22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 1-кп/67/2014
провадження № 51-3675 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 і прокурора на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 грудня 2014 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2018 рокустосовно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Крихівці Івано-Франківської області,
який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України;
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_3 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 грудня 2014 року засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України:
ОСОБА_10 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_9 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_11 за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Судові рішення стосовно ОСОБА_11 в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного ОСОБА_10 покарання, останньому на підставі ст. 69 КК України пом'якшено покарання до 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. У решті вирок залишений без змін.
За вироком суду ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 визнано винуватими в тому, що вони, у складі організованої злочинної групи, в період часу з 12 листопада до 04 грудня 2013 року на території Чернівецької області повторно вчинили крадіжки чужого майна, поєднані з проникненням у житло, спричинивши потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 матеріальних збитків на загальну суму 256 913,72 грн, що є великим розміром.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із постановленими стосовно ОСОБА_9 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що новий розгляд судом апеляційної інстанції після скасування попередньої ухвали апеляційного суду проведений з порушеннями вимог КПК та поза увагою суду залишились вказівки касаційної інстанції щодо перевірки викладених в апеляційних скаргах доводів. Зазначає про неналежне повідомлення учасників судового провадження, формальний розгляд апеляційних скарг і безпідставне відхилення клопотань сторони захисту. Також вказує на допущені порушення судом першої інстанції, зокрема, проведення підготовчого засідання без участі всіх захисників, що призвело до порушення права на захист обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим стосовно ОСОБА_10 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно призначив засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, при цьому належним чином свого рішення не мотивував, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, а судове рішення - ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу, проти задоволення касаційної скарги прокурора - заперечила.
Захисник ОСОБА_7 частково підтримав касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і прокурора.
Захисник ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , проти задоволення касаційної скарги прокурора - заперечив.
Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора, проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 - заперечив.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Щодо наведених у касаційній скарзі доводів захисника ОСОБА_6 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони не заслуговують на увагу.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Той факт, що засуджений ОСОБА_9 у складі організованої групи, повторно вчинив крадіжки чужого майна у великих розмірах з проникненням у житло, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_25 , свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , даними, що містяться у протоколах огляду місця події, обшуку, добровільної видачі, пред'явлення особи для впізнання, про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження, висновках експерта.
На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 5 ст. 185 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Згідно зі статтею 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Судом встановлено, що перегляд вироку судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_29 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_30 здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 в частині невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд у своєму рішенні навів докладні мотиви його прийняття і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.
Доводи апелянтів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їхні апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його достатньо вмотивованим.
Водночас Суд уважає такими, що не відповідають матеріалам провадження доводи захисника про неналежне повідомлення апеляційним судом учасників провадження про проведення судових засідань, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції використав усі передбачені кримінальним процесуальним законом можливості для повідомлення учасників про апеляційне провадження.
Щодо наведених у касаційній скарзі доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК України, й невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_10 , то вони заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з вимогами частин 2, 3 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 185 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Положенням ст. 69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Так, обґрунтовуючи висновок щодо міри покарання та призначаючи ОСОБА_10 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, а також дані про його особу, зокрема те, що він добровільно пішов служити до Збройних Сил України і проходив службу в зоні проведення Операції Об'єднаних сил в особливий період.
Також апеляційний суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, з'явлення ОСОБА_10 на виклик суду та участь у судовому засіданні під час апеляційного провадження.
Проте Суд не погоджується з таким висновком, оскільки суд апеляційної інстанції в достатній мірі не врахував даних про особу ОСОБА_10 , який вчинив особливо тяжкий злочин у складі організованої групи, в якій він виступив організатором, вину не визнав, завдані матеріальні збитки потерпілим не відшкодував.
При цьому апеляційний суд у своєму рішенні не навів переконливих мотивів на підтвердження своїх висновків щодо наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
В разі підтвердження пред'явленого обсягу обвинувачення та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до ОСОБА_10 положень ст. 69 КК України слід уважати необґрунтованим.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3