Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 761/36287/16-ц
провадження № 61-34178св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у складі судді Притули Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Кирилюк Г. М.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2016 року відбулася ДТП за участі автомобіля Daewoo, який належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Toyota під керуванням ОСОБА_1 Винним у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_2
Внаслідок ДТП позивачу, яка є власником автомобіля Toyota, завдано збитків у розмірі 31 350 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»), проте позивач не може отримати компенсацію у цієї страхової компанії, оскільки у неї закінчилась дія ліцензії на право здійснювати страхову діяльність на території України.
Вказувала, що внаслідок ДТП їй завдано моральної шкоди.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31 350 грн у відшкодування завданої їй матеріальної шкоди; 7 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди; витрати з визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю, у розмірі 1 600 грн, а всього - 39 950 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 31 350 грн, витрати з визначення вартості матеріального збитку - 1 600 грн, на відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн та судовий збір у розмірі 339,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль позивача, вина ОСОБА_3 у спричиненні матеріальної шкоди позивачу відсутня, тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заявленої суми відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 31 350 грн та 1 600 грн за витрати з визначення вартості матеріального збитку. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.
Позивач скористалась своїм правом та обрала спосіб захисту порушеного права, звернувшись з позовними вимогами про відшкодування спричиненої шкоди до винуватої особи, а тому не може погодитись із запереченнями відповідача що саме страхова компанія має відшкодувати спричинений збиток.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що право потерпілого на відшкодування шкоди заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Місцевий суд правомірно поклав обов'язок по відшкодуванню завданих внаслідок ДТП збитків на особу, яка винна у їх заподіянні, - ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд або ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 .
У решті судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_4 , проте суди безпідставно не залучили його до участі у справі в якості співвідповідача.
Також суди безпідставно не залучили до участі у справі ПрАТ «СК «Україна», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo під час ДТП, оскільки саме ця страхова компанія зобов'язана відповідати за завдані позивачу збитки.
Разом з тим, висновок експерта проведений через тривалий проміжок часу після ДТП та не може відображати об'єктивний розмір завданих збитків автомобілю позивача.
Автомобіль Daewoo був переданий ОСОБА_2 ОСОБА_4 для виконання трудових обов'язків у службі таксі, що підтверджується довіреністю, яка знаходиться в матеріалах справи. Заявлені позивачем вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки не пред'явлені до відповідача, який має нести відповідальність за шкоду працівника.
Позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди ОСОБА_2 та розмір вказаної шкоди.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
04 червня 2018 справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 січня 2016 року відбулася ДТП за участі автомобіля Daewoo, який належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Toyota під керуванням ОСОБА_1
Винним у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року.
Власником автомобіля Toyota, який пошкоджено у ДТП, є ОСОБА_1 .
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди від 18 серпня 2016 року, який складений Приватним підприємством «Галавтоекспертиза», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Toyota внаслідок ДТП 05 січня 2016 року, складає 31 351,38 грн.
Витрати з визначення розміру матеріальних збитків складають 1 600 грн.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo була застрахована ПрАТ «СК «Україна».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «СК «Україна» припинило діяльність як юридична особа, дата запису - 08 серпня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.
Як встановлено вище, на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo була застрахована ПрАТ «СК «Україна».
Встановивши, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo на час ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Україна», як суд першої інстанції, так й апеляційний суд не звернули уваги на той факт, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Абзацом 2 пункту 22.1, пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» уразі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене, позивач повинен був вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, а у разі ліквідації ПрАТ «СК «Україна» - від МТСБУ.
Як встановлено вище, ПрАТ «СК «Україна» припинило свою діяльність як юридична особа, дата запису - 08 серпня 2019 року.
Оскільки ОСОБА_1 просила суд стягнути завдану їй у результаті ДТП шкоду лише з ОСОБА_2 (заподіювача шкоди) та ОСОБА_3 (власника автомобіля Daewoo), у задоволенні позовних вимог до якої правомірно відмовлено, тому підстави для задоволення позову про стягнення завданої позивачу у результаті ДТП шкоди та витрат з визначення розміру матеріальних збитків з ОСОБА_2 також відсутні.
Таким чином, судами неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відповідальність за заподіяну шкоду повинен нести ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів перебування вказаних осіб у трудових відносинах.
Посилання ОСОБА_2 на довіреність від імені ОСОБА_3 щодо розпорядження автомобілем Daewoo (а. с. 42) є безпідставним, оскільки з неї не вбачається факту трудових правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
При цьому суди правильно вирішили позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Встановивши, що позивачу завдано майнової шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Daewoo під керуванням ОСОБА_2 суди зробили правильний висновок, що це є підставою для відшкодування моральної шкоди з останнього.
У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції в указаній частині не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та витрат з визначення розміру матеріальних збитків скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та витрат з визначення розміру матеріальних збитків відмовити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська