27.08.2019 року м. Дніпро Справа № 904/4536/14
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.
секретар судового засідання Абадей М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2019 р.
(суддя Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 18.07.2019 р. )
прийнятої за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",
( м. Київ )
до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль",
( м. Кам'янське )
про стягнення 868 627 грн. 89 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2019 р. заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - задоволено. Поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 904/4536/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 305 779,96 грн. - пені, 257 067,96 грн. - 3% річних та 17 372,56 грн. - судового збору. Видано дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. № 904/4536/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 305 779,96 грн. - пені, 257 067,96 грн. - 3% річних, 17 372,56 грн. - судового збору. Замінено стягувача у справі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Замінено боржника у справі Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль".
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2919 р. в справі № 904/4536/14; відмовити в задоволенні заяви АТ «НАК «Нафтогаз України» про видачу дублікатній наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 р. в справі № 904/4536/14 та поновлення строку на його звернення до виконання в повному обсязі. З метою об'єктивного розгляду справи залучити в якості третьої особи без самостійних вимог орган, що здійснював примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. в справі № 904/10098/13 та має статус юридичної особи - Головне територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали Господарський суд Дніпропетровської області: не взяв до уваги підстав повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 45685905 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4536/14 від 22.10.2014 р., не дослідив етап виконавчого провадження; не здійснив виклик державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для пояснень з приводу направлення відповідної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та доказів отримання цієї постанови; не об'єктивно надав перевагу доказу у вигляді довідки Управління діловодства АТ «НАК «Нафтогаз» № 36-22-19 від 07.05.2019 р. про неотримання постанови про повернення виконавчого документа стягувача, перед листом Головне територіально управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.04.2019 р., ярим підтверджується факт направлення постанови про повернення виконавчого документі стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відтак, на думку Скаржника, наведене свідчить про порушення господарським суду норм процесуального права під час розгляду заяви AT «ПАК «Нафтогаз України» про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення, виконавчого документа до виконання по справі № 904/4536/14 та як наслідок постановлення незаконної протиправної ухвали від 18.07.2019 р.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він просить апеляційний суд відмовити Відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду по справі залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач посилається на те, що з системного аналізу положень ст. ст. 19, 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII вбачається, що обов'язок виконати остаточне судове рішення у першу чергу стосується боржника, тобто, особи, яка порушила право за захистом якого було здійснено відповідне звернення до суду. В той же час, Боржник не вчинив жодної дії, яка була б спрямована на виконання остаточного судового рішення.
Крім того, у відзиві Товариство вказує на те, що судовій оцінці підлягає саме поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Дійшовши висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції правомірно вирішив питання щодо видачі дубліката виконавчого документа.
Крім того, Товариство зазначає про те, що процесуальним законодавством не визначено переліку причин, які є поважними ( такими, що не залежали від волі стягувача ), та за наявності яких суд повинен поновити пропущений строк. Вказаний наказ разом з відповідною постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання на адресу Стягувача не надходив, таким чином останній об'єктивно, без залежних від нього підстав, не міг повторно пред'явити такий наказ до виконання у строки, встановлені ст. 12 Закону.
Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що внаслідок втрати наказу пропуск строку його повторного пред'явлення до виконання відбувся не вини з Стягувача, у зв'язку з чим причини пропуску такого строку були визнані судом поважними.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 27.08.2019 р
Розпорядженням в. о. керівника апарату суду від 27.08.2019 р., у зв'язку з відпусткою суддів - Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П. - членів колегії суддів, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4536/14.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Антоніка С. Г., Дарміна М. О., апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2019 р. у справі № 904/4536/14 прийнято до свого провадження.
У судовому засіданні 27.08.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 р. частково задоволено позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" - 305 779,96 грн. пені, 257 067,96 грн. 3 % річних, 17 372,56 грн. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 р. Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 22.10.2014 р.
Державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції було винесено постанову від 04.12.2014 р. про відкриття виконавчого провадження № 45685905 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 904/4536/14.
Позивач стверджує, що будь-які інші документи, винесені державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження, на його адресу не надходили.
В подальшому Позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих органів державної виконавчої служби та надання інформації стосовно виконання вказаного судового рішення.
Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області листом від 01.04.2019 р. № ПАТ-145-02 повідомлено Позивача про те, що: відповідно до інформації, наданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області встановлено, що на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження № В-9/4, відносно боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль", до складу якого входить зокрема виконавче провадження № 45685905 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. по справі № 904/4536/14; державним виконавцем 08.12.2015 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції від 21.04.1999 р. № 606-XIV ) винесено постанову про повернення виконавчого документа Позивачу, яка надіслана останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом з оригіналом виконавчого документу, оскільки останній не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбаченого статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції від 21.04.1999 р. № 606-XIV ).
За твердженням Позивача, постанова державного виконавця від 08.12.2015 р. № 45685905 разом з наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 904/4536/14 на його адресу від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконаної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області не надходили.
В якості доказу неотримання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. по справі № 904/4536/14 та постанови державного виконавця від 08.12.2015 р. № 45685905, Позивач надав до суду першої інстанції Довідку Управління діловодства "Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" від 07.05.2019 р. № 36-24-19 ( а. с. 227, том 1 ), відповідно до якої за результатами перевірки системи електронного документообігу на базі комп'ютерної програми "Система документообігу "Megapolis.Документообіг", встановлено, що постанова державного виконавця від 08.12.2015 р. № 45685905 разом із наказом Господарського суду Дніпропетровської області станом на 22.10.2014 р. на адресу Позивача не надходили та в системі не зареєстровані.
У разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено ( ч. 1 ст. 329 ГПК України).
П. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р.) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Тобто обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
Місцевим господарським судом встановлено, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 904/4536/14 було пред'явлено до виконання на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.04.2019 р. № ПАТ-145-02 містить інформацію про винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.12.2015 р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. по справі № 904/4536/14 та винесення постанови від 08.12.2015 р. строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Тобто після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд встановив, що строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. по справі № 904/4536/14 був перерваний в зв'язку з пред'явленням його до виконання. Після переривання строку пред'явлення наказу суду до виконання перебіг строку почався заново з наступного дня після його повернення.
Таким чином, суд першої інстнації дійшов правильного висновку про те, що строк для повторного пред'явлення наказу від 22.10.2014 р. до виконання у справі № 904/4536/14 становив з 08.12.2015 р. по 08.12.2016 р.
05.12.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, згідно з ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016 р.
Таким чином, як слушно зазначив суд першої інстанції до спірних правовідносин мають бути застосовані приписи Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., оскільки на момент набрання чинності цим законом, строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. № 904/4536/14 не закінчився. Враховуючи викладене, строк для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. до виконання у справі № 904/4536/14 фактично становить з 08.12.2015 р. по 08.12.2018 р.
Отже, на момент звернення заявника до суду строк для пред'явлення наказу від 22.10.2014 р. до виконання є пропущеним.
Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" ( див. рішення від 19.03.1997 р. зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 р. зі справи "Шмалько проти України").
П. 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у заяві про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, просило суд: поновити строк на пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. № 904/4536/14 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 305 779 грн. 96 коп. пені, 257 067 грн. 96 коп. 3% річних, 17 372 грн. 56 коп. судового збору; видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. № 904/4536/14 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 305 779 грн. 96 коп. пені, 257 067 грн. 96 коп. 3% річних, 17 372 грн. 56 коп. судового збору; направити дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014р. №904/4536/14 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 305 779 грн. 96 коп. пені, 257 067 грн. 96 коп. 3% річних, 17 372 грн. 56 коп. судового збору на адресу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Згідно з п. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Разом з цим, як зазначив суд першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази надсилання учасникам виконавчого провадження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, Заявнику стало відомо про пропущення строку для пред'явлення наказу від 22.10.2014 р. до виконання з листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.04.2019 р. № ПАТ-145-02 , який згідно з відбитком календарного штемпеля був отриманий Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 05.04.2019 р. за вх. № 5226/12-19 ( а. с. 231 том 1 ).
На підставі викладеного, з урахуванням того, що Позивач своєчасно направив наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 904/4536/14 до виконання, але в подальшому наказ було втрачено не з його вини, місцевий господарський суд обгрунтовано визнав причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання поважними, а пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання - таким, що підлягає поновленню.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога заявника про видачу дубліката наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі № 904/4536/14 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки з листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.04.2019 р. №ПАТ-145-02 вбачається, що встановити факт відправлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.12.201 5р. разом із оригіналом наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 р. у справі №904/4536/14 є неможливим. Таким чином, слід вважати, що виконавчий документ було втрачено та до виконання повторно не пред'явлено.
Доказів виконання Боржником рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 р. у справі № 904/4536/14 на момент розгляду даної заяви - суду не надано.
За таких обставин місцевий господарськитй суд з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в судовому рішенні зі справи необхідне мотивування, встановивши наявність підстав для відновлення пропущеного строку на пред'явлення наказу до виконання, дійшов обґрунтованого висновку про видачу заявнику дубліката виконавчого документа з метою реалізації стягувачем права на його повторне пред'явлення до виконання, а тому й правомірно задовольнив заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 р. у справі № 916/215/15-г.
Щодо клопотання Скаржника про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог - Головне територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Предметом позову в даній справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суми пені та 3% річних.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції відзначає, що оскільки Головне територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не є учасником спірних правовідносин, що виникли між сторонами спору рішення у цьому спорі не впливає на права, інтереси та (або) обов'язки останнього. Виходячи з цього, апеляційний суд відхиляє зазначений клопотання Скаржника.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2019 р. у справі № 904/4536/14 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28.08.2019 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін