку, положення ч. 1-5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” до спірних правовідносин не застосовуються.
Суд погоджується з позицією відповідача, що викладена у листі-повідомленні № 27-8-0.6-322/2-19 від 17.01.2019 стосовно невідповідності нормам чинного законодавства розміру орендної плати (250 грн. у рік за 1 гектар) встановленої в договорі від 03.02.2009 на підставі того, що зазначені умови порушують положення Податкового кодексу, суперечать суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та розумності. Також відповідач у вказаному листі зазначав про відсутність відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору в частині сплати орендної плати.
Відповідно до доданих до суду матеріалів позивач доказів надання відповідної довідки про відсутність заборгованості за спірним договором до листа-повідомлення не надав. Згідно листа - повідомлення додатком до нього був лише проект додаткової угоди в трьох примірниках.
Отже на момент звернення з листом-повідомленням до орендодавця позивач не довів належне виконання своїх обов'язків за умовами договору.
Однак, обов'язкове виконання цієї умови та подачу такої інформації, а також будь-якої іншої, окрім проекту додаткової угоди законодавцем не вимагається, тому в цій частині заперечення відповідача суд оцінює критично та визнає хибними.
Стосовно посилань відповідача на необхідність зменшити строк оренди землі до 7 років, суд зазначає, що умова про строк дії договору є істотною, втім встановлюється за згодою сторін і це є суб'єктивне право сторін за власним бажанням погоджувати дану істотну умову договору.
Щодо посилань відповідача про відсутність документів на підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, суд зауважує, що стосовно цих заперечень суди неодноразово звертали уваги на безпідставність дій орендодавця та невідповідність даної вимоги жодному нормативному акту, тобто дане зауваження є необґрунтованим та протиправним.
Водночас, частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачена інша підстава поновлення договору оренди землі, а саме: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судом встановлена наявність заперечень орендодавця протягом встановленого ч. 6 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі” строку для надання заперечень щодо подальшої пролонгації договору оренди землі.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК).
За змістом статей 18, 20 Закону України “Про оренду землі” (у редакції, чинній як на час укладення договору оренди, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
В даному випадку, договір оренди землі, вимоги щодо визнання поновленим якого є предметом позову СВК “Вільнянськ”, укладено сторонами 03.02.2009; за умовами цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору); договір зареєстровано у ЗРФ центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000007; земельна ділянка надана в оренду позивачу на 10 років; речове право (право оренди) на цю земельну ділянку зареєстровано 26.02.2009; строк дії речового права 10 років.
За наведених обставин, строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки розпочав свій перебіг після набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації, тобто з 26.02.2009, а не з моменту його укладення - 03.02.2009, як помилково вважає позивач, а відтак права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, сторони набули після відповідної державної реєстрації. Тобто спірний договір діяв до 26 лютого 2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 917/67/18.
Приймаючи до уваги приписи ч. 6 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі”, строк в межах якого орендодавець має право висловити заперечення проти продовження строку дії договору - до 27.03.2019.
Орендодавець в межах встановленого законом місячного строку, а саме 13.03.2019 повторно повідомив орендаря про заперечення у поновленні договору оренди землі. Першого разу, як було зазначено вище, про заперечення проти продовження дії договору оренди землі відповідач повідомив позивача 17.01.2019 саме за результатами розгляду листа-повідомлення останнього від 26.12.2018.
Таким чином, з урахуванням наявності заперечення орендодавця, висловленого в установлений законом строк, положення ч. 6 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі” судом не застосовуються.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття “охоронюваний законом інтерес” як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.
Здійснюючи аналіз викладених обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в даному випадку позивачем не доведений факт протиправної поведінки орендодавця (відповідача у справі) та наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 33 Закону України “Про оренду землі”. Матеріали справи містять належні та допустимі докази втрати позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі, внаслідок недосягнення сторонами всіх істотних умов договору та відсутність підстав для укладання договору на той саме строк і на тих саме умовах після спливу строку дії договору внаслідок наявності обґрунтованого заперечення орендодавця.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 серпня 2019 року.
Суддя І. С. Горохов