Справа № 562/493/19
15.08.2019 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Мички І.М., з участю секретаря Дацишиній Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом до патрульного роти ІІ батальйону УПП в Рівненській області Лувського Богдана Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 30.01.2019 р. він керуючи транспортним засобом, в м. Острог по вул. Татарська, 75, водій під час руху транспортним засобом користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по телефону, чим порушив п. 29.9 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, дану постанову отримав поштою 05.02.2019 р., зазначає, що набирав текстове повідомлення на телефоні тоді коли транспортний засіб не здійснював руху і матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження його вини.
Позивач вважає винесену інспектором постанову незаконною, не обґрунтованою та такою, що порушує його права і не відповідає фактичним обставинам справи, так як відповідачем було порушено норми чинного законодавства України при її винесенні.
Враховуючи вище викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії НК № 753044 від 30.01.2019 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. і справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій він просить справу розглядати у його відсутність.
Відповідач патрульного роти ІІ батальйону УПП в Рівненській області Лувський Б.М. в судове засідання не з'явився, позовні вимоги позивача не визнав та через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву позивача з якого вбачається, що він вважає свої дії при винесенні вищевказаної постанови правомірними, а постанову такою, що відповідає чинному законодавству.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
30.01.2019 р. відносно позивача ОСОБА_1 патрульним роти ІІ батальйону УПП в Рівненській області Лувським Б.М. складено постанову НК № 753044 від 30.01.2019 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за порушення вимоги п.2.9 д, Правил дорожнього руху, за що накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.
Відповідно до ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Згідно п.п.1-3 ч.1 ст.18 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський зобов'язаний, крім іншого, неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правоих актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій, відповідно до ст.77 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови підлягають задоволенню.
Враховуючи, що працівником поліції не було надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, правомірності своїх дій, відповідно до ст.77 КАС України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
З передостанньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, при цьому, у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
Між тим, суд вбачає, що з боку відповідача не надано до суду достовірних доказів, щоб підтверджували обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач дійсно розмовляв по мобільному телефону під час керування транспортним засобом, це також не вбачається з долученого відеозапису.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція ( Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення ).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23 - рп / 2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4. 1 ).
В рекомендації № R (9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи, окрім оскаржуваної постанови поліцейського, належних та допустимих доказів щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, не містять.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 6, 9, 77, 241-246, 257, 286 КАС України, ст.ст.280, 283-284 КУпАП, суд,
Позовні вимоги задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову патрульного роти ІІ батальйону УПП в Рівненській області Лувський Богдана Миколайовича серії НК № 753044 від 30 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. і справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: