(заочне)
Номер провадження 2/229/312/2019
Справа № 229/468/19
21 серпня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючої судді Лебеженко В.О.,
за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом і просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що вона та відповідач по справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.08.2008 року між ними було розірвано шлюб. На даний час малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею, вона займається його утриманням та вихованням. 01.02.2008 року нею було подано до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області позов про стягнення аліментів з ОСОБА_2 Позов задоволено та призначено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку, але не меньше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.07.2007 року і до повноліття. Згідно останньої довідки-розрахунок, наданої ВДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції від 13.02.2014 року, заборгованість по несплаті аліментів складає 42549, 25 грн. Тобто, з 2009 року ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків. При цьому, відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування позивача та їх спільного сина, а з її боку ніколи не створювались перешкоди у спілкуванні дитини з батьком та прийманні участі у вихованні, зазначені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом. Просить задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, а також не заперечував проти задоволення позову в повному обсязі (а.с. 44).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом оголошення на сайті "Судова влада", сторінка Дружківського міського суду, розділ "громадянам", оскільки зареєстрований в м. Ясинувата. Причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення справи від відповідача не надійшло.
Відповідач не скористався правом, передбаченим ст.178 ЦПК України, відзив суду не надав.
Враховуючи, що причина неявки відповідача є неповажною, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України розглянути справу у заочному порядку у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача, яка не заперечувала проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК), а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписами пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З урахуванням цих норм, позивач скористався своїм правом на звернення до суду.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 05.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 (а.с.20).
Від спільного проживання мають малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 В графі «батьки» зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.10).
Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються (главою 13 сімейного кодексу України). Враховуючи характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами судом застосовані нижчезазначені норми матеріального права.
Положеннями ст. 150 СК України, встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог п. 2 частини 1 статті 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із положеннями ст.165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав до суду має право звернутись, зокрема, особа, в сім'ї якої проживає дитина.
З роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею мешкає малолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно характеристики наданої директором загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 м.Кремечук, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у школі з першого класу по теперішній час. Вихованням дитини займається матір. Мати приділяє належну увагу вихованню сина. Постійно підтримує зв'язок з школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори. Батько у навчально-виховному процесі участі не приймає, з вчителями та класним керівником не спілкується (а.с.19).
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області, було стягнуто щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частини від його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.07.2007 року і до повноліття дитини. (а.с.13-15).
Згідно довідки-рахунок, встановлено, що ОСОБА_2 , має заборгованість по сплаті аліментів станом на 13.02.2014 року в розмірі 43549,25 грн. (а.с.16-17).
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 05.07.2019 року № 930 вбачається, що відповідач не спілкується з дітьми, у зв'язку з чим орган опіки вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В судому засіданні встановлені докази винної поведінки відповідача, яка свідчить саме про безпідставне ухилення його від виконання своїх батьківських обов'язків. Своєю поведінкою відповідач не забезпечує своїй дитині рівень життя, необхідний для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Характер поведінки відповідача, його особистості та інші конкретні встановлені судом обставини вимагають позбавлення батьківських прав і не свідчать про наявність підстав збереження батьківських прав з відмовою в позові і попередженням відповідача про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини, відсутні підстави для надання переваги інтересам відповідача, а не дитини, яка саме в цей час, з урахуванням віку, потребують захисту своїх прав. Головною метою позбавлення батьківських прав при вирішенні цієї справи, суд вважає захист саме інтересів дитини і стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов'язків, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дітей і водночас, санкція за протиправну винну поведінку.
Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню.
При цьому, застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, він має право бути поновленим у батьківських правах відносно своєї дитини, відповідно до положень ст. 169 СК України.
Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (місцезнаходження: Полтавська область, м.Кременчук, вул.І.Приходько, 90) про позбавлення батьківських прав - задовольнити в повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №147 від 06.06.2007 року, зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ясинувата, Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Копію рішення після набрання ним чинності направити до Дружківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Донецької області.
Заочне рішення може бути переглянуте Дружківським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 21 серпня 2019 року.
Повний текст рішення суду складено 27 серпня 2019 року.
Суддя: В.О.Лебеженко