79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" серпня 2019 р. Справа №914/2688/13
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання - Гула Б.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 23.05.2019 (вх. № апеляційного суду 01-05/2015/19 від 30.05.2019)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 (повний текст ухвали складено 17.05.2019, головуючий суддя - Рим Т.Я., судді - Мазовіта А.Б., Березяк Н.Є., м. Львів) про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (вх. №832/19 від 25.03.2019)
у справі №914/2688/13
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах
позивача 1 Міністерства оборони України, м. Київ
позивача 2 Концерну "Військторгсервіс", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи", м. Львів
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України, м. Київ
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Львів
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , м. Сколе, Львівська область
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно
представники учасників судового процесу
прокуратура: Майорчак В.М.;
від позивача 1: Шведа О.Б. - юрисконсульт (довіреність від 03.12.2018 №220/504/Д);
від позивача 2: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи 1: не з'явились;
від третьої особи 2: не з'явились;
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" до ТОВ "Транспортні системи" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 у справі №914/2688/13 позовні вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" задоволено, вирішено визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину "1-17", загальною площею 412,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Котляревського, 13, укладений 29.12.2008 між ТОВ "Транспортні системи" та Концерном "Військторгсервіс"; витребувано у ТОВ "Транспортні системи" приміщення магазину "1-17", загальною площею 412,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: Львівська область, м . Сколе , вул. Котляревського, 13 та зобов'язано повернути його до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання Концерну "Військторгсервіс"; стягнуто з ТОВ "Транспортні системи" 9 712,87 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Транспортні системи" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.14 у справі № 914/2688/13 змінено; доповнено рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.14 у справі № 914/2688/13 пунктом наступного змісту: "Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" на користь ТОВ "Транспортні системи" 163 397, 00 грн. вартості об'єкта нерухомості"; пункт 5 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в дохід Державного бюджету України 9059,28 грн. судового збору". В решті - рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі № 914/2688/13 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у задоволенні заяви військової прокуратури Центрального регіону України про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено; позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину « 1-17», загальною площею 412,4 кв.м, яке знаходяться за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Котляревського, 13, укладений 29.12.2008 між ТОВ «Транспортні системи» та Концерном «Військторгсервіс»; стягнуто з ТОВ «Транспортні системи» 1 147,00 грн. судового збору у дохід державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 5 435,57 грн. та на користь ОСОБА_3 5 435,57 грн. судового збору. В частині щодо вимоги зобов'язати ТОВ «Транспортні системи» повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну «Військторгсервіс» спірні нежитлові приміщення загальною площею 412,4 кв. м. у м. Сколе, вул . Котляревського,13, а саме: приміщення магазину « 1-17», що становить 13/100 частин жилого будинку - провадження припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2019 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Транспортні системи» задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2688/13 в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Концерну «Військторгсервіс» щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину, укладеного 29.12.2008 між ТОВ «Транспортні системи» та Концерном «Військторгсервіс» скасовано і в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2688/13 залишено без змін.
Судова колегія зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 було встановлено, що позивач 1 не пропустив позовної давності для захисту свого права, з чим погодився й суд апеляційної інстанції в постанові від 22.03.2018. Зокрема, суди дійшли висновку, що концерну «Військторгсервіс» як стороні оспорюваного правочину про порушення права було відомо з дати вчинення правочину - 2008, а відтак позовна давність щодо позивача 2 станом на дату пред'явлення прокурором позову - закінчилась. Щодо Міністерства оборони України, то судами зазначено, що таке не було стороною правочину та дізналось про факт порушення своїх прав з дати відкриття провадження у кримінальній справі - 21.03.2013. Отже, зроблено висновок, що позовна давність щодо позивача 1 не закінчилась на дату пред'явлення прокурором позову.
23.04.2018 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 видано накази (Т-8, а.с.83, 85, 87).
25.03.2019 до Господарського суду Львівської області поступила заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2688/13 за нововиявленими обставинами (Т-8, а.с.92-99). В даній заяві заявник зазначає, що з метою з'ясування фактичних обставин вчинення оспорюваного в межах даної справи договору купівлі-продажу між Концерном «Військторг» та ТОВ «Транспортні системи» в інтересах ОСОБА_1 було вчинено адвокатський запит до Міністерства оборони України від 25.10.2018 з проханням повідомити чи проводилось Міністерством службові розслідування щодо здійснення протягом 2008-2009 років господарської діяльності концерну «Військторгсервіс» (зокрема й щодо фінансової, економічної, господарської діяльності щодо відчуження нерухомого майна). На даний запит Головне управління майном та ресурсів Міністерства оборони України направило фотокопію акта службового розслідування від 23.09.2009 щодо діяльності державного господарського об'єднання концерну «Військторгсервіс», з якого вбачається , що в результаті проведеного у 2009 році службового розслідування Міністерством оборони України не виявлено жодних порушень щодо перевищення повноважень керівником концерну «Військторгсервіс» за оспорюваним в межах цієї справи договором. Відтак, заявник вважає, що вказане свідчить про те, що Міністерство оборони України мало об'єктивну реальну можливість під час проведення службового розслідування у 2009 році дізнатись про порушення своїх прав у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину. Відтак, вважає, що позовна давність станом на дату пред'явлення прокурором позову щодо позивача 1 також закінчилась. Вважає, що виявлена обставина є істотною для вирішення справи №914/2688/13.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2688/13 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (вх. №832/19 від 25.03.2019). Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2688/13 залишено в силі.
ОСОБА_1 , не погодившись з винесеною ухвалою, подав апеляційну скаргу від 23.05.2019 в якій посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, а саме:
Скаржник в обґрунтування своїх вимог посилається на акт службового розслідування від 23.09.2009, який затверджений т.в.о. Міністра оборони України ОСОБА_5 . і копію якого отримано ним 01.03.2019 в результаті відповіді на адвокатський запит. При цьому, скаржник зазначає, що в силу існування у Міністерства оборони України можливості виявити наявність порушення зі сторони Концерну (вчинення договору не уповноваженою особою) за актом службового розслідування від 23.09.2009, затвердженого т.в.о. Міністра оборони України 24.09.2009, строк позовної давності на підставі приписів ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України в частині вимог Міністерства оборони України почав спливати з 25.09.2009 (наступного для після затвердження акту службового розслідування) та сплив -26.09.2012. Позовна заява подана 10.07.2013 з пропуском строку позовної давності.
Вказує скаржник, що обставина спливу строку позовної давності має істотне значення для розгляду даної справи, адже врахування цієї обставини судом мало б на думку скаржника, наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято.
Відповідно до цього, просить ухвалу місцевого господарського суду від 15.05.2019 по справі №914/2688/13 скасувати та винести нову, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2688/13 задоволити повністю, скасувати дане рішення в частині задоволення вимог прокурора в інтересах Міністерства оборони України та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині - відмовити.
Концерн «Військторгсервіс» у відзиві від 02.07.2019 звертає увагу на те, що з вказаним адвокатським запитом на надання документів представник скаржника звернувся аж 25.10.2018, майже через рік після винесення судом першої інстанції рішення у справі №914/2688/13. Зазначає також про те, що скаржник приймав участь в суді першої інстанції , зокрема, при винесенні рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду на які він посилається в заяві, однак під час розгляду даної справи він не звертався з клопотанням про надання з боку Міністерства оборони України доказів того, коли саме воно дізналось про порушення своїх прав, зокрема акту службового розслідування від 23.09.2009 та не просив суд додатково дослідити дані обставини. Більше того, зазначає, що скаржник не оскаржував ні рішення суду першої інстанції, ні рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку, чим фактично погодився з винесеними судовими рішення в повному обсязі. При цьому також вказує, що акт службового розслідування, на який посилається скаржник, містився в матеріалах справи. Враховуючи наведене, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Військова прокуратура Центрального регіону України у пояснення від 25.07.2019 №05/2-508 вих.19 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що обставини, які заявник вважає нововиявленими - акт службового розслідування від 23.09.2009 щодо діяльності Концерну «Військторгсервіс» були відомі відповідачу та останній посилався на них у своїх процесуальних заявах ще в 2013 році та повинні були бути відомі іншим учасникам справи. Зазначений акт службового розслідування міститься в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанції надавали йому оцінку при винесенні рішень. Крім того, зазначає, що апелянт був залучений до участі у справі 22.05.2017. Розгляд справи з дати залучення заявника до дати ухвалення рішення тривав більше 6 місяців. Відтак, вказує, що апелянт мав об'єктивну можливість дізнатися про акт службового розслідування та ознайомитись з ним під час розгляду справи. Відповідно до цього, вказує, що відсутні підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав викладених в такій.
Ухвалою суду від 24.06.2019 (в складі колегії: головуючий суддя Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Желіка М.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2688/13.
Також, ухвалою суду від 24.06.2019 призначено розгляд справи №914/2688/13 на 04.07.2019.
За клопотання представника скаржника, розгляд справи 04.07.2019 відкладено в судове засідання на 15.08.2019.
В судове засідання 15.08.2019 з'явився прокурор та представник Міністерства оборони України.
Скаржник та інші учасники справи в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.07.2019.
Станом на 15.08.2019 додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Прокуратура та Міністерство оборони України заперечили доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзивах.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника Міністерства оборони України, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2688/13 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного:
У відповідності до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
В п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 №17 зазначено, що до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Як вбачається з обставин справи, в інтересах ОСОБА_1 Міністерству оборони України було направлено адвокатський запит (Т-8, а.с.100-101) щодо факту проведення Міністерством оборони України службових розслідувань щодо господарської діяльності концерну «Військторгсервіс» здійсненої протягом 2008-2009 років (в тому числі, але не виключно, щодо фінансової/економічної/господарської діяльності щодо відчуження нерухомого майна).
Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України листом від 02.11.2018 надіслало відповідь на адвокатський запис (Т-8, а.с.104), де зазначено, що за результатами опрацювання наявних у Головному управлінні документів, акта службового розслідування з порушених питань не виявлено. З метою надання повної інформації з порушених у запиті питань, Головне управління надіслало відповідні запити до галузевого державного архіву Міністерства оборони України, Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю та концерну «Військторгсервіс» і повідомило, що після надходження до головного управління додаткової інформації, за результатами її опрацювання, заявника буде додатково повідомлено.
Листом Головного управління та ресурсів Міністерства оборони України від 11.12.2018 (Т-8, а.с.106) адвокату заявника направлено акт службового розслідування, затверджений т.в.о. Міністерства оборони України В.В.Іващенко 24.09.2009 (Т-8, а.с.109-153).
Матеріалами справи встановлено, що долучений ОСОБА_1 до заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами акт службового розслідування є тим самим актом, що був поданий 20.03.2013 року суду відповідачем разом із заявою про застосування позовної давності та вже наявний в матеріалах справи (Т-1, а.с.148-151).
В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на інформацію, що міститься на сторінках 36-42 акта службового розслідування від 24.09.2009 і при цьому слід зазначити, що даний акт був досліджений судом в сукупності з матеріалами справи, за якими прийнято рішення від 11.12.2017 та постанову від 22.03.2018.
При цьому, слід зазначити, що обставини, які заявник вважає нововиявленими були відомі відповідачу, який посилався на них у своїх заявах та повинні були бути відомими іншим учасникам справи. ОСОБА_1 був залучений до участі у справі 22.05.2017 і розгляд справи до дати ухвалення рішення тривав ще більше шести місяців.
Відтак, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що заявник мав об'єктивну можливість дізнатися про акт службового розслідування від 24.09.2009 та ознайомитись з ним під час судового розгляду справи, оскільки наділений правом на ознайомлення з матеріалами справи.
Згідно з положеннями п.4.4. постанови Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №910/17944/15 не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
Як зазначено вже було вище, акт службового розслідування від 24.09.2009, на який покликається заявник, містився в матеріалах справи, а відтак зміст його був відомий судам. Крім цього, суди виконуючи вимоги процесуального закону, ухвалювали рішення у справі на підставі повного і всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин справи.
Згідно ч.4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Місцевим господарським судом вірно звернуто увагу, що вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 переглядалось в апеляційному порядку, який погодився з висновком суду першої інстанції про те, що стосовно позовних вимог прокуратури в інтересах Міністерства оборони України позовна давність не закінчилась. Учасники справи не скористались правом касаційного оскарження.
Судова колегія зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі не зазначає які норми права порушив місцевий господарський суд, постановляючи ухвалу.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, суд, постановив:
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15 травня 2019 року у справі №914/2688/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.
Повну постанову складено 28.08.2019.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.