61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
28.08.2019 Справа № 905/1042/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут -Енергія"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Тополя Павла Павловича
про стягнення заборгованості у розмірі 26686,76 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави позову.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут -Енергія» до Фізичної особи-підприємця Тополя Павла Павловича про стягнення заборгованості у розмірі 26686,76 грн., у тому числі дебіторської заборгованості у сумі 22154,51 грн; інфляційних втрат у сумі 3534,39 грн; 3% річних у сумі 997,86 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав грошове зобов'язання за договором про постачання теплової енергії №1099 від 15.10.2007, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 26686,76 грн за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року.
Заперечення учасників процесу.
Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Фізичної особи-підприємця Тополя Павла Павловича значиться: АДРЕСА_1
Господарським судом Донецької області ухвала про відкриття провадження у справі №905/1042/19 надіслана на адресу відповідача зазначену у позовній заяві. Поштове відправлення №6102228888833, в якому надсилалась ухвала суду від 01.07.2019 №905/1042/19 не було отримане відповідачем за вказаною адресою та повернуто на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, про що відділенням поштового зв'язку проставлено відповідну відмітку.
Відповідач іншого свого місця знаходження суду не повідомив.
Відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини ст.120 цього Кодексу.
Згідно з п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, з огляду на приписи п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження є врученою та днем отримання відповідачем ухвали суду від 01.07.2019 є дата поставлення відділом зв'язку відповідної відмітки (штемпель) про закінчення строку його зберігання у відділенні, тобто 05.08.2019.
Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.
За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №905/1042/19 повідомлений належним чином.
Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.07.2019 №905/1042/19 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.
15.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», яке змінило своє найменування та на даний час є Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (енергопостачальна організація, постачальник, виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Тополя Павлом Павловичем (споживач, відповідач) підписаний договір на постачання теплової енергії №1099 (далі - договір).
Сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до договору, якими вносились зміни до договору.
За умовами вказаного договору в редакції додаткової угоди від 14.10.2011 виконавець приймає на себе зобов'язання поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних споживачу обсягах для об'єктів, що перелічені у Додатку №1 до Договору, опалювальної площі 48,69 кв.м, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів та у строки і в порядку, що передбачені даним Договором.
Відповідно до п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2009 даний договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 30.04.2010.
Згідно з п. 11.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 05.01.2009 договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії договору, суд виходить з того, що строк дії договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період договір був чинним.
У відповідності з п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди від 14.10.2011 облік теплової енергії здійснюється за допомогою приладу обліку. За відсутності приладу обліку або його несправності, кількість теплової енергії, що постачається споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом, відповідно до теплового навантаження (додаток № 2), (згідно Порядку, визначеного «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 і «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198). При цьому розрахункова кількість тепла не оспорюється.
На виконання умов договору, позивачем у період з 20.10.2017 по 10.04.2019 подано теплову енергію до об'єктів відповідача, що підтверджується актом підключення опалення від 20.10.2017 та актом відключення опалення від 10.04.2019, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно з п. 3.2.3 договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, що передбачені даним договором.
Відповідно до п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди від 22.02.2011 оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами (цінами), згідно діючого законодавства України. У випадку зміни тарифів (цін) на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати їх вступу в законну силу.
Оплату за послуги, надані теплопостачальною організацією, споживач здійснює щомісячно згідно платіжних документів наданих теплопостачальною організацією в порядку, встановленому законодавством України, протягом трьох банківських днів після їх пред'явлення. Оплата проводиться в порядку попередньої оплати за кожний місяць опалювального періоду на підставі рахунку енергопостачальної організації. (п. 6.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 05.01.2009).
Для оплати наданих послуг з постачання теплової енергії позивачем направлені відповідачу наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок № 10991017 від 31.10.2017 та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.10.2017; рахунок № 10991117 від 30.11.2017 та акт прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2017; рахунок № 10991217 від 31.12.2017 року та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2017; рахунок № 10990118 від 31.01.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2018; рахунок № 10990218 від 28.02.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії від 28.02.2018; рахунок № 10990318 від 31.03.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2018; рахунок № 10990418 від 30.04.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2018; рахунок № 10991018 від 30.10.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії від 30.10.2018; рахунок № 10991218 від 31.12.2018 та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2018; рахунок № 10990118 від 31.01.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2019; рахунок № 10990219 від 28.02.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії від 28.02.2019; рахунок № 10990319 від 31.03.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2019; рахунок № 10990419 від 30.04.2019 та акт прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2019.
Вказані рахунки та акти були надіслані позивачем на адресу відповідача поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями фіскальних чеків поштової установи та описів вкладення до цінних листів.(а.с. 120-148)
Такими чином, за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року позивачем поставлено теплову енергію відповідачу загальну суму 22154,51 грн.
Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження виконання грошових зобов'язань по договору № 1099 від 15.10.2007 про постачання теплової енергії не надав, заборгованість у розмірі 22154,51 грн по договору не спростував.
Отже, матеріалами справи підтверджені, а відповідачем не спростовано наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором № 1099 про постачання теплової енергії від 15.10.2007 у сумі 22154,51 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норма параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичних ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, за поставлену теплову енергію не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 22151,51 грн.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за жовтень 2017 - квітень 2019 у повному обсязі у 22151,51 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача: інфляційні втрати у розмірі 3534,39 грн за період жовтень 2017 по березень 2019; 3% річних у розмірі 997,86 грн за період з 01.10.2017 по 01.04.2019.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірений розрахунок 3% річних позивача у сумі 997,86 грн та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначений період прострочення зобов'язання.
Як встановлено судом вище, п. 6.3. договору в редакції додаткової угоди від 15.10.2007, оплату за послуги, надані теплопостачальною організацією, споживач здійснює щомісячно згідно платіжних документів наданих теплопостачальною організацією в порядку, встановленому законодавством України, протягом трьох банківських днів після їх пред'явлення.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази отримання відповідачем копії рахунків та акт, проте виконання обов'язку позивача щодо направлення рахунків підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями фіскальних чеків поштової установи та описів вкладення до цінних листів.
Виходячи з дати поставлення відділом зв'язку відповідної відмітки (штемпель) датою направлення рахунку від 31.10.2017 є 16.11.2017.
У матеріалах справи відсутні докази які б дали суду змогу встановити дату отримання відповідачем копії рахунку від 31.10.2017, а отже слід врахувати визначений "Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень", затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, зокрема підпункт 4 пункту 1, яким визначено, що нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1. Пунктом 2 наказу визначено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Позивачем направлено відповідний рахунок саме рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення та фіскальний чек.
А отже період прострочення починається з 27.11.2017 (16.11.2017 дата направлення +3 дні поштовий перебіг без урахування вихідних+3 банківських дні на сплату) та закінчується 01.04.2019 (кінцевий період визначений самим позивачем), тому за розрахунком суду 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становлять 894,07грн, виходячи з бази нарахування 22154,51 грн.
Аналогічна правова позиція щодо врахування строку поштового перебігу при визначенні періоду для нарахування штрафних санкцій, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 травня 2016 року справа № 920/1239/15.
За таких обставин, сума 3% річних у розмірі, що підлягає стягненню з відповідача складає 894,07 грн. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки в розрахунку деякі періоди нарахування не відповідають вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та ст.ст.17, 18 Закону України «Про інформацію» використовується та є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.
З огляду на це, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця, оскільки найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць.
Оскільки право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції виникло у 27.11.2017 період нарахування інфляційних втрат починається з 01.12.2017.
За розрахунком суду інфляційні втрати нараховуються на суму боргу, що існувала на кінець місяця у розмірі 22154,51 грн за період з 01.12.2017 по 31.03.2019 (кінцевий період визначений самим позивачем) у розмірі 3003,36 грн.
Загальна сума інфляційних втрат у розмірі, що підлягає стягненню з відповідача складає 3003,96 грн. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судові витрати.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тополя Павла Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Зелена, 41, ідентифікаційний код 34776960) основний борг у розмірі 22154 (двадцять дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 51 коп, 3% річних у розмірі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 07 коп, інфляційні втрати у розмірі 3003 (три тисячі три) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн. 30 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 28 серпня 2019 року
Суддя Д.М. Огороднік