проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" серпня 2019 р. Справа № Б-50/274-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Тарасова І.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1596 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі № Б-50/274-10, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Яризько В.О., дата складання повного тексту ухвали - 15.04.2019,
за заявою боржника фізичної особи - підприємця Онугхи Тетяни Юріївни , м. Харків
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 частково задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень; визнано недійсними результати аукціону, проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 за протоколом проведення аукціону № 13 з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 27.12.2012 між арбітражним керуючим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим № 3402; в решті заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_5 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про визнання недійсним результату аукціону, проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 щодо майна боржника, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 64,8 кв.м, та як наслідок про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.12.2012 та 06.03.2013 в повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №1596 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі № Б-50/274-10; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 08.08.2019.
25.07.2019 до Східного апеляційного господарського суду від ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6946), в якому ліквідатор просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
05.08.2019 апеляційним господарським судом в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду витребувано матеріали господарської справи № Б-50/274-10 (з 1-го по 5-й тома, 10-й том, 12-й том) з Господарського суду Харківської області.
07.08.2019 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали господарської справи № Б-50/274-10 (з 1-го по 5-й тома, 10-й том, 12-й том).
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Гези Т.Д. здійснено повторний розподіл судової справи № Б-50/274-10 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.
В судовому засіданні 08.08.2019 представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Присутні в судовому засіданні ліквідатор та представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 22.08.2019, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. здійснено повторний розподіл судової справи №Б-50/274-10 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Тарасова І.В.
В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 22.08.2019 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 (вх. №1596 Х/2) на ухвалу суду від 10.04.2019 залучені до участі в межах розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу учасники - суб'єкт оціночної діяльності ФО-П Семенченко Ю.О., ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр", ОСОБА_4 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 08.08.2019 та повідомлення по вручення поштового відправлення. Крім того, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті "Укрпошта", вбачається, що поштове відправлення (зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції від 08.08.2019) надіслане на адресу ФОП Семенченко Ю.О. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), яка визначена в ЄДР, надійшло до точки видачі 15.08.2019 (№6102229228020), проте не вручено під час доставки: інші причини. На поштовому конверті, який повернувся разом з повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявні відмітки ПАТ "Укрпошта": "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення; відсутній адресат".
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першоюстаттею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. №1596 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 в повному обсязі. Наголошував на відсутності підстав для визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у даній справі. Просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним результату аукціону та договорів купівлі-продажу в повному обсязі.
Присутні в судовому засіданні ліквідатор ФОП Онугхи Т.Ю . арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. та представник кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", зазначили про правомірність ухвали місцевого господарського суду, у зв'язку з чим просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.12.2010 порушено провадження у справі №Б-50/274-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця Онугхи Т.Ю. в порядку статей 7, 8, 11, 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції, чинній до набрання чинності змін, внесеними Законом №4212-VІ від 22.12.2011 (т.1, а.с. 1-2).
Постановою Господарського суду Харківської області від 22.02.2011 фізичну особу-підприємця Онугху Т.Ю. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В., якого зобов'язано відповідно до статей 25-30, 47-49 Закону про банкрутство виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи (т.1, а.с. 69-72).
Як свідчать матеріали справи та встановлено у постанові Господарського суду Харківської області від 22.02.2011, ФОП Онугхі Т.Ю. на праві власності належало, зокрема, наступне майно:
- двокімнатна квартира, загальною площею 44,7 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , оціночною вартістю 143000,00 грн, яка знаходиться в іпотеці у ЗАТ "ОТП Банк" на підставі договору іпотеки від 25.01.2008 №РМL-702/612/2008, укладеного в забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 25.01.2008 №МL-702/612/2008, заборгованість по якому складає 14781,37 доларів США, а також в забезпечення виконання громадянином ОнугхаІгнатіус кредитного договору від 10.07.2007 №МL-702/7200/2007, заборгованість за яким складає 46201,17 доларів США;
- трикімнатна квартира загальною площею 64,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , оціночною вартістю 207000,00 грн, яка знаходиться в іпотеці у ЗАТ "ОТП Банк" на підставі договору іпотеки від 27.02.2008 №РМL-702/702/2008, укладеного в забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 27.02.2008 №МL-702/702/2008, заборгованість за яким складає 93587,62 доларів США.
З матеріалів справи вбачається, що під час звернення до суду з заявою про визнання банкрутом ФОП Онугхи Т.Ю. до матеріалів вказаної заяви додано, зокрема, витяг зі звіту №675/10-х про оцінку трикімнатної квартира №5 , загальною площею 64,8 АДРЕСА_7 , виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг", згідно якого вартість об'єкта незалежної оцінки (без урахування ПДВ) на дату оцінки 24.12.2010 складає 207000,00 грн (т. 1 а.с. 37).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2012 задоволено клопотання арбітражного керуючого Кошовського С.В. про дострокове звільнення його від обов'язків ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю., припинено обов'язки ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кошовського С.В. та призначено ліквідатором ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. (т.2, а.с. 46-47).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2012, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2013, задоволено клопотання боржника про усунення арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Онугха Т.Ю., усунено арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. та призначено ліквідатором ФОП Онугхи Т.Ю арбітражного керуючого Запорожця І.С. (т. 2, а.с. 69-70, т. 3 а.с.18-21).
19.02.2013 ліквідатором боржника арбітражним керуючим Запорожцем І.С. наданий місцевому господарському суду попередній звіт про хід ліквідаційної процедури, до якого надано, зокрема: висновок про вартість майна - трикімнатної квартири, загальною площею 64,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ; протокол проведення аукціону від 27.12.2012 №13; копію договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2012 (т.3,а.с. 29-41).
Зі змісту попереднього звіту вбачається, що в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором ОСОБА_3 було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, а саме: трикімнатна квартира № 5 загальною площею 64,8 АДРЕСА_7 ; зазначено про безспірність вимог ЗАТ "ОТП БАНК" в сумі 88000,00 дол. США, які забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника: квартира № 5 загальною площею 64,8 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_7 .
Також ліквідатор зазначив, що з метою реалізації майна банкрута ним здійснені наступні заходи: 01.12.2012 між ліквідатором боржника та ФОП Семенченком Ю. О ., який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 08.10.2010, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 26.06..2004 серії МФ №1423, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 13.07.2004 №1406, а також свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача від 20.06.2012 серії МФ №400-ПК, укладені договори за № 884/12-2, 886/12-12 з метою проведення оцінки майна боржника.
Згідно зі звітом про оцінку трикімнатної квартири №5 , загальною АДРЕСА_9 та висновком про вартість вищевказаного майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченком Ю.О. , ліквідаційна вартість спірної квартири станом на 01.12.2012 складає 24000,00 грн (т.3, а.с. 32, т.10, а.с. 39).
У даному звіті та висновку зазначено, що оцінка майна здійснювалася на підставі договору від 01.12.2012 № 884/12-12, укладеного між ліквідатором боржника ОСОБА_3 та суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченком Ю .А . Проте, вказаний договір в матеріалах справи відсутній
В подальшому, 06.12.2012 між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. (замовник) та Товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр" (організатор) було укладено угоду на організацію та проведення аукціону б/н, за умовами якої ліквідатор замовив проведення 27.12.2012 о 12-00 год. аукціону з продажу майна Онугхи Т.Ю. , у тому числі трикімнатної квартири АДРЕСА_10 , за стартовою (початковою) вартістю 24000,00 грн (т.3, а.с.34).
07.12.2012 у Всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" №27-1 (30) опубліковано інформацію про те, що Товарна біржа "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 о 12-00 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 111А, 2 поверх, оф. 4 проводить аукціон з продажу майна банкрута ФОП Онугхи Т . Ю., а саме: лот №2 - трикімнатна квартира №5 , загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м; місцезнаходження АДРЕСА_11 АДРЕСА_5 , за стартовою (початковою) вартістю 24000,00 грн (т.3, а.с.38).
Відповідно до протоколу №13 проведення аукціону від 27.12.2012, учасниками якого були ОСОБА_4 (учасник №1) та ОСОБА_13 (учасник 2), переможцем аукціону з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_12 , визначено ОСОБА_4 , який запропонував ціну, що дорівнювала стартовій вартості майна; іншим учасником пропозицій надано не було (т.3, а.с.40, т.8, а.с. 75).
Зі змісту протоколу проведення аукціону від 27.12.2012 №13 вбачається, що кошти в розмірі 2400,00 грн внесені переможцем, як гарантійний внесок, на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр", зараховуються в рахунок сплати вартості придбаного майна і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора; кошти в розмірі 21600,00 вносяться переможцем, як гарантійний внесок, на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання протоколу та в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.
27.12.2012 між ліквідатором ФОП Онугхи Т . Ю. арбітражним керуючим Запорожцем І.С. (продавець) та переможцем відкритих торгів ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає у власність покупця об'єкт аукціону -трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 64,8 кв.м, житловою площею 40,8 кв.м, а покупець приймає і сплачує за нього ціну його продажу і виконує визначені в договорі умови. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №3402 (т.3, а.с.41, т.8, а.с. 74).
Пунктом 4 цього договору встановлено, що продаж вчинено за 24000,00 грн. Порядок розрахунків за придбаний об'єкт аукціону здійснюється таким чином: кошти у розмірі 2400,00 грн, внесені переможцем як гарантійний внесок, зараховуються переможцем в рахунок оплати вартості придбаного майна і в подальшому будуть розподілені на підставі листа ліквідатора. Кошти у розмірі 21600,00 грн вносяться переможцем як гарантійний внесок за придбане майно на п/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання протоколу та в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2014 у даній справі задоволено клопотання ПАТ "ОТП Банк" про усунення арбітражного керуючого Запорожця І.С. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю.; припинено обов'язки ліквідатора ФОП Онугхи Т . Ю. арбітражного керуючого Запорожець І.С. та призначено ліквідатором ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражного керуючого Белікова О.П., якого зобов'язано продовжити здійснення ліквідаційної процедури відповідно до постанови від 22.02.2011 (т.4, а.с. 202-206).
Зі змісту вказаної ухвали місцевого господарського суду вбачається, що підставою припинення повноважень ліквідатора боржника арбітражного керуючого Запорожця І.С. було неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, зокрема, до матеріалів справи не додано доказів отримання коштів від реалізації майна банкрута та спрямування їх на задоволення вимог кредиторів, доказів виконання постанови господарського суду Харківської області від 22.02.2011, доказів розгляду вимог кредиторів до банкрута та повідомлення кредиторів про результати розгляду їх вимог.
09.12.2014 до суду першої інстанції від ПАТ "ОТП Банк" надійшла заява, в якій банк просив визнати недійсними результати аукціону, проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 на підставі протоколу проведення аукціону № 13 з продажу квартири АДРЕСА_3 , та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 27.12.2012, укладений між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А. за реєстровим № 3402 (т.6, а.с.131).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2015 припинено обов'язки ліквідатора Фізичної особи - підприємця Онугха Т.Ю. арбітражного керуючого Белікова О.П. та призначено ліквідатором Фізичної особи - підприємця Онугха Т.Ю. арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. (т.7, а.с. 42-45).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2015 замінено кредитора ПАТ "ОТП Банк" на його правонаступника - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (т.7, а.с. 46-48).
01.07.2015 до місцевого господарського суду від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (правонаступника ПАТ "ОТП Банк") надійшла уточнена заява про визнання торгів і договору купівлі - продажу недійсними, в якій заявник просив визнати недійсними результати аукціону, проведеного Товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 на підставі протоколу проведення аукціону за протоколом № 13 з продажу квартири АДРЕСА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між арбітражним керуючим Запорожцем І. С . та ОСОБА_4 від 27.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н. А. за реєстровим №3402; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 від 06.03.2013, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О. за реєстровим №990 (т.7, а.с.113-115).
Вказана заява обґрунтована тим, що підготовка предмета іпотеки до продажу здійснена попереднім ліквідатором з порушенням вимог ст.ст. 29, 30 Закону про банкрутство, а проведення аукціону з продажу предмета іпотеки здійснено з порушенням вимог ст.ст. 13, ч.2 ст. 15, ч.8 ст.16, ч.4 ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)", а саме: ліквідатором не забезпечено належного оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута в порушення статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку предмета іпотеки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності, з якого б вбачалося, що на реалізацію предмет іпотеки виставлено за початковою ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 29 Закону про банкрутство; в матеріалах справи відсутнє підтвердження здійснення публікації про переможця аукціону, як це передбачено ч.8 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)"; в порушення вимог ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство ліквідатор протиправно включив предмет іпотеки до ліквідаційної маси банкрута, оскільки спірна квартира перебуває в іпотеці за зобов'язаннями Онугхи Т.Ю. , не пов'язаними з її підприємницькою діяльністю; ліквідатором не було отримано згоди іпотекодержателя на продаж іпотеки, що свідчить про укладення спірного договору з порушенням ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та є підставою для визнання правочину недійсним в порядку ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2016 залучено до участі у справі №Б-50/274-10 про банкрутство фізичної особи - підприємця Онугхи Т.Ю. арбітражного керуючого Запорожця І.С., ОСОБА_30, ОСОБА_16 . (т.9 а.с.44-47).
В ході розгляду вищевказаної заяви судом першої інстанції за клопотанням ТОВ "ОТП Факторинг" було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення судового експерта поставлено наступне запитання: Яка ринкова та ліквідаційна вартість об'єкта нерухомості - трикімнатної квартири №5, загальною площею АДРЕСА_13 , станом на 01.12.2012 (дата оцінки суб'єкта оціночної діяльності ФОП Семенченко Ю.А. , на підставі якої реалізувався зазначений об'єкт) (т.9, а.с. 60-64).
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №5236 від 30.11.2016, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_3 станом на 01.12.2012 складає 343775 грн; ліквідаційна вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_3 станом на 01.12.2012 (дата оцінки суб'єкта оціночної діяльності ФОП Семенченко Ю.А. , на підставі якої реалізувався зазначений об'єкт) складає 254394 грн (т.9, а.с.198).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № Б-50/274-10, частково задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та визнано недійсними результати аукціону, проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 за протоколом проведення аукціону №13 з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_3 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 27.12.2012, укладений між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. і ОСОБА_4 ; в решті заяви відмовлено.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що реалізація спірного нерухомого майна на оскаржуваному аукціоні здійснено за заниженою ціною - 24 000 грн на підставі звіту, в якому його вартість була визначена не як ринкова, а як ліквідаційна, однак при проведенні незалежної оцінки спірної квартири у 2010 році суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг" вартість даного об'єкта визначена у сумі 207 000 грн (тобто майже у 10 разів більше, ніж за висновком ФОП Семенченка Ю.О. ), а за судовою експертизою вартість цієї квартири складала на час продажу 343 775 грн, зазначене порушує інтереси боржника та кредиторів, і не відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про іпотеку", а тому наявні правові підстави для визнання недійсним спірного аукціону та договору купівлі-продажу квартири згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Постановою Верховного суду від 06.06.2018 у даній справі вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
В постанові Верховний Суд зазначив про те, що норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначають, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку, а отже, ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем, а у разі незгоди з вартістю майна, визначеною оцінювачем, банк не позбавлений права оскаржити дії оцінювача у встановленому законодавством порядку.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, на те, що господарськими судами не враховано підстави для визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними; не перевірено чи скористався банк своїм правом, передбаченим ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо оскарження в судовому порядку оцінки майна станом на 01.12.2012, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченко Ю .О. ; залишено поза увагою, що саме на дату 01.12.2012 визначалась вартість майна боржника з урахуванням реального стану об'єкта оцінки, тоді як враховуючи лише висновки незалежної оцінки спірної квартири здійснені у 2010 році суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг" та висновки судової будівельної-технічної експертизи судами не перевірено чи враховано під час проведення зазначених оцінок стан квартири, який був у грудні 2012 року. Окрім цього, касаційний господарський суду вказав на те, що господарські суди не вирішили питання про необхідність залучення до участі у даній справі суб'єкта оціночної діяльності ФОП Семенченка Ю.О . для з'ясування обставин, пов'язаних із визначенням вартості спірного майна на момент проведення аукціону, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.
Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2018 залучено до участі в межах розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу суб'єкта оціночної діяльності ФО-П Семенченко Ю.О., ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр", ОСОБА_1
10.04.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що продаж майна банкрута в ліквідаційній процедурі на спірному аукціоні 27.12.2012 здійснено з порушенням положень Закону про банкрутство, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", у зв'язку із чим, дійшов висновку про наявність правових підстав згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі-продажу від 27.12.2012, укладеного за результатами його проведення між ліквідатором банкрута фізичної особи-підприємця ФОП Онугхи Т.Ю. арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та ОСОБА_4 .
Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 06.03.2013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , суд першої інстанції, посилаючись на те, що заявник не є стороною зазначеного правочину, його укладено не у межах провадження справи про банкрутство між фізичними особами, які не є учасниками провадження у справі про банкрутство, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищезазначеної вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення суду не оскаржується, а у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом під час нового розгляду в порушення вимог статті 316 ГПК України не враховано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, в частині застосування вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо оцінки нерухомого майна боржника - квартири, реалізованої на спірному аукціоні.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до пункту 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".
Враховуючи, що провадження у даній справі порушено 31.12.2010, постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 22.02.2011 та продаж майна банкрута відбувся до набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 №4212-VІ.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 3 статті 5 Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Також розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону про банкрутство).
Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно з частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів (частина 6 статті 3-1 Закону про банкрутство).
Частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Як вже було зазначено в цій постанові, в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором ОСОБА_24 . С. було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, зокрема - трикімнатна квартира № 5 загальною АДРЕСА_14 64,8 АДРЕСА_5 .
Матеріалами справи підтверджується, що вищезазначену квартиру було надано боржником в іпотеку іпотекодержателю - ЗАТ "ОТП БАНК" (правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") на підставі договору іпотеки від 27.02.2008 №РМL-702/702/2008 в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № ML-702/702/2008 від 27.02.2008, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та громадянкою України Онугхою Т.Ю (т.1, а.с.19 - 25).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частина 2 статті 26 Закону про банкрутство встановлює, що майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Слід зазначити, що відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011, в частині 7 статті 47 Закону про банкрутство законодавець визначив, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернуто стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Зазначений вище Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" набрав чинності 16.10.2011 та відповідно до частини другої Прикінцевих положень дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Оскільки до набрання чинності вказаних вище змін - 16.10.2011, норми Закону про банкрутство не встановлювали обмежень при формуванні ліквідаційної маси після визнання громадянина-підприємця банкрутом окрім тих, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України (майно, на яке не може бути звернено стягнення), а отже, відхиляються твердження банку щодо незаконного включення до ліквідаційної маси спірного нерухомого майна (т.6, а.с. 131-133).
Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 711/3130/13.
З огляду на встановлений факт включення до ліквідаційної маси банкрута майна боржника, що перебувало в іпотеці ЗАТ "ОТП БАНК" (правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") на підставі договору іпотеки від 27.02.2008 №РМL-702/702/2008, враховуючи те, що вимоги банку забезпечені іпотекою нерухомого майна, що є предметом спору в даній справі, та погашення яких здійснюється за рахунок реалізації зазначеного нерухомого майна в процедурі банкрутства відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то продаж спірного майна боржника в ліквідаційній процедурі безпосередньо впливає на права та інтереси банка.
Предметом даного судового розгляду є вимоги кредитора про визнання недійсним аукціону з продажу нерухомого майна боржника (трикімнатної квартири загальною площею 64,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ) та укладених за результатами аукціону договорів купівлі-продажу квартири, що стосується питань формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство
Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у цій справі зазначив, що підставою для визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення, а саме, правил, які визначають процедуру підготовки, проведення відкритих торгів (аукціону); правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів їх проведення. До предмету доказування недійсності результатів відкритих торгів (аукціону) входять встановлення обставин недотримання ліквідатором, організатором аукціону (товарною біржею) вимог, які ставляться Законом України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення, зокрема, щодо порядку визначення початкової вартості майна, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, зміст оголошення про проведення аукціону, допуску до участі в аукціоні; забезпечення організатором аукціону доступу до місця його проведення; порядку його проведення.
За приписами частини 1 статті 29 Закону про банкрутство майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів (ч.2 ст. 29 Закону про банкрутство).
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Отже, обов'язковою передумовою продажу майна боржника ліквідатором є здійснення останнім інвентаризації майна боржника та його оцінки згідно з законодавством.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі 5023/359/11, від 10.05.2018 у справі №5023/1704/12, від 05.06.2019 у справі №5023/10192/11.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження проведення інвентаризації майна боржника у відповідності з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.1994 за №202/412 (у редакції, що діяла на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом).
Водночас, як зазначено арбітражним керуючим Запорожцем І.С. у попередньому звіті (вх. №6553 від 19.02.2013) наявність майна боржника ним встановлено відповідно до матеріалів справи; відомостей щодо проведення інвентаризації майна боржника даний звіт не містить (т.3, а.с. 29-31).
Зазначене свідчить про порушення попереднім ліквідатором вимог частини 1 статті 30 Закону про банкрутство щодо здійснення інвентаризації майна банкрута, як обов'язкової передумови початку продажу майна на відкритих торгах.
Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення між попереднім ліквідатором боржника арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та суб'єктом оціночної діяльності відповідного договору щодо оцінки майна трикімнатної квартири загальною площею 64,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Як було встановлено вище, стартову вартість об'єкта нерухомості (трикімнатної квартири №5 , загальною площею АДРЕСА_9 ) при виставленні його на продаж було визначено ліквідатором на підставі звіту про оцінку майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченком Ю. О. , згідно з яким ліквідаційна вартість об'єкта станом на 01.12.2012 складає 24000,00 грн.
Надаючи оцінку зазначеному доказу, місцевий господарський суд зазначив, що даний звіт про оцінку майна не відповідає вимогам, які ставляться до його складання.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний господарський суд та вважає обґрунтованими доводи апелянта, що оцінка спірного нерухомого майна не може бути підставою для визнання недійсними результатів аукціону, з огляду на таке.
Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначають, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем, а у разі незгоди з вартістю майна, визначеною оцінювачем, банк не позбавлений права оскаржити дії оцінювача у встановленому законодавством порядку.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №5023/5782/11, від 09.10.2018 у справі №Б-50/48-09.
Суд першої інстанції в порушення вимог частини 1 статті 316 ГПК України не врахував вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, та помилково послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2018 у справі №914/881/17, відповідно до якого: "Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів".
Апеляційний господарський суд зазначає, що у вказаній справі судом надавалась оцінка оскарженню саме звіту про оцінку майна, як документу, який відображає певний результат професійної діяльності оцінювача, а не діям оцінювача, пов'язаними з оцінкою майна.
Водночас, статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною 2 якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у разі неналежного виконання (зокрема, недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
З наведених підстав судова колегія зазначає, що у даному випадку банк не був позбавлений можливості оскаржити саме дії оцінювача, вказавши, які саме положення законодавства з оцінки та вимоги методик ним порушено, в чому саме полягає недостовірність та неповнота проведеної ним оцінки. Тому підтвердивши належними та допустимими доказами саме такі обставини, господарський суд може дійти висновку про невідповідність складеного ним Звіту про оцінку майна, вимогам законодавства.
Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що банк не скористався своїм правом, передбаченим статтею 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо оскарження в судовому порядку оцінки нерухомого майна станом на 01.12.2012, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченко Ю .О. , відчуженого на спірному аукціоні від 27.12.2012.
Крім того, пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Отже, у випадку незгоди зі звітом про оцінку майна, який проведено суб'єктом оціночної діяльності, особа, яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, має право звернутися з вимогою про рецензування звіту про оцінку майна.
Оскільки у встановленому законодавством порядку на час проведення спірного аукціону з реалізації майна боржника результати оцінки майна, здійснені суб'єктами оціночної діяльності, учасниками провадження у справі не рецензувалися, в судовому порядку не вирішувались спори, пов'язані з оцінкою майна, то у ліквідатора боржника не було підстав для невраховування вказаних результатів оцінки майна.
Так, згідно зі звітом про оцінку та висновком про вартість вищевказаного майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченком Ю.О . (т.14, а.с.2-24), ліквідаційна вартість трикімнатної квартири №5 , загальною АДРЕСА_9 , визначено станом на 01.12.2012, з урахуванням реального стану об'єкту оцінки.
При цьому, суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченком Ю .О . при визначенні ліквідаційної вартості нерухомого майна банкрута було використано витратний та порівняльний методичний підхід. Відтак, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги твердження про недостовірність проведеної оцінки саме з підстав не врахування вартості аналогічної нерухомості (ринкової вартості), оскільки, як вище встановлено, оцінювачем застосовувався порівняльний підхід, тобто ним проводилось порівняння вартості аналогічного нерухомого майна.
Водночас, місцевим господарським судом при вирішенні спору враховано лише висновки незалежної оцінки спірної квартири здійснені у 2010 році суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг" з визначеною вартістю - 207 000 грн, а також висновки судової будівельної -технічної експертизи, призначеної в ході розгляду даної справи, за якою вартість об'єкта станом на 01.12.2012 становить - 343 775 грн, а ліквідаційна вартість - 254 394 грн.
Дослідивши зміст висновку судової будівельно-технічної експертизи №5236 судом апеляційної інстанції встановлено, що обстеження квартири АДРЕСА_3 , призначене на 20.09.2016, відбулось в присутності представника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за відсутності заявника Онугха Т.Ю . та арбітражного керуючого Караченцева ЮЛ., доступ до приміщень квартири не забезпечено; дослідження проведено методом візуального обстеження житлового будинку, аналізу ринку нерухомості в районі розташування об'єкту та наданих документів, зіставлення результатів аналізу з вимогами нормативних документів; проводилось фотографування (частини об'єкту, доступ до якої забезпечено).
При цьому, у вищезазначеному висновку №5236 зазначено, що на підставі доступної експертові інформації на ринку нерухомості можливо зробити висновок, що ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , станом на 01.12.2012 може складати 343775 грн, а ліквідаційна вартість може складати 254394 грн.
Отже, місцевим господарським судом належним чином не досліджено те, що під час проведення зазначених оцінок не було враховано стан квартири, який був у грудні 2012 року, а під час складання висновку судової будівельно-технічної експертизи №5236 лише взято до уваги доступну експертові інформацію на ринку нерухомості, на підставі чого зроблено висновок про можливу вартість спірного майна. При цьому, доступ до приміщень квартири забезпечено не було, а тому дослідження проводилось методом візуального обстеження лише житлового будинку.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що за відсутності доказів оскарження в судовому порядку оцінки нерухомого майна станом на 01.12.2012, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семенченко Ю. О ., місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність порушень вимог статті 29 Закону про банкрутство, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" під час здійснення оцінки спірного майна.
Проте, вищевказані помилкові висновки місцевого господарського суду не вплинули на правильний висновок щодо проведення зазначеного аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство.
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено частиною 5 статті 3-1, згідно якої, зокрема, арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки оспорюваний аукціон був проведений 27.12.2012, тобто, після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (16.10.2011), то норми частини 5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині обов'язку ліквідатора повідомляти кредитора, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що доказів, які б підтверджували належне виконання ліквідатором Запорожцем І.С. вимог вказаних приписів закону та, відповідно, повідомлення заставного кредитора - ПАТ "ОТП БАНК" про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, матеріали справи не містять і таких доказів ліквідатором не надано.
Таким чином, будучи достовірно обізнаним про наявність у боржника ФОП Онугхи Т.Ю . кредитора, вимоги якого було забезпечені іпотекою нерухомого майна, ліквідатором не було повідомлено його про час, умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до приписів частини 5 статті 3-1 Закону про банкрутство, в редакції із змінами та доповненнями від 22.09.2011 за № 3795-\/І, що є порушення прав та інтересів кредитора - ПАТ "ОТП БАНК".
При цьому, оскільки заставний кредитор не був своєчасно ознайомлений з умовами продажу заставного майна (у тому числі щодо початкової вартості майна), то позбавлений можливості своєчасно висловити свої заперечення проти результатів оцінки, замовити його рецензування тощо. А отже, інформування забезпеченого кредитора про реалізацію майна боржника з аукціону сприяло б дотриманню балансу інтересів боржника та забезпеченого кредитора, зацікавленого у відчуженні предмета застави за найвищою ціною.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону про банкрутство ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
Частиною 3 статті 30 Закону про банкрутство встановлено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Частиною 10 статті 30 Закону про банкрутство передбачено, що продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
З огляду на те, що провадження у даній справі про банкрутство фізичної особи-підприємця здійснюється за особливостями ст.ст. 47-49 розділу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким не передбачено обов'язкового створення комітету кредиторів, враховуючи, що комітет кредиторів не створювався та за відсутності відповідних клопотань кредиторів, то у ліквідатора відсутній обов'язок погоджувати з окремими кредиторами порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.
Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Виходячи з положень статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову ціну, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.
Зазначена інформація публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації (ч. 2 статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Встановлений Законом про банкрутство порядок проведення аукціону направлений на забезпечення можливості прийняти участь в аукціоні з продажу майна банкрута якомога ширшому колу осіб та на забезпечення задоволення вимог кредиторів банкрута в максимально можливому розмірі за наслідками реалізації майна банкрута за найвищою ціною.
Як вже зазначалось вище, 07.12.2012 у Всеукраїнському інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" №27-1 (30) опубліковано інформацію про те, що Товарна біржа "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012 о 12-00 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 111А, 2 поверх, оф. 4 проводить аукціон з продажу майна банкрута ФОП Онугхи Т. Ю., а саме: лот №2 - трикімнатна квартира №5 , загальною площею 64,8 кв.м, житловою площею 43,3 кв.м; місцезнаходження АДРЕСА_11 АДРЕСА_5 , за стартовою (початковою) вартістю 24000,00 грн (т.3, а.с.38).
Проте, як вбачається зі змісту опублікованого в інформаційному виданні "Товарообіг та аукціони" оголошення від 07.12.2012 про проведення торгів, вказане оголошення не містить назви банку, адреси та номера рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти продажу, не визначає порядок внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса. Відповідне є істотним порушенням встановленого законом порядку проведення аукціону та підставою для визнання його результатів недійсними.
Окрім цього, в оголошенні зазначено житлову площу об'єкта нерухомості43,3 кв.м, в той час як за даними технічного паспорта від 11.2007, договору іпотеки від 27.02.2008 №РМL-702/702/2008, а також укладеного за результатами спірного аукціону договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2012 житлова площа спірного об'єкта складає 40,8 кв.м.
За таких обставин, під час проведення аукціону порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо змісту оголошення.
Статтею 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначені умови участі покупців в аукціоні, конкурсі.
Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта. Зазначені грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування на відповідний поточний рахунок.
Після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об'єкт приватизації (частини 4 статті 16 цього Закону).
Частина 5 статті 16 цього Закону визначає, що фізична, яка бажає зареєструватись як учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі: квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб.
Частина 6 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає, що відомості про учасників аукціону, конкурсу заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об'єкта, який підлягає приватизації, і повинні містити: порядковий номер (відповідно до реєстрації); прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або представника юридичної особи (назву юридичної особи); номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зроблено внески. Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість і пропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.
Проте, як встановлено місцевим судом та перевірено судовою колегією апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують виконання учасниками аукціону вимог ч. ч. 3, 5, 6 ст. 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту, довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), книгу реєстрації, що також свідчить про порушення порядку проведення аукціону, тоді як ліквідатор проводить конкурс (аукціон) та здійснює продаж майна банкрута за наявності більш ніж двох покупців.
Крім того, згідно з протоколом проведення аукціону № 13 від 27.12.2012 участь в аукціоні з продажу предмета іпотеки брали дві фізичні особи: учасник № 1 - ОСОБА_4 і учасник № 2 - ОСОБА_13 , разом з тим, згідно з записом у рядку протоколу аукціону "Пропозиції покупців", зазначено: "Учасник № 2: пропозиція відсутня", отже, пропозицій щодо придбання майна від учасника № 2 - ОСОБА_13 - не надходило.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що факт відсутності доказів виконання другим учасником аукціону - ОСОБА_13 вимог ч. ч. З, 5 ст. 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкту, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону, свідчить про порушення правил проведення аукціону.
Окрім того, згідно 8 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України на підтвердження виконання вимог закону щодо здійснення публікації в офіційних друкованих виданнях державних органів відповідної публікації про продаж майна боржника. Зокрема, відсутні докази розміщення актуальної інформації про публікацію ціни продажу, переможця конкурсу або аукціону в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
Окрім цього, за приписами статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.
Враховуючи наведені положення законодавства, здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу майна боржника з аукціону за відсутності сплати покупцем вартості придбаного з аукціону майна не може бути розцінено як беззаперечна підстава переходу до набувача майна права власності на майно, оскільки спеціальним законом визначено особливу процедуру переходу права власності на таке майно, а саме, після повної оплати ціни продажу.
Частиною 8 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кошти які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку передбаченому ст. 31 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.
Згідно статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти отримані від продажу майна громадянина - підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.
Однак, матеріали справи не містять доказів перерахування грошових коштів за придбане нерухоме майно ані на депозитний рахунок нотаріуса у відповідності до положень частини 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ані доказів зарахування вказаних грошових коштів на основний рахунок банкрута у відповідності до частини 8 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ані передачі коштів іншому арбітражному керуючому, з осіб, що призначалися ухвалами суду у цій справі виконувати обов'язки ліквідатора банкрута - ФОП Онугхи Т . Ю.
Відсутність в матеріалах справи доказів перерахування грошових коштів за придбане майно у встановленому законом порядку, а відтак і доказів задоволення вимог заставодержателя, за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, є порушенням, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 5023/389/11, від 05.06.2019 у справі №5023/10192/11.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та приписів законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо порушення попереднім ліквідатором банкрута ФОП Онугхи Т.Ю. - арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та організатором аукціону ТБ "Всеукраїнський торговельний центр" вимог Закону про банкрутство та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при організації та проведенні 27.12.2012 аукціону з продажу спірного майна банкрута, а саме: за відсутності доказів проведення ліквідатором інвентаризації майна банкрута; не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої приписами статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; за відсутності доказів виконання учасниками аукціону вимог щодо внесення реєстраційного внеску та 10% початкової ціни об'єкта та реєстрації потенційного учасника у книзі реєстрації аукціонів, з урахуванням відсутності пропозицій від другого учасника під час проведення спірного аукціону; за відсутності доказів перерахування грошових коштів за придбане майно; внаслідок неповідомлення кредитора про підготовку та проведення реалізації заставного майна шляхом продажу на аукціоні були порушені права ПАТ "ОТП Банк", що позбавило його можливості здійснити рецензування результатів оцінки заставного майна, яка в подальшому визначена як початкова вартість майна на аукціоні.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у цій справі зазначив, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, враховуючи суттєвість вищенаведених порушень чинного законодавства, зокрема, вищенаведених норм Закону про банкрутство та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", допущених при проведенні спірного аукціону (при цьому обставини щодо допущення вказаних порушень не спростовано апелянтом), колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав, згідно зі ст.203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі-продажу від 27.12.2012, укладеного за результатами його проведення.
Щодо вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 06.03.2013, то колегія суддів зазначає, що в цій частині ухвала місцевого господарського суду не оскаржувалась, а отже в силу вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються доводами викладеними у мотивувальній частині постанови.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 - без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2019 у справі №Б-50/274-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.08.2019
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя І.В. Тарасова