Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"21" серпня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/577/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді: Прядко О.В.
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Коростишівський льонозавод"
до: Реєстраційного сектору Коростишівської районної державної адміністрації
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: Кушніренко А.В. - ордер серія ЖТ №063671 від 19.07.2019,
від відповідача: Твердохліб І.А. - довіреність від 27.11.2018
Публічне акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод" звернулося до суду з вимогою зобов'язати державного реєстратора реєстраційного сектора Коростишівської районної державної адміністрації внести зміни до запису про право власності за номером 3317198 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 208171318225/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом зміни назви об'єкту нерухомого майна з "житловий будинок, гуртожиток, об'єкт житлової нерухомості" на "житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості".
Ухвалою господарського суду від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.07.2019 об 11:00.
Ухвалою суду від 22.07.2019 підготовче засідання у справі відкладено до 21.08.2019.
В засіданні суду 21.08.2019 представник відповідача подала відзив на позовну заяву № 01-22/77 від 20.08.2019 з додатками для долучення до матеріалів справи. Згідно поданого відзиву відповідач із заявленими вимогами позивача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Під час розгляду справи судом з'ясовано думку представників сторін щодо розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.
Представники сторін в судовому засіданні не висловили заперечень щодо підвідомчості даного спору господарському суду.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч.3 ст. 22 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до п.10,13 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначення поняття публічно-правового спору наведено в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, згідно з яким публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З наведеної норми вбачається, що наявність хоча б однієї з обставин, наведених у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є підставою для віднесення спору до категорії публічно-правових, які відповідно належать до юрисдикції адміністративних судів.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018р. по справі №910/23482/17.
Як вбачається з матеріалів справи, вимогами у цій справі є зобов'язання державного реєстратора внести зміни до запису про право власності розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна шляхом зміни назви об'єкту нерухомого майна з "житловий будинок, гуртожиток, об'єкт житлової нерухомості" на "житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості".
Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправною, на думку позивача, відмовою Реєстратора як суб'єкта наділеного Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внести зміни до запису про право власності розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна шляхом зміни назви об'єкту нерухомого майна з "житловий будинок, гуртожиток, об'єкт житлової нерухомості" на "житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості".
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із приписами п. 1 ч.3 ст. 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
У силу приписів статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
У даному випадку, позивач, звернувшись із позовом про зобов'язання Державного Реєстратора знести зміни до запису про право власності шляхом зміни назви об'єкту нерухомого майна, право власності на який зареєстроване за самим позивачем та ніким не оспорюється, фактично має намір в судовому порядку оскаржити рішення державного реєстратора про відмову у внесенні змін до запису.
Слід зазначити, що державний реєстратор, приймаючи рішення про відмову у внесенні змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мав публічно-правові відносини саме з позивачем. Рішення про відмову у внесенні змін до запису державного реєстру стосувались реєстрації прав позивача, а не іншої особи.
Таким чином, спір у цій справі стосується виключно оцінки правомірності дій реєстратора, вчинених ним під час розгляду заяви позивача, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач при поданні позову до суду помилково визначив приватно-правовий характер відносин між сторонами, оскільки у даній справі спір про право відсутній (право позивача на об'єкт нерухомості ніким не оспорюється), а тому спір у справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Суд звертає увагу на те, що згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 231, 233-235 ГПК України, господарський суд
Провадження у справі № 906/577/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростишівський льонозавод" до Реєстраційного сектору Коростишівської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржено на підставі ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено: 27.08.2019
Суддя Прядко О.В.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/
Друк:
1- у справу;
2- позивачу -ПАТ "Коростишівський льонозавод" (12505,Житомирська обл., м.Коростишів, вул. Героїв Чорнобиля (Крупської), 52- рек.
3 - відповідачу - Реєстраційний сектор Коростишівської районної державної адміністрації (12501,Житомирська обл., Коростишівський р-н, м.Коростишів, вул.Соборна Площа, буд.18)- рек. з пов.