ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 серпня 2019 року Справа № 903/910/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Філіпова Т.Л.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Орловська Т.Й.
позивача: ОСОБА_1 І.В. адвокат
відповідача: Гаврилюк Д.М. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 (суддя Дем'як В.М., м.Луцьк, повний текст складено 01.04.2019)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут", м. Луцьк
про стягнення 18683200,45грн.
Публічне акціонерне товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут", в якому просив суд стягнути 15027233,33грн. пені, 2407985,62грн. інфляційних втрат, 1247981,50грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на порушення відповідачем умов договору № 16-103-Н на купівлю - продажу природнього газу від 30.12.2015.
Рішенням господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 в позові Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" про стягнення 18683200,45грн., відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що ТОВ «Волиньгаз Збут», позбавлене можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений п. 6.1. договору, беручи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися в порядку та на умовах, визначених постановами КМУ № 247 від 26.03.2008, № 792 від 30.09.2015, п. 6.2. договору, а остаточні розрахунки з позивачем проведено відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005 на підставі спільних протокольних рішень, а тому підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені, та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі №903/910/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права ст. 6 ЦК України, ст.. 12 ГК України та процесуального права ст.ст. 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Вважає, що борг в сумі 270338850,72 грн. був оплачений відповідачем власними коштами, його оплата не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості всі нарахування, пені у сумі 15027233,33 грн.; три проценти річних у сумі 1247981,50 грн.; інфляційні втрати у сумі 2407985,62 грн., здійснені виключно на суми заборгованості, яка була сплачена відповідачем власними коштами та з порушенням строків розрахунків визначених договором, а не на суми заборгованості, які відшкодовувалися на підставі спільних протокольних рішень. Поряд з цим, скаржник посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/9806/16, від 14.06.2018 у справі №904/2743/16, від 20.06.2018 у справі №921/574/17-г15,
Скаржник відзначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст п. 6.2. договору, відповідно до якого за наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Висновок суду першої інстанції про те, що відсутність можливості відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений газ є необґрунтованим. Пункт 6.2. договору зобов'язує відповідача здійснити розрахунки своїми власними коштами з поточного рахунку. Взявши на себе зобов'язання, відповідач повинен був добросовісно контролювати надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання аби уникнути відповідальності, визначеної договором, за порушення покупцем грошового зобов'язання та санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 06 червня 2019 року.
13.05.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" надійшов відзив в якому просить суд відмовити ПАТ НАК «Нафтогаз України» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
05.06.2019 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" в підтвердження правової позиції відповідача надано ряд судових рішень в подібних правовідносинах.
В судовому засіданні 06.06.2019 адвокат позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції.
Адвокат відповідача в судовому засіданні 06.06.2019 апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено. Відповідно до ч.4 ст. 74 ГПК України, витребувано у: Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" - письмове обґрунтування виникнення заборгованості в сумі 270 338 850,72 грн. в тому числі окремо по яким актам приймання - передачі природного газу згідно договору № 16-103-Н від 30.12.2015 в межах позову, зокрема з січня по вересень 2016 року та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, здійснити відповідний детальний розрахунок з зазначенням дат і за який період зараховано відповідну оплату та якими платіжними дорученнями здійснено оплату по спільним протокольним рішенням, які подані до позовної заяви, зокрема: №703 від 19.02.2016, №1939 від 22.07.2016, № 1941 від 22.07.2016, №1942 від 22.07.2016, №1958 від 22.07.2016, №1959 від 22.07.2016, №2197 від 18.08.2016, №2328 від 15.09.2016, №2614 від 20.10.2016, № 2616 від 20.10.2016, №2617 від 20.10.2016, №2618 від 20.10.2016, №2619 від 20.10.2016 і яку суму зараховано в погашення заборгованості за період з січня по вересень 2016 року, який зазначений в позовній заяві та якими платіжними дорученнями сплачено грошовими коштами за вказаний період відповідачем; письмові пояснення чи враховано в оплату згідно прийнятих протокольних рішень прийняте спільне протокольне рішення від 17.11.2016 №2848 щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ в жовтні 2016 року згідно договору №16-103-Н від 30.12.2015; Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" - письмове обґрунтування виникнення заборгованості в сумі 270 338 850,72 грн. в тому числі окремо по яким актам приймання - передачі природного газу згідно договору № 16-103-Н від 30.12.2015 в межах позову, зокрема з січня по вересень 2016 року та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, здійснити відповідний детальний розрахунок з зазначенням дат і за який період зараховано відповідну оплату та якими платіжними дорученнями здійснено оплату по спільним протокольним рішенням, які подані до позовної заяви, зокрема: №703 від 19.02.2016, №1939 від 22.07.2016, № 1941 від 22.07.2016, №1942 від 22.07.2016, №1958 від 22.07.2016, №1959 від 22.07.2016, №2197 від 18.08.2016, №2328 від 15.09.2016, №2614 від 20.10.2016, № 2616 від 20.10.2016, №2617 від 20.10.2016, №2618 від 20.10.2016, №2619 від 20.10.2016 і яку суму зараховано в погашення заборгованості за період з січня по вересень 2016 року, який зазначений в позовній заяві та якими платіжними дорученнями сплачено грошовими коштами за вказаний період відповідачем; письмові пояснення чи враховано в оплату згідно прийнятих протокольних рішень прийняте спільне протокольне рішення від 17.11.2016 №2848 щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ в жовтні 2016 року згідно договору №16-103-Н від 30.12.2015
20.06.2019 на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" надійшли додаткові пояснення в яких просить відмовити ПАТ НАК "Нафтогаз України" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. До даних пояснень додано оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 2016 рік по договору №16-103-Н; інформація по розрахунках по договору №16-103-Н від 30.12.2015; копії банківських виписок з розподільчого рахунку; копії платіжних доручень для проведення розрахунків через казначейські рахунки згідно спільних протокольних рішень; розрахунок основного боргу по договору №16-103-Н від 30.12.2015.
Розпорядженням № 01-04/406 від 24.06.2019 у зв'язку з відрядженням судді-члена колегії по справі №904/2320/18 - ОСОБА_2 24.06.2019, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №903/910/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.06.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Гудак А.В., суддів Грязнова В.В., Василишина А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18, яке призначено до розгляду на 24.06.2019 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.
В судовому засіданні 24.06.2019 адвокат позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що підготовка витребуваних письмових поясненнь з відповідними доказами для позивача потребує тривалого часу. Крім того, відзначила, що позивач не отримував примірника письмових пояснень відповідача, які подані відповідачем до суду 20.06.2019.
В судовому засіданні 24.06.2019 адвокат відповідача щодо клопотання адвоката позивача про відкладення розгляду справи не заперечувала. Крім того, звернула увагу суду на те, що 20.10.2016 підписано спільне протокольне рішення щодо анулювання спільного протокольного рішення від 22.07.2016 №1958 на суму 148 707 387,23 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 відкладено. Відповідно до ч.4 ст. 74 ГПК України, витребувано у: Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" - повторно - письмове обґрунтування виникнення заборгованості в сумі 270 338 850,72 грн. в тому числі окремо по яким актам приймання - передачі природного газу згідно договору № 16-103-Н від 30.12.2015 в межах позову, зокрема з січня по вересень 2016 року та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, здійснити відповідний детальний розрахунок з зазначенням дат і за який період зараховано відповідну оплату та якими платіжними дорученнями здійснено оплату по спільним протокольним рішенням, які подані до позовної заяви, зокрема: №703 від 19.02.2016, №1939 від 22.07.2016, № 1941 від 22.07.2016, №1942 від 22.07.2016, №1958 від 22.07.2016, №1959 від 22.07.2016, №2197 від 18.08.2016, №2328 від 15.09.2016, №2614 від 20.10.2016, № 2616 від 20.10.2016, №2617 від 20.10.2016, №2618 від 20.10.2016, №2619 від 20.10.2016 і яку суму зараховано в погашення заборгованості за період з січня по вересень 2016 року, який зазначений в позовній заяві та якими платіжними дорученнями сплачено грошовими коштами за вказаний період відповідачем; письмові пояснення чи враховано в оплату згідно прийнятих протокольних рішень прийняте спільне протокольне рішення від 17.11.2016 №2848 щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ в жовтні 2016 року згідно договору №16-103-Н від 30.12.2015., докази надіслання даних документів відповідачу; Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" - додаткові письмові обґрунтування неподання до суду першої інстанції спільного протокольного рішення від 20.10.2016 щодо анулювання спільного протокольного рішення від 22.07.2016 №1958; докази надіслання на адресу позивача письмових пояснень наданих для суду 20.06.2019 з доданими до них документів.
01.08.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньгаз Збут” на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2018 надійшов лист до якого додано копію спільного протокольного рішення щодо анулювання СПР від 22.07.2016. № 1958 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 р.
12.08.2019 на адресу суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли додаткові пояснення до яких доданий розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором від 30.12.2015 станом на дату остаточного розрахунку.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-04/735 від 13.08.2019 у зв'язку з непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії по справі № 903/910/18 - Василишина А.Р. 13 серпня 2019 р., перебування у відпустці судді-члена колегії - Грязнова В.В. у період з 07 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 р. включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №903/910/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.08.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.19р. у справі № 903/910/18, яке призначено до розгляду на 21.08.2019 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є.
Адвокат позивача в судовому засіданні 21.08.2018 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив, рішення Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі №903/910/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю..
В судовому засіданні 21.08.2018 адвокат відповідача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 законним та обґрунтованим, просив відмовити ПАТ НАК "Нафтогаз України" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення адвокатів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" в судових засіданнях 06.06.2018, 24.06.2019, 21.08.2019 обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут” (покупець) укладено договір № 16-103-Н на купівлю-продаж природного газу (далі за текстом - договір №16-103-Н)(а.с. 20-25 т.1), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (далі - споживачі покупця). (п.п.1.1., 1.2 договору №16-103-Н).
Пунктом 2.1 договору №16-103-Н визначено, що продавець передає покупцеві газ у період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року в обсязі до 99000,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень 42000,000 тис.куб. м., лютий 31000,000 тис. куб. м., березень 26000,000 тис. куб.м.
Згідно п.3.2. договору №16-103-Н приймання-передача газу, переданого покупцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 5.2 договору №16-103-Н передбачено, що ціни за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становлять:
5.2.1. Газ, що використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5204,70 гривень за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 1040,94 грн.;
5.2.2. Газ, що використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води):
- за обсяг, спожитий до 1200 куб.м. природного газу (включно) на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно) - 2214,70 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;
- за обсяг, спожитий понад 1200 куб.м. природного газу (включно) на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно) - 5204,70 гривень за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 229241900,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ- 20%, всього з ПДВ 275090280,00 грн.(п. 5.4 договору №16-103-Н).
Пунктом 6.1. договору №16-103-Н передбачено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Згідно пункту 6.2 договору №16-103-Н, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Пунктом 7.1 договору №16-103-Н передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.
У разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору №16-103-Н).
Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору №16-196-Н).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
Разом з цим, 31.01.2016 сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-103-Н, якою було викладено в іншій редакції п. 2.1. статті ІІ "Кількість та фізико-хімічні показники (якість) газу", п.5.4. статті V "Ціна газу" договору (а.с. 26 т.1).
29.02.2016 сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-103-Н, якою було викладено в іншій редакції п. 2.1. статті ІІ "Кількість та фізико-хімічні показники (якість) газу", п.5.4. статті V договору "Ціна газу"(а.с. 27 т.1).
31.03.2016 сторони підписали Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-103-Н, відповідно до якої додано п. 2.1. розділу ІІ "Кількість та фізико-хімічні показники (якість) газу", п. п. 3.1. та 3.3 розділу ІІІ "Порядок та умови передачі газу", 5.1, 5.2., 5.4. розділу V "Ціна газу", п. 6.1. розділу VІ "Порядок та умови проведення розрахунків", п.11.1. розділу ХІ "Строк дії Договору" викладено в іншій редакції (зокрема відповідно до п. 6.1. договору у новій редакції сторони погодили, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу(а.с. 28-29 т.1).
30.04.2016 сторони підписали Додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-103-Н, відповідно до якої додано п. 2.1. розділу ІІ "Кількість та фізико-хімічні показники (якість) газу", п. п. 5.1, 5.2., 5.4. розділу V "Ціна газу", п.11.1. розділу ХІ "Строк дії Договору" викладено в іншій редакції(а.с. 30-31 т.1).
Усі додані до матеріалів справи додаткові угоди підписані та скріплені відбитками печаток сторін.
Також матеріалами справи встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації, ТОВ «Волиньгаз збут» та ПАТ НАК Нафтогаз України з метою погашення взаємної заборгованості уклали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, та відповідачем проведені відповідні розрахунки.
Отже, на виконання умов договору від 30.12.2015 №16-103-Н сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу та здійсненні наступні розрахунки, а саме:
1) За актом від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 212044124,75 грн.(а.с. 32 т.1) ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.02.2016 включно - 51 415 588,03 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в частині - 160 628 536,72 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 703 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016 на суму 160 628 536,72 грн.(а.с. 46-50 т.1) - платіжним дорученням №3 від 03.03.2016 на суму 168 000 000,00 грн.(а.с. 224 т.2).
Однак, згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н, ПАТ НАК Нафтогаз України враховано в якості оплати обсягів природного газу за січень 2016 спільним протокольним рішенням кошти тільки в сумі - 146 495 619,76 грн. (зазначено станом на 03.03.2016 року ПМКУ №20), в той же час представник позивача в судовому засіданні 21.08.2019 не надав належних доказів правомірності зарахування саме такої суми коштів в рахунок погашення заборгованості січня 2016 року за договором №16-103-Н від 30.12.2015.
2) За актом від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 162 690 158,60 грн.(а.с. 33 т.1) ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.03.2016 включно 43 056 208,81 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 119 633 949,79 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 703 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016 на суму 7 371 463,28 грн. (а.с. 46-50 т.1) - платіжним дорученням №3 від 03.03.2016 на суму 168 000 000,00 грн.(а.с. 224 т.2); № 1939 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 на суму 16 555 734,87 грн.(а.с. 51-54 т.1) - платіжним дорученням №13 від 25.07.2016 на суму 16 555 734,87 грн.(а.с. 275 т.2); № 1941 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 на суму 6 463 070,92 грн.(а.с. 55-58 т.1) - платіжним дорученням №15 від 25.07.2016 на суму 6 463 070,92 грн.(а.с.226 т.2); № 1959 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 на суму 62 849 564,77 грн.(а.с. 63-66 т.1) - платіжним дорученням №18 від 25.07.2016 на суму 62 849 564,77 грн.(а.с. 227 т.2); №2197 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.08.2016 на суму 17 401 893,13 грн.(а.с. 67-70 т.1) - платіжним дорученням №19 від 22.08.2016 на суму 17 401 893,13 грн.(а.с. 228 т.2); №2328 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 15.09.2016 на суму 8 155 624,30 грн.(а.с.71-74 т.1) - платіжним дорученням №21 від 16.09.2016 на суму 8 155 624,30 грн.(а.с. 229 т.2); №2616 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 836 598,52 грн. (а.с. 79-82 т.1) - платіжним дорученням №25 від 24.10.2016 на суму 40 000 000,00 грн.(а.с. 230 т.2).
Згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н, ПАТ НАК Нафтогаз України врахував кошти які надійшли з рахунку із спеціальним режимом використання за лютий 2016 в сумі 43 056 208,81 грн., як прострочення сплати основного боргу відповідача за січень 2016 рік по договору №16-103-Н. Проте, представник позивача не надав жодних доказів правомірності та обґрунтованості врахування вищевказаних сум в рахунок заборгованості відповідача за січень 2016 року.
3) За актом від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 181 179 414,41 грн.(а.с. 34 т.1) - ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.04.2016 включно 41 035 101,10 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі - 140 144 313,31 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2616 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 39 163 401,48 грн.(а.с.79-82 т.1) - платіжним дорученням №25 від 24.10.2016 на суму 40 000 000,00 грн.(а.с. 230 т.2); №2614 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 9 494 191,30 грн.(а.с.75-78 т.1) - платіжним дорученням №23 від 24.10.2016 на суму 9 494 191,30 грн.(а.с. 231 т.2); №1942 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016 на суму 88 291 929,08 грн.(а.с. 59-62 т.1) - платіжним дорученням №29 від 01.11.2019 на суму 88 291 929,08 грн.(а.с.232 т.2); №2617 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму на суму 3 194 791,45 грн.(а.с.83-86 т.1) - платіжним дорученням №26 від 24.10.2016 на суму 40 000 000,00 грн.(а.с.233 т.2).
Поряд з цим, згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Хмельницькгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н, ПАТ НАК Нафтогаз України кошти в розмірі 41 035 101,10 грн., які сплачені з рахунку із спеціальним режимом використання за березень 2016 враховані як прострочення оплати за природний газ за договором №16-103-Н за лютий 2016 рік. Правомірність врахування даних сум в погашення заборгованості відповідача за лютий 2016 рік належними та допустимими доказами не підтверджено та в матеріалах справи не міститься.
4) За актом від 30.04.2016 з 01 по 30 квітня(включно) 2016 року на суму 102 405 986,71 грн.(а.с. 35 т.1) - ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-196-Н до 25.05.2016 включно 31 506 602,83 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 70 899 383,88 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2617 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 36 805 208,55 грн.(а.с. 83-86 т.1) - платіжним дорученням № 26 від 24.10.2016 на суму 40 000 000,00 грн.(а.с. 233 т.2); №2619 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 34 094 175,33 грн.(а.с. 91-94 т.1) - платіжним дорученням №32 від 15.12.2016 на суму 35 000 000,00 грн.(а.с. 234 т.2).
Разом з тим, згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-196-Н, ПАТ НАК Нафтогаз України кошти в сумі 31 506 602,83 грн, які сплачені позивачем з рахунку із спеціальним режимом в якості оплати за природний газ згідно договору №16-103-Н за квітень 2016 року, зарахував як прострочення зобов'язань відповідача за лютий 2016 року.
5) За актом від 31.05.2016 за травень 2016 року на суму 49 906 595,69 грн.(а.с. 36 т.1) - ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.06.2016 включно 8 272 423,06 грн. що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 41 634 172,63 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2619 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 на суму 905 824,67 грн.(а.с. 91-94 т.1) - платіжним дорученням №32 від 15.12.2016 на суму 35 000 000,00 грн.(а.с. 234 т.2). Кошти в сумі 33 707 387,23 грн. погашено спільним протокольним рішенням №2618 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016 (а.с. 87-90 т.1) - платіжним дорученням №31 від 15.12.2016 на суму 33 707 387,23 грн.(а.с. 235 т.2); №2848 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.11.2016 на суму 7 020 960,73 грн. - платіжним дорученням №31 від 21.11.2016 на суму 74 749 942,75 грн.(а.с. 236 т.2).
Однак, згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н, ПАТ НАК Нафтогаз України зарахував кошти в сумі 8 272 423,06 грн., які сплачені з рахунку із спеціальним режимом за травень 2016 року, як прострочення зобов'язань відповідача за лютий 2016 рік.
6) За актом від 30.06.2016 за червень 2016 року на суму 35 749 656,50 грн.(а.с. 37 т.1) ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.07.2016 включно 30 089 319,03 грн. що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 5 660 337,47 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2848 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.11.2016 на суму 5 660 337,47 грн.(а.с. 95-99 т.1) - платіжним дорученням №31 від 21.11.2016 на суму 74 749 942,75 грн.(а.с. 236 т.2).
ПАТ НАК Нафтогаз України згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н зарахував кошти в сумі 30 089 319,03 грн., які сплачені з рахунку із спеціальним режимом за червень 2016 року, в якості прострочення зобов'язань відповідача за лютий 2016 рік.
7) За актом від 31.07.2016 за липень 2016 року на суму 37 938 477,86 грн.(а.с. 38 т.1) - ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.08.2016 включно 18 062 792,43 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 19 875 685,43 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2848 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.11.2016 на суму 19 875 685,43 грн.(а.с. 95-99 т.1) - платіжним дорученням № 31 від 21.11.2016 на суму 74 749 942,75 грн.(а.с. 236 т.2).
ПАТ НАК Нафтогаз України згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н зарахував кошти в сумі 18 062 792,43 грн., які сплачені з рахунку із спеціальним режимом за липень 2016 року, в якості прострочення зобов'язань відповідача за березень 2016 рік.
8) За актом від 31.08.2016 за серпень 2016 року на суму 44 154 058,99 грн.(а.с. 39 т.1) - ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.09.2016 включно 16 055 749,65 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 24 962 556,13 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2848 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.11.2016 на суму 24 962 556,13 грн.(а.с.95-99 т.1) - платіжним дорученням № 31 від 21.11.2016 на суму 74 749 942,75 грн.(а.с. 236 т.2).
Однак, суму коштів в розмірі 16 055 749,65 грн., яка сплачена з рахунку із спеціальним режимом за серпень 2016 року позивач згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н зарахував в погашення зобов'язань за березень 2016 року.
9) За актом від 30.09.2016 за вересень 2016 року на суму 48 075 468,77 грн.(а.с. 40 т.1) - ТОВ «Волиньгаз збут» сплачено із поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно п. 6.1. договору №16-103-Н до 25.10.2016 включно - 30 845 065,78 грн., що не оспорюється сторонами, залишок коштів в розмірі 17 230 402,99 грн. відшкодовано державою відповідно до Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2848 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 17.11.2016 на суму 17 230 402,99 грн.(а.с. 95-99 т.1) - платіжним дорученням № 31 від 21.11.2016 на суму 74 749 942,75 грн.(а.с. 236 т.2).
В той же час, ПАТ НАК Нафтогаз України згідно розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ТОВ «Хмельницькгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н суму коштів в розмірі 30 845 065,78 грн., яка сплачена з рахунку із спеціальним режимом за вересень 2016 року, зарахував в сумі 24 433 129,52 грн. в рахунок прострочення зобов'язань за березень 2016 року, в сумі 2 796 380,52 грн. в рахунок прострочення зобов'язань за квітень 2016 року, в сумі 3 615 555,74 грн. в рахунок прострочення зобов'язань за червень 2016 року.
Врахувавши вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що розрахунки між сторонами договору від 30.12.2015 №16-103-Н здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання відповідно до ч.1 п. 6.2 договору від 30.12.2015 №16-103-Н, а від так враховуючи правову природу розрахунків між сторонами договору, то за даних обставин справи заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, що знаходить своє відображення у вищевикладених етапах розрахунків між сторонами.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість долученого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій, пені, 3% річних та інфляційних ТОВ «Волиньгаз збут» за договором від 30.12.2015 №16-103-Н, якій не ґрунтується на допустимих та належних доказах в розумінні приписів статей 74, 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим колегія суддів відзначає, що у відповідності до розділу 1 вказаних протокольних рішень предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
Розділом 2 протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків. а саме: Сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут») перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України») кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015 № 16-103-Н із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2016 рік, договір від 30.12.2015 № 16-103-Н, у тому числі ПДВ.
Згідно із розділом 3 протокольних рішень з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року № 493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.
Розділом 4 встановлено, що сторони, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Таким чином сторони, в тому числі НАК „Нафтогаз України (сторона остання по Спільних протокольних рішеннях), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 року №16-103-Н.
На виконання вищезазначених спільних протокольних рішень, позивачу перераховано кошти за спожитий природний газ в загальній сумі 600 669 338,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні 24.06.2019.
Поряд з цим, за змістом доданого позивачем сальдо по підприємству ТОВ «Волиньгаз збут» за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 заборгованість у відповідача відсутня(а.с. 41 т.1). Здійснені відповідачем проплати підтверджуються доданою випискою позивача по підприємству відповідача, яка в тому числі містить авансові платежі та оплати на виконання постанови уряду від 11 січня 2005 року №20 зі змінами згідно спільних протокольних рішень (а.с. 42-45 т.1).
Проте, на думку позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав неналежно, зокрема порушив строки сплати за отриманий природний газ (п. 6.1 договору №16-103-Н), що в свою чергу, як зазначає позивач призвело до виникнення заборгованості (п. 6.2 договору №16-103-Н), а тому на підставі п.7.1, 9.2 договору та керуючись ст.625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 18 683 200,45 грн., з яких 15 027 233,33 грн. пені, 1 247 981,50 грн. - 3% річних, 2 407 985,62 грн. інфляційних втрат, згідно поданих розрахунків.
З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, а також норм права, що регулюють відповідні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та поставки статтями 655, 712 Цивільного кодексу України.
Згідно приписів ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що 30.12.2015 між Національною акціонерною компанії «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Волиньгаз збут» укладено договір №16-103-Н на купівлю-продаж природного газу (а.с. 20-25 т.1), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
Як зазначалося, пунктом 6.1 договору №16-103-Н (з урахуванням додаткової угоди №3 від 31.03.2016) оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Згідно пункту 6.2 договору №16-103-Н, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Однак, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факту прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ з січня по вересень 2016 року.
Поняття договору визначене у ст.626 Цивільного кодексу України, відповідно до якого договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Судова колегія відзначає, що матеріалами справи встановлено, що відповідачем повністю здійснений розрахунок з позивачем за одержаний протягом вищевказаного періоду 2016 року природний газ, який поставлений позивачем на підставі договору №16-103-Н з урахуванням додаткових угод.
Щодо заявлених позивачем до стягнення пені у сумі 15027233,33 грн, 2 407 985,62 грн. інфляційних втрат, 1 247 981,50 грн. - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що вартість поставленого природного газу відповідачем за договором №16-103-Н була оплачена частково шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених п. 6.1 договору №16-103-Н за період з січня по вересень 2016 року на суму - 270 338 850,72 грн. Іншу частину вартості природного газу - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: 1) №703 від 19.02.2016 на суму 168 000 000,00 грн.; 2) №1939 від 22.07.2016 на суму 16 555 734,87 грн.; 3)№1941 від 22.07.2016 на суму 6 463 070,92 грн.; 4)№1959 від 22.07.2016 на суму 62 849 564,77 грн.; 5)№2197 від 18.08.2016 на суму 17 401 893,13 грн.; 6)№2328 від 15.09.2016 на суму 8 155 624,30 грн.; 7)№2616 від 20.10.2016 на суму 40 000 000,00 грн.; 8)№2614 від 20.10.2016 на суму 9 494 191,30 грн.; 9)№1942 від 22.07.2016 на суму 88 291 929,08 грн.; 10)№2617 від 20.10.2016 на суму 40 000 000,00 грн.; 11)№2619 від 20.10.2016 на суму 35 000 000,00 грн.; 12)№2618 від 20.10.2016 на суму 33 707 387,23 грн.; 13)№2848 від 17.11.2016 на суму 74 749 942,75 грн., на загальну суму - 600 669 338,35 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" сплачено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вартість отриманого природного газу в сумі 600 669 338,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями на виконання спільних протокольних рішень та не заперечується позивачем.
Статтею 7 ГК України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі за текстом - Порядок).
Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Згідно пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз (далі за текстом - субвенція).
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі за текстом - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами.
Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова КМУ від 11.01.2005 № 20, яка діяла на момент виникнення правовідносин.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Відповідно, на виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача так і відповідача укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.
Підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.
Покладення обов'язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку Спільних протокольних рішень, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов'язку з оплати обсягів природного газу.
Таким чином, відповідач, не маючи реального правового впливу на дані правовідносини, не може відповідати за невиконання або неналежне виконання обов'язків за спірним Договором.
Разом з тим, укладаючи Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами.
Із змісту Спільних протокольних рішень вбачається, що ними передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №16-103-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015.
Підписання Спільних протокольних рішень свідчить, що сторони даного спору фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ та погодились, що оплата обсягів природного газу за договором від 30.12.2015 № 16-103-Н підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Спільних протокольних рішень.
Укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено «Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено «Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію».
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з п. п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Пунктом 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій", у пункті 7 в абзаці 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також, доповнено пункт абзацами такого змісту: "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
Так, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету Міністрів України, а тому є обов'язковими для виконання всіма сторонами.
Разом з тим, для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за обсяги природного газу була здійснена поза межами порядку, встановленого Спільними протокольними рішеннями.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 07.10.2015 у справі №924/406/14, від 01.10.2015 у справі №917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 13.03.2018 у справі №926/33/17, від 14.03.2018 у справі №910/9806/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 02.08.2018 у справі №922/3873/17, від 14.08.2018 у справі №924/1090/17, від 18.09.2018 у справі №906/1075/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 28.03.2019 у справі №918/910/15, від 03.04.2019 у справі №906/278/18.
Отже, відповідач на виконання умов договору №16-103-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 та Спільних протокольних рішень повністю розрахувався за обсяги природного газу, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Крім того, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» ( в редакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на:
1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця;
2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;
3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;
4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
У договорі купівлі-продажу природного газу, укладеному між постачальником, на якого покладені спеціальні обов'язки, і оптовим продавцем, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику, на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця, та у договорі про постачання природного газу, укладеному між таким постачальником та споживачем, визначаються умови оплати за реалізований та поставлений природний газ, а також відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Договір постачання повинен містити такі істотні умови:
1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;
5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Матеріалами справи встановлено, що за умовами ч. 1 п. 6.2. договору №16-103-Н укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця(ч. 2 п. 6.2. договору №16-103-Н).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі за текстом Порядок 1), яким визначено, що постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком (п.1 порядку).
Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (п.п. 4, 5 Порядку 1).
Пунктами 2-4 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі за текстом Порядок 2) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 792 визначено, що споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв'язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового зв'язку) повертає такий документ платнику без виконання. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:
до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;
до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.
Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:
1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;
2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;
3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;
4) поточні рахунки газопостачальних підприємств (п.5 Порядку 2).
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств (п.6 Порядку 2).
Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за пять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи (п.7 Порядку 2).
У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.
У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів(п.8. Порядку 2).
Оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, здійснюється такими газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.
Оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.
На кошти, що розміщуються на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу.
На кошти, що обліковуються за зазначеними рахунками, не накладається арешт, а операції за такими рахунками не підлягають зупиненню. Кошти, що надходять за спожитий природний газ на підставі визнаної претензії або за рішенням судів, зараховуються виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами (п.п.9, 10 Порядку 2).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2516 (в редакції на момент виникнення правовідносин) затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.
Пунктом 1.2. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2516 визначено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.
Згідно зі ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Оскільки судом встановлено, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов п. 6.1 та ч. 1 п.6.2. договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України №20 від 11.01.2005, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до покупця газу відповідальності у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. (Аналогічна правова позиція Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі 906/278/18).
Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Таким чином, Держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком, Держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу Держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, відповідними постановами НКРЕКП, з дотриманням умов п. п. 6.1 та 6.2 договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень.
Спільні протокольні рішення підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації, ТОВ "Волиньгаз Збут" та НАК "Нафтогаз України".
Розділом 3 таких спільних протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації Спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання (НАК "Нафтогаз Україна") - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного пртокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.
Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 5.2 спільних протокольних рішень, вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.
Виходячи з підстав позову та встановлених судами фактичних обставин, встановлених у цій справі, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Таке застосування норм матеріального права узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №908/2293/17 №924/297/18, від 24.07.2019 у справі №918/553/18.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у апеляційній скарзі, щодо незаконності рішення суду першої інстанції.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність застосування судом висновків викладених у постанові Верховного суду від 21.02.2018 по справі № 910/16072/16 до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
В даній постанові Верховного суду вбачається правова позиція про те, що у відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. У відповідності до цих вимог відповідачем на підставі ч. 1 п.6.2 договору було здійснено часткову оплату за поставлений природний газ в період з січня 2016 по вересень 2016 року у строки передбачені п. 6.1 договору №16-196-Н із змінами внесеними додатковими угодами №1, №2, №3, №4 до даного договору.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, а Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).
Колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, Національна акціонерна компанія Нафтогаз України і Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" керувалися спеціальним нормативно-правовим актом, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 передбачивши у розділі 1 положення про те, що предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Розділом 2 спільних протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків. а саме: Сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут") перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії Нафтогаз України) кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015 №16-103-Н із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2016 рік, договір від 30.12.2015 № 16-103-Н в тому числі ПДВ.
Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20, яка діяла на момент виникнення правовідносин, визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету та встановлено перелік органів, які уповноважені встановлювати факт наявності підстав для такого порядку розрахунків.
Отже, підписання спільних протокольних рішень уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням державної казначейської служби України у Волинській області (органу відповідальному за операції по рахунку); Департаментом фінансів Волинській облдержадміністрації (органу, який є розпорядником державних коштів) є підтвердженням встановлення факту наявності підстав для такого порядку розрахунків.
Відповідно до розділу 4 спільних протокольних рішень, сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідач на виконання умов спільних протокольних рішень повністю розрахувався за природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, по сумам сплаченим за спільними протокольними рішеннями, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 683 200,45 грн., у тому числі: пеня у сумі 15 027 233,33 грн.; три проценти річних у сумі 1 247 981,50 грн.; інфляційні втрати у сумі 2 407 985,62 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст.74, 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Отже, доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.
Крім того, аналізуючи через призму статті 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні господарського суду Волинської області від 26.03.2019, питання вичерпності висновків суду, висновок колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі № 903/910/18 у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Згідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі №903/910/18 без змін.
2. Справу №903/910/18 повернути господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "28" серпня 2019 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Олексюк Г.Є.