61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
19.08.2019 Справа № 905/1074/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши справу
за позовом: Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нетреби Олексія Юрійовича, смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область
про стягнення заборгованості за договором №6 від 14.09.2016 у розмірі 7385,33грн, пені у сумі 2600,04грн, всього 9985,37грн,
Представники учасників справи:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: представник не з'явився
Позивач, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Нетреби Олексія Юрійовича, смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №6 від 14.09.2016 у розмірі 7385,33грн, пені у сумі 2600,04грн, всього 9985,37грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №6 від 14.09.2016 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в частині повної та своєчасної оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, чим також зумовлено нарахування заявленої до стягнення пені.
Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 18.06.2019; судове засідання призначене на 05.07.2019 з подальшим оголошенням перерви до 15.08.2019.
У судові засідання 05.07.2019 та 15.08.2019 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; 18.07.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач у судові засідання 05.07.2019 та 15.08.2019 не з'явився, відзиву на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив; 16.08.2019 на адресу суду надав заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.
Виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.
Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №42 від 23.08.2016, Фізичній особі-підприємцю Нетребі О.Ю. встановлено пріоритет строком на три місяці з дати підписання наказу на місце розташування рекламних засобів на пр. Миру, 124: рекламний щит розміром 1,5х8,94м - 1 одиниця; рекламний щит розміром 1,5х17,94м - 1 одиниця; рекламний щит розміром 1,5х5,94м - 1 одиниця.
14.09.2016 між позивачем, Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Виконком) та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем Нетребою Олексієм Юрійовичем (розповсюджувач) був укладений договір №6, відповідно до п.1.1 якого на підставі рішення керівника робочого органу від 23.08.2016 №42 про встановлення пріоритету фізичній особі підприємцю Нетреба О.Ю ., виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.
Місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Місця розташування рекламних засобів являються собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (п.1.3 договору). Місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зазначених в дозволі, виданому на підставі відповідного рішення виконкому Маріупольської міської ради. (п.1.4 договору). Місця розташування рекламних засобів вважаються переданими виконкомом і прийнятими розповсюджувачем з моменту укладання цього договору (п. 1.5 договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено обов'язки розповсюджувача, зокрема, неухильно виконувати вимоги Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2003 №2067, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами в місті Маріуполі (пп. 2.3.1 договору); не розміщувати рекламні засоби на місцях, наданих йому в користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку та отримати у встановленому порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місця розташування рекламних засобів, надані йому в користування (пп. 2.3.2, 2.3.3 договору). Також, розповсюджувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим договором (пп. 2.3.15 договору).
Відповідно до п.3.1 договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, встановлена в порядку, визначеному виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.
Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування розповсюджувачу становить 1969,42грн в місяць (п.3.2 договору).
Розрахунок розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів наведений в додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору за п'ять років, після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, становить 118165,05грн (п.3.3 договору).
У додатку № 1 «Розрахунок плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, на які встановлено пріоритет та які надаються у тимчасове платне користування після отримання ФОП Нетреба О.Ю. дозволу на розміщення зовнішньої реклами терміном на п'ять років» до договору від 14.09.2016 № 6 сторонами погоджено адресу розміщення рекламних засобів, їх габарити та розмір оплати відповідно, а саме: 1) пр. Мира, 124; № за схемою - 2063; габарити - 1,5м. х 8,94м., розмір оплати на місяць - 552,02 грн.; 2) пр. Мира, 124; № за схемою - 2064; габарити - 1,5м х 17,94м; розмір оплати на місяць - 1021,90 грн.; 3) пр. Мира, 124; № за схемою - 2065; габарити - 1,5м х 5,94м; розмір оплати на місяць - 395,51 грн. Разом за місяць - 1969,42 грн. Разом за рік - 23633,01 грн. Разом за п'ять років - 118165,05 грн.
Згідно з п.3.4 договору на час встановлення пріоритету розповсюджувача, але не більше трьох місяців з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету, плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів становить 25% суми, визначеної п.3.2 договору, в місяць.
Відповідно до п.3.5 договору у разі продовження строку оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до абз. 4 п.11 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування розповсюджувачу, справляється в розмірі 100% суми, визначеної п.3.2 договору, в місяць.
Плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування розповсюджувачу, зараховується до міського бюджету м. Маріуполя (п.3.6 договору).
Відповідно до п. 3.7 договору внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем: перший платіж протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (п.5.1 договору). Договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами (п.5.2 договору).
Договір укладено на строк встановлення (продовження) пріоритету розповсюджувача на місця розташування рекламних засобів, надані йому в користування (п.5.3 договору).
У випадку отримання розповсюджувачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданих йому в користування на підставі цього договору він діє протягом строку, на який видано відповідний дозвіл, але не більше 5 років (п.5.4 договору).
За приписами п. 6.4 договору за несвоєчасну або неповну оплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, розповсюджувач сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №42 від 23.08.2016, Фізичній особі-підприємцю Нетребі О .Ю. встановлено пріоритет строком на три місяці з дати підписання цього наказу на місце розташування рекламних засобів на пр. Миру, 124: рекламний щит розміром 1,5х8,94м - 1 одиниця; рекламний щит розміром 1,5х17,94м - 1 одиниця; рекламний щит розміром 1,5х5,94м - 1 одиниця.
Наказом начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №60 від 18.11.2016 у зв'язку з розглядом листа Фізичної особи-підприємця Нетреби О.Ю. від 15.11.2016 щодо продовження строку оформлення дозволів у зв'язку з їх узгодженням, продовжено строк встановлення пріоритету Фізичній особі-підприємцю Нетребі О. Ю. на місця розташування рекламних засобів строком на три місяці до 23.02.2017 на пр. Миру, 124: рекламний щит розміром 1,5х8,94м - 1 одиниця; рекламний щит розміром 1,5х17,94м - 1 одиниця; рекламний щит розміром 1,5х5,94м - 1 одиниця.
Як зазначає позивач, в порушення п. 3.7 договору відповідач не вносив плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за період з 21.09.2016 по 01.03.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7385,33грн.
З метою досудового врегулювання спору виконавчим комітетом Маріупольської міської ради було направлено відповідачу претензію №35 від 13.03.2019 про ліквідування в десятиденний термін з дня отримання претензії заборгованості у розмірі 7385,33грн та пені у сумі 2600,04грн.
Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у встановлений договором строк стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №6 від 14.09.2016 у розмірі 7385,33грн, пені у сумі 2600,04грн.
Відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України «Про рекламу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 №2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, та на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма також міститься у п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 №2067.
Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами встановлено, що місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).
Пунктом 24 Типових правил передбачено, що лише виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Згідно з п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір №6 від 14.09.2016, відповідно до якого позивач надає відповідачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а відповідач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
З умов укладеного сторонами договору №6 від 14.09.2016 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів вбачається, що відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів, яка становить 1969,42грн в місяць (п.3.2 договору), у порядку встановленому п.3.7 договору, а саме: перший платіж протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю.
При цьому, як встановлено судом, на підставі наказу начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №42 від 23.08.2016 відповідачу встановлено пріоритет на місце розташування рекламних засобів строком на три місяці з дати підписання цього наказу.
Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що на час встановлення пріоритету розповсюджувача, але не більше трьох місяців з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету, плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів становить 25% суми, визначеної п.3.2 договору, в місяць.
Таким чином, враховуючи умови встановлені п.3.4 договору, розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів за договором №6 від 14.09.2016, який повинен сплачувати відповідач на час дії встановленого пріоритету, тобто за вересень-листопад 2016, становить 492,36грн щомісячно, всього 1477,08грн.
Крім того, як встановлено судом, за розглядом заяви Фізичної особи-підприємця Нетреби О.Ю. щодо продовження строку оформлення дозволів, на підставі наказу начальника Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №60 від 18.11.2016 відповідно продовжено строк встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів строком на три місяці до 23.02.2017.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що у разі продовження строку оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до абз.4 п.11 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування розповсюджувачу, справляється в розмірі 100% суми, визначеної п.3.2 договору, в місяць.
Враховуючи розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів за договором №6 від 14.09.2016, яка становить 1969,42грн в місяць (п.3.2 договору) та п.3.5 договору, суд робить висновок про те, що розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів за договором №6 від 14.09.2016 починаючи з 18.11.2016 протягом трьох місяців (грудень 2016, січень-лютий 2017) становить 1969,42грн щомісячно, всього 5908,26грн.
Виходячи з встановлених п.3.7 договору строків оплати за користування місцями розташування рекламних засобів (перший платіж протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата) з урахуванням порядку обчислення строків, встановленого ст.254 Цивільного кодексу України, останній день здійснення першого платежу за вересень 2016 у розмірі 492,36грн є 20.09.2016, авансу за жовтень 2016 у розмірі 492,36грн - 10.10.2016, авансу за листопад 2016 у розмірі 492,36грн - 10.11.2016, авансу за грудень 2016 у розмірі 1969,42грн - 12.12.2016, авансу за січень 2017 у розмірі 1969,42грн - 10.01.2017, авансу за лютий 2017 у розмірі 1969,42грн - 10.02.2017.
Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплати за користування місцями розташування рекламних засобів у встановлений п.3.7 договору №6 від 14.09.2016 строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 7385,33грн, доказів сплати якої відповідачем не надано.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність та доведеність матеріалами справи позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №6 від 14.09.2016 у розмірі 7385,33грн, отже, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного внесення платежів за користування місцями розташування рекламних засобів є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з своєчасної та повної оплати будівельних робіт у строк встановлений договором №6 від 14.09.2016, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2600,04грн, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, нарахування заявленої до стягнення в межах даного позову пені у сумі 2600,04грн за період з 01.03.2018 по 01.03.2019 на підставі п.6.4 договору зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.6.4 договору, за умовами якого за несвоєчасну або неповну оплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, розповсюджувач сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Аналіз умов договору №6 від 14.09.2016 свідчить про відсутність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги строки виконання зобов'язань зі здійснення оплати за користування місцями розташування рекламних засобів за договором №6 від 14.09.2016, а саме: за вересень 2016 - 20.09.2016, аванс за жовтень 2016 - 10.10.2016, аванс за листопад 2016 - 10.11.2016, аванс за грудень 2016 - 12.12.2016, аванс за січень 2017 - 10.01.2017, аванс за лютий 2017 - 10.02.2017, суд дійшов висновку про невідповідність позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2600,04грн, нарахованої за період з 01.03.2018 по 01.03.2019 приписам п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, отже, позов в цій частині є таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо пені, нарахованої як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.18) за період з 21.09.2016 по 10.08.2017 (з дотриманням п.6 ст. 232 Господарського кодексу України), суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як визначено п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз умов договору №6 від 14.09.2016 свідчить про відсутність договірних умов щодо збільшення строку позовної давності в порядку, визначеному ст. 259 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Водночас, відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (10.06.2019), строк позовної давності, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 21.09.2016 по 10.08.2017 з дотриманням приписів п.6 ст. 232 Господарського кодексу України (виходячи зі строку здійснення авансового платежу за зобов'язаннями лютого 2017, яким є 10.02.2017) включно, є таким, що пропущений позивачем.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір, сплачений позивачем платіжним дорученням від 26.03.2019 №356, у сумі 1921,00грн за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область, до Фізичної особи-підприємця Нетреби Олексія Юрійовича, смт. Нікольське, Нікольський район, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №6 від 14.09.2016 у розмірі 7385,33грн, пені у сумі 2600,04грн, всього 9985,37грн, задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нетреби Олексія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРПОУ 04052784) заборгованість за договором №6 від 14.09.2016 у розмірі 7385,33грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1420,80грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 19.08.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2019.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя К.І. Аксьонова