Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 367/2532/18
провадження № 51-737 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у кримінальних провадженнях № 12018110040000475 від 06 березня 2018 року та № 12017110040002597 від 19 лютого 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ірпінського міського суду Київської області від 07 вересня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 180 днів, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 4 роки 180 днів.
Ухвалено стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування заподіяної шкоди 1035 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 18 вересня 2017 року, приблизно о 14:00, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, проник до будинку, з якого повторно, таємно викрав ноутбук марки «DELL» модель «Vostro 3560», який належить потерпілій ОСОБА_9 , чим заподіяв останній майнової шкоди на суму 4833 грн.
13 лютого 2018 року, приблизно о 14:00, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , керуючись корисливим мотивом, проник до будинку, з якого повторно, таємно викрав сім фотооб'єктивів марки «Индустар 26М», які належать потерпілому ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 1674 грн.
05 березня 2018 року, приблизно о 13:00, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 , керуючись корисливим мотивом, проник до будинку та намагався повторно здійснити крадіжку шліфувальної машини марки «Макіта», однак був помічений дружиною власника будинку, яка намагалась перешкодити ОСОБА_6 довести свій злочинний умисел до кінця, проте ОСОБА_6 її відштовхнув та не реагуючи на зауваження про повернення викраденого майна з місця вчинення злочину втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 1025 грн.
06 березня 2018 року, приблизно о 13:00, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 , керуючись корисливим мотивом, проник до будинку, з якого повторно, таємно викрав шліфувальну машинку марки «Макіта» модель 9555 NB, яка належить потерпілому ОСОБА_11 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 1033 грн.
26 березня 2018 року, приблизно о 14:00, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, проник до будинку, з якого повторно, таємно викрав шкатулку із золотими прикрасами, які належать потерпілому ОСОБА_12 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 7571 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 07 вересня 2018 року в частині призначеного покарання змінено, засуджено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 180 днів. При цьому, вказаною ухвалою рецидив злочину визнано обставиною, що обтяжує покарання.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому, прокурор вказує, що в порушення вимог закону, суд апеляційної інстанції ухвалою, змінивши вирок, визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначену касаційну скаргу засуджений ОСОБА_6 подав заперечення, в якому посилається на те, що доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими.
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, а засуджений заперечував щодо її задоволення та просив залишити рішення апеляційного суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
За змістом статей 408, 420 КПК України погіршення становища обвинуваченого можливе лише при ухваленні судом апеляційної інстанції свого вироку, а при постановленні ухвали не допускається.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок місцевого суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому прокурор ОСОБА_14 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції в частині призначеного покарання, подав апеляцію, в якій вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, а тому порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та визнати обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
Апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги прокурорів частково, при цьому призначив засудженому ОСОБА_6 із застосуванням положень ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 180 днів та своєю ухвалою визнав обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
Однак, із таким висновком апеляційного суду колегія суддів не погоджується, оскільки суд апеляційної інстанції у порушення вимог, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 408, 1 ст. 420, ч. 1 ст. 421 КПК України, ухвалою, змінивши вирок місцевого суду, призначив покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, а також визнав обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, чим погіршив становище обвинуваченого, що є неприпустимим.
Крім того, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, не в повній мірі врахував особу обвинуваченого та ступінь тяжкості вчинених злочинів.
Так, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що засуджений, будучи раніше судимим, вчинив через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі ряд нових умисних корисливих злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, що свідчить про те, що засуджений на шлях виправлення не став, та як наслідок представляє собою загрозу для суспільства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є недостатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість з призначенням нового апеляційного розгляду, під час якого суду необхідно врахувати наведене та прийняти рішення згідно з вимогами закону.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3