27.08.2019 Справа № 908/2286/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши заяву за вих. від 19.08.19 № 19/50-С про забезпечення позову
від заявника: товариство з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ», 65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Київське шосе, 2
особа, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову: товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207
До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (ТОВ «БЛУМІ») разом із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (далі ТОВ «Український Рітейл») 345 539,76 грн. основного боргу за договором від 01.02.17 № НН 0102/2017 надійшла заява від 19.08.19 вих. № 19/50-С про забезпечення позову.
Згідно з прохальною частиною заяви про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» у розмірі ціни позову та суми судового збору, що містяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл».
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.19 здійснено автоматичний розподіл зазначеної позовної заяви та заяви про забезпечення позову між суддями, присвоєно єдиний унікальний № судової справи 908/2286/19 та визначено їх до розгляду судді Корсуну В.Л.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Вбачається, що заява позивача про забезпечення позову обґрунтована не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.02.17 № НН 0102/2017 та наявністю у останнього заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 345 539,76 грн.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (або ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України (або ГК України).
Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.
В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.
Так, ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як свідчить зміст заяви від 19.08.19 вих. № 19/50-С про забезпечення позову, заявник в обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову посилається на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків за договором. Також заявник вказує, що ТОВ «Український Рітейл» закриває свої магазини та здійснило перевід юридичної адреси з м. Дніпра у м. Запоріжжя. Зазначене, на думку ТОВ «БЛУМІ», може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
В обґрунтування заяви від 19.08.19 вих. № 19/50-С ТОВ «БЛУМІ» посилається на ухилення ТОВ «Український Рітейл» від виконання своїх обов'язків передбачених договором поставки, а також на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Судом враховано, що надана до матеріали заяви від 19.08.19 вих. № 19/50-С роздруківка з Інтернету (з сайту https://mig.com.ua/proshhaj-brusnichka/) не є достатнім та достовірним доказом того, що майно (грошові кошти), наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин.
Інші аргументи позивача, зокрема, щодо зміни місцезнаходження ТОВ «Український Рітейл» з міста Дніпро на місто Запоріжжя також не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, подана заява про забезпечення позову за своїм змістом фактично зводиться лише до припущень щодо неможливості чи утруднення в майбутньому виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення зазначеної заяви судом.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що з урахуванням загальних вимог, передбачених чинним ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, що заява від 19.08.19 вих. № 19/50-С про забезпечення позову не підтверджена належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову про які клопоче ТОВ «БЛУМІ» у заяві від 19.08.19 вих. № 19/50-С.
А тому, як наслідок, заява від 19.08.19 вих. № 19/50-С про забезпечення позову відхиляється судом.
Відмова у задоволені заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою заявою.
Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 86, ч. 4 ст. 116, ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» від 19.08.19 вих. № 19/50-С про забезпечення позову відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя В.Л. Корсун