Ухвала
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 353/608/14-ц
провадження № 61-14982ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ремонтник» (далі - ВАТ «Ремонтник») на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у справі за поданням начальника Тлумацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - начальника Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області) Пшеничного Богдана Ярославовича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,
Начальник Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничний Б. Я. звернувся до суду з указаним поданням, мотивуючи його тим, що на виконанні у Тлумацькому РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження по виконанню рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року у справі № 353/608/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: виробничо-складські приміщення, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 3 457 кв.м, та які належать ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом продажу на прилюдних торгах, та рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2010 року у справі № 2-15/2010 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 674 214 грн 09 грн.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року подання начальника Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничного Б. Я. задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме, виробничо-складські приміщення, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 3 457 кв.м (виробничі приміщення - 3 155,2 кв.м та металевий склад - 301,8 кв.м), які належать ОСОБА_1 , право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку.
Задовольняючи подання начальника Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничного Б. Я., місцевий суд виходив з того, що набуте 01 серпня 2007 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу право власності на виробничо-складські приміщення загальною площею 3 457 кв.м (виробничі приміщення - 3 155,2 кв.м та металевий склад - 301,8 кв.м), які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , не скасоване та є чинним, а отже за рахунок такого майна можуть бути задоволені грошові вимоги кредитора.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВАТ «Ремонтник» на ухвалу Тлумацького районного суду від 03 травня 2019 року закрито з підстав пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ВАТ «Ремонтник» на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання начальника Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Пшеничного Б. Я. відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги ВАТ «Ремонтник» зазначає, що ОСОБА_1 не проводив державної реєстрації права на нерухоме майно, так як фактично не набував права власності на нього, оскільки відчуження відбулося з порушеннями, а саме рішення загальних зборів ВАТ «Ремонтник» оформлене протоколом № 3 від 20 листопада 2006 року про продаж виробничо-складських приміщень скасоване. А також зазначає, що спірні приміщення не перебували у володінні та користуванні ОСОБА_1 і не вибували з володіння ВАТ «Ремонтник».
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВАТ «Ремонтник» на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року необхідно відмовити з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 01 серпня 2007 року між ВАТ «Ремонтник» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу виробничо-складських приміщень, які знаходяться в будинку за АДРЕСА_1 , які складаються з цегляних виробничих приміщень загальною площею 3 455,2 кв.м, позначених за планом земельної ділянки літерою «А», та металевого складу загальною площею 301,8 кв.м, позначеного за планом земельної ділянки літерою «Б».
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15481028 від 06 серпня 2007 року та копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15481712 від 06 серпня 2007 року, реєстрація права власності на зазначене майно ОСОБА_1 проведена у Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) в установленому законом порядку.
На виконанні у Тлумацькому РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 353/608/14-ц, виданого Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області 24 липня 2014 року з виконання рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-700 G132 від 27 вересня 2007 року, яка складає 2 620 575 грн 76 коп. - звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, спірні виробничо-складські приміщення, які належать ОСОБА_1 та передані в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору іпотеки за реєстровим № 2903 від 27 вересня 2007 року, шляхом продажу його на прилюдних торгах.
Постановою головного державного виконавця Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Стасюка І. І. від 03 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2017 проведено заміну сторони вказаного виконавчого провадження та замінено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як стягувача, на його правонаступника - ПАТ «КристалБанк».
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2008 року визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ «Ремонтник», оформлене протоколом №3 від 20 листопада 2006 року про продаж виробничо-складських приміщень,які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01 серпня 2007 року виробничо-складських приміщень, укладений між ВАТ «Ремонтник» та ОСОБА_1 .
При повторному розгляді справи, у зв'язку з оскарженням вказаного рішення суду, позивач змінив предмет позову та просив тільки визнати недійсним рішення загальних зборів ВАТ «Ремонтник» без визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 серпня 2007 року.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2009 року у справі №К-8/99-15/73 визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ «Ремонтник» від 20 листопада 2006 року.
На підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2008 року в реєстрі прав власності було скасовано запис про право власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки, у зв'язку із чим був відновлений запис про право власності ВАТ «Ремонтник».
Після скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_1 не звернувся до БТІ з відповідною заявою про повторну реєстрацію права власності або поновлення запису про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки, тобто право власності на вказане майно не зареєстроване за ОСОБА_1 в установленому законом порядку.
Виробничо-складські приміщення, на які звертається стягнення, на праві колективної форми власності належать ВАТ «Ремонтник», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 165073835 від 26 квітня 2019 року.
Підставою виникнення права власності на майно у ВАТ «Ремонтник» є: дублікат наказу регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській області № 1466 від 11 грудня 1995 року.
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частини п'ятої указаної норми, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно (частина четверта статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судами встановлено, що боржник ОСОБА_1 є власником виробничо-складських приміщень, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 3 457 кв.м, проте не реєструє указаний будинок в установленому законом порядку, тому виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання про звернення стягнення на це майно і таке подання обгрунтовано задоволено судом першої інстанції.
Доводи касаційної скарги про те, що ВАТ «Ремонтник» є законним власником спірних приміщень спростовуються рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2009 року у справі №К-8/99-15/73, у якому скасовано рішення загальних зборів ВАТ «Ремонтник», оформлене протоколом №3 від 20 листопада 2006 року про продаж виробничо-складських приміщень. При цьому договір купівлі-продажу цих приміщень не було визнано недійсним.
Таким чином, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що набуте 01 серпня 2007 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу право власності на спірні виробничо-складські приміщення не скасоване та є чинним, а отже за рахунок такого майна можуть бути задоволені грошові вимоги кредитора.
Крім того, апеляційний суд, встановивши, що ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ВАТ «Ремонтник» не вирішувалося, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, обґрунтовано закрив апеляційне провадження у справі.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального праване знайшли свого підтвердження, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ВАТ «Ремонтник» на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Ремонтник» на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у справі за поданням начальника Тлумацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пшеничного Богдана Ярославовича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко М. Ю. Тітов