61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
15.08.2019 Справа № 910/4830/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.
секретар судового засідання Доннік Н.В.,
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. В.Сухомлинського, б. 76, код ЄДРПОУ 30487219)
до відповідача: Акціонерного товариства “Київенерго” (85612, Донецька область, м.Курахове, вул. Енергетиків, б. 34, код ЄДРПОУ 00131305)
про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 68 642,32 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет”, смт. Слобожанське Дніпропетровської області звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства “Київенерго”, м. Курахове Донецької області про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 68 642,32 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність переплати у позивача за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631049 від 24.10.2016р.
Ухвалою суду від 20.05.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4830/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
19.06.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.06.2019р., в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставами для відмови у задоволенні позову є: відсутність у договорі пункту, який зобов'язує відповідача здійснювати оплати на користь позивача; відсутність доказів, які підтверджують здійснення оплати на користь відповідача.
08.07.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив №03/07/09 від 03.07.2019р., в якій викладені заперечення щодо доводів відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
24.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (відповідач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” (позивач, абонент) було підписано договір №1631049 на постачання теплової енергії у гарячій воді (договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно розділу 2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору (п.2.2.1 договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додатком №2), крім випадків. зазначених у п.3.1.7 договору (п.2.2.2 договору); при зміні тарифів (додаток №3 до договору) повідомляти абонента про їх змінення (п.2.2.3 договору).
Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 26.12.2016 року (п.8.1 договору).
Пунктом 8.2 договору сторонами передбачено, що договір припиняє дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1 договору; ліквідації сторін.
Відповідно до п.2 додатку №1 до договору орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної “абоненту” за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 125482,52 грн., ПДВ 25096,50 грн., всього 150579,02 грн.
Додатком №4 до договору сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію, яким передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України “Про заставу”, як засіб гарантії спожитої теплової енергії (п.2 додатку №4); абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ «Троєщина» облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт (п.5 додатку №4).
Позивачем, на виконання умов договору, з метою отримання теплової енергії, було перераховано на рахунок відповідача передплату в розмірі 282 689,47 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.
На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2016р. по грудень 2017р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передання товарної продукції: №11/2016-1631049 від 30.11.2016р. на суму 12 220,92 грн., №12/2016-1631049 від 31.12.2016р. на суму 20 434,39 грн., №1/2017-1631049 від 31.01.2017р. на суму 28 730,11 грн., №2/2017-1631049 від 28.02.2017р. на суму 23 092,94 грн., №3/2017-1631049 від 31.03.2017р. на суму 8 229,79 грн., №11/2017-1631049 від 30.11.2017р. на суму 15 456,22 грн., №12/2017-1631049 від 31.12.2017р. на суму 22 452,82 грн., №1/2018-1631049 від 31.01.2018р. на суму 27 730,02 грн., №2/2018-1631049 від 28.02.2018р. на суму 26 794,69 грн., №3/2018-1631049 від 31.03.2018р. на суму 26 965,52 грн., №4/2018-1631049 від 30.04.2018р. на суму 1 939,73 грн. всього на суму 214 047,15 грн.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017р. №1693 “Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ “КИЇВЕНЕРГО” після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”.
Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - угода), щодо:
- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній АДРЕСА_1 Дарницькому АДРЕСА_2 м. Києва (завод “Енергія”), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ “Київенерго”, до 31 липня 2018 року включно (п.1.1 угоди);
- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ “Київенерго”, крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно (п.1.2 угоди).
27.04.2018р., у зв'язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 та керуючись ст.652 Цивільного кодексу України сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору №1631049 від 24.10.2016р.
У п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018р. договір від №1631049 від 24.10.2016р., у зв'язку з чим з вказаної дати припиняються зобов'язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р.
30.04.2018 р. між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію по договору №1631049 від 24.10.2016р., в якому зазначено, що станом на 01.05.2018р. існує переплата позивача на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ в сумі 68 642,32 грн.
Листом № 06/03/19-8 від 06.03.2018 позивач звернувся до відповідача, в якому у зв'язку з розірванням 30.04.2018р. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від №1631049 від 24.10.2016р. та наявності залишку сплаченої на рахунок відповідача передплати у розмірі 68 642,32 грн., вимагав повернути зазначені кошти на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист з відтиском штемпеля поштового відділення - 07.03.2019р., копією фіскального чеку від 07.03.2019р., копією накладної №4910108335522 від 07.03.2019р.
Цей лист згідно відомостей з офіційного сайту УКРПОШТА щодо відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором №4910108335522 було отримано відповідачем 11.03.2019р.
Однак, відповідач на момент звернення позивача з даним позовом грошові кошти в сумі 68 642,32 грн. не повернув.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 68 642,32 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Дослідивши зміст укладеного договору №1631049 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24.10.2016р., суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено факт того, що загальна сума, що була перерахована позивачем в якості оплати теплової енергії за договором №1631049 від 24.10.2016р. протягом спірного періоду становила - 282 689,47 грн. Водночас, протягом періоду з листопада 2016р. по квітень 2018р. за договором №1631049 від 24.10.2016р. відповідачем було поставлено теплову енергію на загальну суму 214 047,15 грн. Отже, сума здійсненої позивачем переплати за теплову енергію за договором №1631049 від 24.10.2016р. на постачання теплової енергії становить 68 642,32 грн.
Факт переплати позивачем на користь відповідача за договором №1631049 від 24.10.2016р. в сумі 68 642,32 грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018р.
При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадка - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом”.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.
Оскільки, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018р. підписано та скріплено печатками представником Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” та представником Публічного акціонерного товариства “Київенерго”, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 68 642,32 грн.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно абз.2 пп.1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що додатковою угодою від 27.04.2018р. договір №1631049 від 24.10.2016р. розірваний сторонами з 30.04.2018р. Сторонами погоджено, що з вказаної дати - 30.04.2018р. припиняються зобов'язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р.
За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Водночас, суд зазначає, що у даному випадку між сторонами припинили існувати договірні відносини у зв'язку з тим, що відповідач з 01.05.2018р. втратив підстави виступати стороною в договорі №1631049 від 24.10.2016р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а відтак, до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
- повернення виконаного за недійсним правочином;
- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Разом з тим, оскільки, між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов'язання за цим договором припинилось у зв'язку з неможливістю його виконання та його розірванням за згодою сторін, в тому числі зобов'язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 68 642,32 грн., суд доходить висновку, що у зв'язку з припиненням зобов'язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.
З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного Кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 68 642,32 грн.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою №06/03/19-8 від 06.03.2018р., в якій у зв'язку з розірванням 30.04.2018р. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від №1631049 від 24.10.2016р. та наявності залишку сплаченої на рахунок відповідача передплати у розмірі 68 642,32 грн., вимагав повернути зазначені кошти на розрахунковий рахунок позивача. Вказану вимогу було отримано відповідачем 11.03.2019р.
Відповідачем доказів повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 68 642,32 грн. станом на час розгляду справи до суду не надано, і в матеріалах справи такі докази відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем обов'язку з повернення грошових коштів у сумі 68 642,32 грн. настав, сума боргу у вказаному розмірі є доведеною позивачем та не спростованою відповідачем, доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення вказаної суми на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, враховуючи, що відповідач заперечень проти позову не надав, вимоги про стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів в сумі 68 642,32 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” до Акціонерного товариства “Київенерго” про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 68 642,32 грн. - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Київенерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” 68 642,32 грн. безпідставно набутих коштів, судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 15.08.2019р. складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2019р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-маркет” (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. В.Сухомлинського, б. 76, код ЄДРПОУ 30487219).
Відповідач: Акціонерне товариство “Київенерго” (85612, Донецька область, м.Курахове, вул. Енергетиків, б. 34, код ЄДРПОУ 00131305).
Суддя О.М. Сковородіна