Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"20" серпня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/611/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Довгалюк. - дов. № 319 від 20.03.2019, адвокат
від відповідача: Якубовський О.О., дов. №320 від 20.03.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"
до Вільшанської сільської ради
про стягнення 147 112,58 грн
ТОВ "Житомиргаз збут" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Вільшанської сільської ради про стягнення 147 112,58 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 12.02.2019 № 1141049KRNBB029/41ВВ107-311-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ, в результаті чого утворилась заборгованість яка є предметом спору.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, на підтвердження чого подав відповідну заяву
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір від 12.02.2019 № 1141049KRNBB029/41ВB107-311-19 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність споживачу (відповідачу) у 2019 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Крім того, сторонами було погоджено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 15,1947257 тис.куб.м (п. 1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Так сторонами в п. 3.2 вказаного договору визначено, що вартість за 1000 куб.м. становить 12 087,3600 грн. Загальна сума даного договору становить 183 664,12 грн.
Згідно з п. 4.2 договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу ( п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками ( за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 лютого 2019 до 31 грудня 2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2 договору, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання на продовжений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу природний газ в період з лютого по квітень 2019 року на загальну суму 161 091,20 грн. Факт отримання природного газу на вказану суму підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу № ЖТЗ89004203 від 28.02.2019 на суму 99 769,07 грн, № ЖТЗ89006469 від 29.03.2019 на суму 58 493,12 грн, № ЖТЗ89008548 від 30.04.2019 на суму 2 829,01 грн.
Відповідачем був направлений на адресу позивача лист від 08.04.2019 № 227, в якому у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання Карповецької, Трощанської, Бейзимівської, Галіївської сільських рад згідно рішення сесії № 9 від 09.01.2019 Вільшанська сільська рада просить перерахувати залишки по Трощанській і Галіївській сільських радах згідно договору № 1141049KRNBB029/41ВB107-311-19 від 12.02.2019.
Відповідно до актів взаємозаліку, в рахунок погашення вартості отриманого відповідачем природного газу позивачем зараховано 13 978,62 грн.:
- акт взаємозаліку № 00000275 від 28.02.2019 на суму 8 912,21 грн;
- акт взаємозаліку № 00000334 від 01.03.2019 на суму 340,86 грн;
- акт взаємозаліку № 00000335 від 01.03.2019 на суму 4 725,55 грн.
Однак, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач за отриманий природний газ розрахунок в повному обсязі та в установлений строк не здійснив.
Заборгованість Вільшанської сільської ради перед ТОВ "Житомиргаз збут" за договором №1141049KRNBB029/41ВB107-311-19 від 12.02.2019 становить 147 112,58 грн, що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.04.2019.
У відповідності дост.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому,ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно дост.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки , у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч. 1ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідност.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зіст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі у сумі 147 112,58 грн.
Щодо обґрунтованості заявленої суми витрат на професійну правову допомогу в розмір і 958,33 грн суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокати, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених затвелжених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно,Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як свідчать матеріали справи, 30.11.2017 між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" укладено договір про надання правової допомоги №38АZhz961-17 (а. с. 32-35) та додаткові угоди (а. с. 36,37).
З платіжного доручення №1269 від 31.05.2019 вбачається, що ТОВ "Житомиргаз збут" сплачено Адвокатському об'єднанню "Гарант Груп" 92000,00 грн. за правничі послуги згідно з договором про надання правової допомоги №38АZhz961-17 від 30.11.2017 (а. с.38).
Також в матеріалах справи є довіреність від 20.03.2019, вих. № 007.1-48-0319, видана ТОВ "Житомиргаз збут" на ім'я адвоката Управління в Житомирській області Адвокатського об'єднання "Гарант Груп" Довгалюку Р.О. (а. с.41).
Право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001043 від 20.03.2019 та посвідченням адвоката України.
Як вбачається з розрахунку судових витрат, понесених позивачем у даній справі згідно вартості наданих останньому адвокатських послуг, з розрахунку вартості однієї робочої години адвоката АО "Гарант Груп", розмір правничої допомоги при підготовці та поданні позовної заяви становить 958,33 грн. (а.с.31).
Зважаючи на викладене та враховуючи фактичність понесених витрат позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, який становить 958,33 грн.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов ТОВ "Житомиргаз збут" задоволено, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Вільшанської сільської ради ( вул. Короченська, 2, с. Вільшанка, Чуднівський район, Житомирська область, 13224, код ЄДРПОУ 04344995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (вул. Фещенка-Чопівського, 35, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39577504) - 147 112,58 грн заборгованості, 2 206,69 грн судового збору та 958,33 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.08.19
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати: