Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 545/765/17
провадження № 61-26683св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача: Сафір Федір Олегович , Сокуренко Наталія Вікторівна , Колесніков Володимир Олександрович ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області у складі судді Потетій А. Г. від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Дорош А. І., Карпушина Г. Л. від 25 вересня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 22 722,53 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що оскільки останній платіж відповідач здійснив 11 жовтня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся 29 березня 2017 року, то позивач пропустив позовну давність, встановлену статтями 257-258 ЦК України, про застосування якої просив відповідач. Тому у задоволенні позову відмовив у зв'язку із пропуском позовної давності.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2017 року апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» відхилена, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про застосування позовної давності, суди першої та апеляційної інстанцій не визначилися з початком її перебігу, оскільки відповідач отримав картку зі строком дії по 31 березня 2014 року, а з позовом банк звернувся 29 березня 2017 року, тобто у межах позовної давності.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що строк дії кредитної картки закінчився в березні 2010 року, після чого її не поновлював та не користувався нею, тому банк, звернувшись до суду з указаним позовом у березні 2017 року, пропустив позовну давність.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 545/765/17 з Полтавського районного суду Полтавської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 30 березня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно заяви-анкети про видачу кредиту від 30 березня 2007 року строк дії картки - березень 2010 року.
Із наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач порушив умови договору, не сплачував нараховані банком відсотки, не погашав взяту суму кредитного ліміту, унаслідок чого станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість у сумі 22 722,53 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 545,53 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 16 918,78 грн; заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3700 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн; штрафу (процентна складова) у розмірі 1058,22 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 530, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
21 квітня 2017 року під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності.
Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Строк дії кредитної картки березень 2010 року.
Оскільки відповідач з 11 жовтня 2013 року припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом (згідно наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості), то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся лише 26 березня 2017 року, тобто поза межами позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач.
За таких обставин, висновки судів про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, є правильними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи заявника про те, що кредитна картка, видана відповідачу, по закінчення строку її дії (березень 2010 року) перевипускалася та строк її дії був продовжений до березня 2014 року, належними та допустимими доказами не підтверджені.
Надана АТ КБ «ПриватБанк» довідка про термін дії нової кредитної картки, виданої відповідачу, до березня 2014 року належними доказами бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни, а їх дійсність заперечується відповідачем. Інших доказів, які б свідчили про переривання позовної давності матеріали справи не містять.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун