19.08.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5274/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г.,Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Коваль В.Ф-адвокат., довіреність б/н від 12.03.2019 ;
від відповідача: Гичова О.О.-представник, довіреність №9/11 від 09.11.2018;
від відповідача: Душацький С.С-представник, довіреність №7/11 від 07.11.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ», м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р.(повний текст рішення складено 13.05.2019, суддя Панна С.П.) у справі №904/5274/18
за позовом Приватного підприємства «РЕНТА-СЕРВІС», м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ», м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором суборенди №6/2 від 01.10.2017р
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне підприємство «РЕНТА-СЕРВІС» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ» про стягнення заборгованості по відновленню орендованого приміщення у сумі 26 104,00 грн. та неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 65 123,40 грн за договором суборенди №6/2 від 01.10.2017р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору суборенди нежитлового приміщення №6/2 від 01.10.2017р. в частині своєчасного повернення приміщення та необхідністю усунення погіршення речі, завданих пошкодженням орендованого приміщення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019 (повний текст складено 13.05.2019) у справі №904/5274/18 позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто неустойку за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 65123,40 грн. і судовий збір у сумі 1257,82 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "САМОЦВІТ" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019 у справі №904/5274/18 в частині стягнення неустойки у сумі 65123,40 грн. і судового збору у сумі 257,82 грн. і ухвалити нове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги :
Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 65123,40 грн.
За твердженням відповідача на виконання умов п. 6.5. договору суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2017№6/2, ним було письмово повідомлено позивача про дострокове припинення договору. Сторонами було узгоджено, що датою дострокового розірвання договору і останнім днем суборенди буде - 29.03.2018, за умови повного погашення заборгованості з орендних платежів, повернення орендованих приміщень в належному стані і підписання акту приймання-передачі приміщення. З настанням дати закінчення строку оренди позивач з невідомих причин ухилявся від підписання додаткової угоди про дострокове розірвання договору суборенди, не отримував поштову кореспонденцію. Лист із доданими додатковою угодою до договору та актом прийому-передачі (повернення) приміщення від 29.03.2018 був зданий до приймальні позивача випадково лише 15.05.2018.
Скаржник зазначає, що на погоджену сторонами дату припинення договору у відповідача були відсутні невиконанні перед позивачем зобов'язання за договором, про що свідчать копії платіжних доручень з орендної плати та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2017 по 31.03.2018. Протягом шести місяців користування приміщенням з боку відповідача не здійснювались жодні технічні переоснащення, модернізація без письмового погодження з позивачем. Позивачем не висловлювалось будь-яких претензій чи зауважень з приводу неналежного використання приміщення, погіршення його стану або проведення будь-яких технічних переоснащень без погодження з суборендодавцем.
Відповідач звертає увагу на те, що за своїм змістом виконання обов'язку відповідача повернути об'єкт суборенди з користування за договором обумовлене зустрічним виконанням позивачем свого обов'язку прийняти такий об'єкт суборенди. На відповідача не може покладатися відповідальність за прострочення повернення об'єкта суборенди з користування, яке насамперед відбулось за відсутності волевиявлення позивача на своєчасне прийняття об'єкта суборенди, як розпорядником такого майна. В даному випадку, вважає сторона, застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 538, ч. 4 ст. 612, ч.1 ст. 613,ч. 1 ст. 614 ЦК України, натомість судом при ухвалені рішення вказані норми застосовані не були.
Майже через 2 місяці після припинення користування приміщенням відповідачем і звільнення його від належного йому майна, позивачем в односторонньому порядку без залучення уповноважених представників відповідача 21.05.2018 був складений акт огляду нежитлового офісного приміщення. Позивач не надав суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували факт погіршення стану об'єкта суборенди з вини відповідача та заподіяння останнім будь-яких збитків позивачу.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019 у даній справі без змін.
В свою чергу позивач стверджує, що зволікання та ігнорування виконання умов договору було саме зі сторони відповідача, який не передав приміщення 29.03.2018 за актом прийому-передачі приміщення, не визначив уповноважену особу для передачі приміщень та ключів від них.
Позивач вказує, що інформація відповідача про ухилення позивача від отримання поштової кореспонденції не відповідає дійсності, оскільки перший лист був направлений відповідачем лише 15.05.2018.
Позивач заперечує інформацію скаржника стосовно відсутності заборгованості по сплаті 30% від місячної орендної плати для відновлення, покращення стану місць загального користування, на підставі п. 6.9. договору, оскільки на кінець березня заборгованість існувала та сплачена відповідачем лише 18.05.2018, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.
Не погоджується підприємство і з твердженням відповідача, що протягом шести місяців користування приміщенням з боку відповідача не здійснювались жодні технічні переоснащення, а також, що жодних зауважень чи нарікань на порядок використання відповідачем приміщення не надходило. Договірні відносини почалися з 2012 року і орендоване приміщення було пристосовано для потреб власної господарської діяльності ТОВ «Самоцвіт», а саме: дерев'яні (міжкімнатні) двері разом з коробом були замінені відповідачем на металеві між кімнатами та при вході до офісу замінили дерев'яні двері на металеву решітку. Під час звільнення орендованого приміщення відповідач демонтував металеві двері разом з коробом, які там знаходились на момент отримання приміщення в суборенду. Договори суборенди за минулі періоди є в матеріалах справи.
Посилаючись на п. 8.4. договору та ст. 779 ЦК України позивач вважає, що має право на отримання від відповідача відшкодування витрат на відновлення стану майна, погіршення якого сталося з вини відповідача.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г від 10.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОЦВІТ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р. у справі №904/5274/18.Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.08.2019 на 12:00.
У зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №817/19 від 19.08.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 19.08.2019 визначено колегію судді у складі: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),суддів:Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2019 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ», м. Дніпро визначеною колегією прийнята до свого провадження.
19.08.2019 В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.10.2017р. між Приватним підприємством «РЕНТА-СЕРВІС» (Суборендадавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «САМОЦВІТ» (Суборендар) укладено договір суборенди №6/2 нежитлового приміщення (т.1 а.с. 13-18).
ТОВ «САМОЦВІТ» листом вих. № б/н без дати звернулося до ТОВ «РЕНТА-СЕРВІС» з повідомленням про дострокове розірвання договору №6/2 суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2017р. відповідно до ст. 592 ЦК України і п.6.5 договору Вказаний лист отриманий Суборендодавцем 29.12.2017р. за вх. № 20-12, що вбачається з відмітки на листі (а.с.30 т.1).
Оскільки Суборендар з 29.03.2018 до 01.04.2018 не передав на виконання умов договору приміщення за актом прийому-передачі Суборендодавець звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з ТОВ «САМОЦВІТ» заборгованості по відновленню орендованого приміщення у сумі 26 104,00 грн. та неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 65 123,40 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.
Згідно з приписами ст.ст. 525,526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст.. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 774 ЦК України передбачена можливість наймача передавати майно у користування іншій особі. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Частинами 1,5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ч.1,ч. 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці..
Пунктом 3.3. договору передбачено, що в разі припинення дії договору з підстав, зазначених в п.,п. 6.3, 6.4. даного договору, Суборендар протягом 3 (трьох) календарних днів з дати такого припинення повинен повністю звільнити орендоване приміщення і передати по акту прийому-передачі приміщення (Додаток №3). Підставою для підписання акту прийому-передачі приміщення є належним чином оформлений обхідний лист.
За п.4.3.13 Суборендар зобов'язаний при припиненні дії даного договору згідно п.,п.6.3,6.4. належним чином оформити обхідний лист та в термін передбачений п. 3.3. договору, повернути його Суборендодавцю до підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, сторони умовами договору суборенди в якості передумови для повернення з суборенди нежитлового приміщення передбачили процедуру підписання суборендарем у посадових осіб позивача, визначених в Додатку № 2 до Договору обхідного листа (т.1 а.с. 20).
Відповідачем не надано доказів належного виконання цієї умови договору, ані суду першої інстанції ані під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції. Не заперечив цей факт і сам відповідач.
Згідно п. 6.6. договору орендоване приміщення вважається повернутим Суборендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акта прийому-передачі.
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання після припинення договору повернути орендоване приміщення за договором суборенди №6/2 від 01.10.2017р позивачем були заявлені до стягнення з відповідача 65 123,40 грн неустойки
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідач стверджує, що підписання акту прийому-передачі після закінчення строку суборенди 29.03.2018 не відбулося з причини навмисного ухиляння позивача прийняти документи для підпису, натомість докази які б свідчили про направлення на адресу позивач чи вручення документів під розписку в період з 30.03.2018 по 15.05.2018 відповідач не надав. Щодо копії цінного листа із штрих-кодом (трек-номер) №4906902792973, яким відповідач направив підписану додаткову угоду про дострокове розірвання договору суборенди і акт повернення приміщення, то з нечіткого штемпеля відділення поштового зв'язку вбачається лише місяць і рік « 05.2018» (тобто в будь-якому разі більше ніж через місяць після визначеної дати розірвання договору), а відстеження дати за трек - номером на офіційному сайті «Укрпошта» дає наступну відповідь: «дані про відправлення за номером 4906902792973 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».
В свою чергу позивачем надані докази звернення до відповідача з претензією №02-05 від 15.05.2018 про повернення приміщення по акту приймання-передачі та сплати відповідно до п.3.5., п. 5.1. і п. 6.9. договору 26114,97 грн., які складаються з розміру середньоденної орендної плати за користування приміщенням до моменту підписання акту прийому-передачі та плати на відновлення стану місць загального користування, прилеглої до будівлі території та інфраструктури в цілому. Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком від 15.05.2018 (а.с. 31, 32 т. 1).
У відповіді на претензію №15/05-1 від 15.05.2019 відповідачем було вказано про зволікання позивача прийняти приміщення та відмовлено у сплаті вказаної в претензії суми у зв'язку з її непогодженням. Відповідач повернув підписані проекти додаткових угод і акти приймання-передачі (а.с. 33-37 т.1). Вказана відповідь була отримана Суборендодавцем нарочно.
30.06.2018 фіскальним чеком Суборендодавець направив Суборендарю наступну претензію №04-06 від 27.06.2018 (а.с. 50,51 т.1). Суборендодавець відповідно до п.п. 3.5., 5.1., 8.4. договору просив Суборендаря перерахувати заборгованість по орендній платі за квітень-червень 2018 у сумі 40865,40 грн., відшкодувати витрати по відновленню стану приміщення в сумі 26104,00 грн. та повернути приміщення по акту прийому-передачі. Суборендодавець посилався також на отримання працівником відповідача акту огляду нежитлового офісного приміщення, на підставі якого нараховані витрати по відновленню стану приміщення.
У відповіді №17/08-1 від 17.08.2018, докази направлення якої в матеріалах справи відсутні, Суборендар вказав про непогодження сторонами розміру відновлення стану приміщення (а.с.52 т.1).
Позивачем заявлено до стягнення неустойку у розмірі 65123,40грн, розраховану на підставі п.8.5 Договору, виходячи із розміру орендної плати, встановленої п.5.1 Договору за квітень - серпень 2018 року (т.1 а.с. 59).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст. 320 Господарського кодексу штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Пунктом 8.5. договору передбачено, що в разі, коли Суборендатор не виконує обов'язку щодо повернення приміщення у термін, передбачений п.3.3 даного договору, Суборендодавець має право вимагати від суборендаря сплати неустойки у розмірі місячної орендної плати за користування приміщенням за весь час такого прострочення.
Відсутність в переліку документів, визначених у додатку до листа вих. № 15/05-1 від 15.05.2018р. (т.1 а.с. 33) обхідного листа, свідчить про невиконання відповідачем умов договору щодо порядку повернення спірного приміщення, а тому само по собі спрямування вищезазначеного листа не є доказом на підтвердження належного виконання ним відповідних зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги щодо невдалих спроб вручити відповідачеві акти повернення приміщень і ухилення останнього від їх отримання не підтверджується належними і допустимими в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.
З урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо наявності з боку позивача будь-яких зволікань у своєчасному прийнятті з суборенди спірного приміщення.
Саме по собі звільнення орендованого приміщення відповідачем без підписання акту приймання - передачі у встановлений в договорі спосіб не створює правових наслідків, а тому, враховуючи обставини не повернення відповідачем об'єкту оренди, умови договору і норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 65 123,40 грн. неустойки.
Оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відновленню орендованого приміщення у сумі 26104,00 грн, доводи апеляційної скарги в частині аналізу змісту акту огляду нежитлового офісного приміщення Суборендаря ТОВ «САМОЦВІТ», який складено 21.05.2018р. комісією у складі директора ПП «Рента-Сервіс» ОСОБА_1 та залучених працівників з ТОВ «ОД» «Мегаполіс» адміністратора ОСОБА_2 , начальника юридичного відділу Коваля В. ОСОБА_3 . та представника ТОВ «САМОЦВІТ» (присутній ФОП Марченка Сергія Анатолійовича), визнаються такими, що узгоджуються з висновками суду першої інстанції, який не прийняв вищезазначений доказ на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відновленню орендованого приміщення у сумі 26104,00 грн.
Разом з цим неприйняття в якості доказу акту від 21.05.2018р. не впливає на висновки суду щодо наявності підстав для стягнення неустойки у розмірі 65123,40 грн.
Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки сторонами не оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог по стягненню заборгованості по відновленню орендованого приміщення у сумі 26104,00 грн., колегія суддів не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
За п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р. у справі №904/5274/18 законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ» залишає без задоволення.
Розподіл судових витрат:
Оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.129,269,270,273,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ», м. Дніпро залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2019р. у справі №904/5274/18 залишити без змін
Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ», м. Дніпро .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.08.2019.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г.Антонік
Суддя О.В.Березкіна