ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
23.08.2019Справа № 910/10885/19
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ-ЛИБІДЬ ЛТД» про забезпечення позову і додані до неї матеріали, подану разом із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ-ЛИБІДЬ ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ТРАНС ЛОГІСТИК»
про стягнення 146 801,40 грн,-
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-Либідь ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Транс Логістик» про стягнення 146 801,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором суборенди нежитлового приміщення № 01/03-18 від 01.03.2018 (далі - Договір) в частині сплати суборендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 146 801,40 грн, яка включає в себе, як основний борг, так і нараховані пеню, індекс інфляції та 3% річних.
Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Скіф-Либідь ЛТД» 16.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва, було подано заяву про забезпечення позову.
19.08.2019 заявником було подано ще одну заяву про забезпечення позову.
Проаналізувавши зміст обох заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Либідь ЛТД» про забезпечення позову від 16.08.2019 та від 19.08.2019, та долучені до них документи, суд дійшов висновку про те, що заява від 19.08.2019 є фактично доповненням до заяви від 16.08.2019, а відтак суд розглядає вказані документи спільно, як одну заяву про забезпечення позову з уточненнями.
Обгрнутовуючи необіхдінсть вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає про те, що починаючи з серпня місяця відповідач перестав оплачувати суборендну плату, починаючи з березня місяця перестав оплачувати комунальні платежі, а також не оплатив направлені позивачем рахунки, не підписав Акт приймання-передачі приміщення та ігнорує листи позивача, а тому є підстави побоюватись, що така позиція відповідача може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, заявник зазначає про те, що до виникнення спору відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями. У зв'язку з тим, що відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за Договором, у позивача наявні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань у частині сплати заборгованості.
Позивач посилається на те, що єдине майно, яке наявне у власності відповідача, є вагони № 63993133 та № 63993141, орієнтовна вартість яких складає 145 000 грн, що не перевищує ціну позову.
У випадку продажу вагонів, які є єдиною власністю відповідача, виконання рішення суду буде неможливим. Зазначені вагони є єдиним майном і їх окремий продаж не можливий.
З огляду на вищенаведене, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу вагони № 63993133 та № 63993141.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ-ЛИБІДЬ ЛТД» про забезпечення позову і додані до неї матеріали, подану разом із позовною заявою, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів до забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши подані заявником документи, додані до заяви про забезпечення позову, з урахуванням уточнень, суд дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СКІФ-ЛИБІДЬ ЛТД» не доведено необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Як вже було зазначено вище, позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем суборендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 146 801,40 грн, що включає в себе, як основний борг, так і нараховані пеню, індекс інфляції та 3% річних.
При цьому, в якості забезпечення такого позову заявник просить суд накласти арешт на належні відповідачу вагони № 63993133 та № 63993141, орієнтована вартість яких складає 145 000,00 грн. На підтвердження вартості згаданих вагонів, заявником долучено до заяви про забезпечення позову довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ-ЛИБІДЬ ЛТД» (заявник, позивач) б/н б/д.
Суд звертає увагу на те, що в разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вагони, вартість яких суду не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, не буде збережено забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Крім того, суд не вбачає наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Щодо зустрічного забезпечення, то суд також не вбачає підстав для вчинення такої процесуальної дії.
Керуючись статтями 136, 137, 138 - 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ-ЛИБІДЬ ЛТД» про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай