Справа №463/4013/19
Провадження №1-кс/463/2033/19
20 серпня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
слідчий суддя - ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
скаржника - ОСОБА_3
в м. Львові,
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про закриття кримінального провадження, -
скаржник звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із скаргою на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 25 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження №12019140060000419 від 01 лютого 2019 року.
Скаргу мотивує тим, що в часу внесення відомостей до реєстру не вчинено жодної дії, спрямованої на дослідження обставин провадження, зокрема встановлення розміру завданої матеріальної шкоди чи самого факту спричинення такої. Слідчим не було допитано потерпілу ОСОБА_5 та скаржника, який володіє даними про обставин кримінального правопорушення. Посилання слідчого на те, що ОСОБА_5 чинила перешкоди у виконанні рішення є неправильним, оскільки житло, в яке було запропоновано переселить останній не пристосоване до проживання. Також, слідчим не було допитано посадових осіб Бережанської міської ради. В ході розгляду скарги подав доповнення, в яких зазначає, що слідчим не встановлені особи, в діях який встановлено відсутність складу правопорушення; не проведено належної перевірки доказів, вказаних у заяві; слідчим не було внесено всі відомості заяви від 31 січня 2019 року.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, дав аналогічні пояснення.
Слідчий в останнє судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В ході розгляду скарги подав заперечення, вважає таку безпідставною. Подав заяву про відкладення розгляду справи. Разом з тим, оскільки неявка суб'єкта оскарження до суду не перешкоджає розгляду скарги, вважаю за можливе здійснити розгляд такої на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140060000419 від 01 лютого 2019 року, в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебувало кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
Також встановлено, що вказане провадження розпочато за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, яке було скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, за підслідністю.
Окрім цього, як вбачається із постанови від 25 березня 2019 року, слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 відмовив у визнанні ОСОБА_5 потерпілою у кримінальному провадженні. Даних про скасування вказаної постанови слідчому судді не надано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 постановою від 25 квітня 2019 року закрив кримінальне провадження №12019140060000419 з підстав п.2 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки в діях працівників Бережанського ВП ГУНП у Тернопільській області, Бережанського відділення Теребовлянської місцевої прокуратури, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області чи інших посадових осіб, ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України відсутні. Окрім цього, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні в діях працівників вказаних правоохоронних органів, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ознак будь яких інших кримінальний правопорушень не встановлено.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За правилами ч.1, ч.4 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
Окрім того, у відповідності до положень ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу (в тому числі події та складу злочину), за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження, слідчий дійшов відповідного висновку про відсутність ознак злочину, оскільки ним не встановлено об'єктивних даних про наявність в діях працівників Бережанського ВП ГУНП у Тернопільській області, Бережанського від ділення Теребовлянської місцевої прокуратури, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
Так, слідчим зібрано та досліджено матеріали щодо виконання рішення Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року, яким Бережанську міську раду було зобов'язано провести ремонт квартири ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а також кримінальних проваджень, розпочатих щодо виконання цього рішення. Зокрема, слідчим встановлено, що в ході виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_5 було запропоновано відселитись в 2 кімнати маневреного фонду Бережанської міської ради на період проведення ремонту в житловій квартирі по АДРЕСА_1 . В судовому засіданні скаржник пояснив, що ОСОБА_5 не відселилася у вказані приміщення, оскільки вони не мають повноцінних умов для проживання. Також, встановлено, що виконавцем залучено експерта для проведення перевірки можливості використання зазначених приміщень для проживання і такі приміщення згідно висновку експерта є придатними для тимчасового проживання на час ремонту житла. Не заважаючи на це, ОСОБА_5 вимогу виконавця не виконала, відмовилася переселилася у вказане житло на час ремонту, у зв'язку із чим, держаний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачу.
Окрім цього, як вбачається із заяви про вчинення злочину, і самими заявниками не зазначено жодних конкретних даних про вчинення зазначеними ними особами конкретних умисних дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, чи тим більше, спричинили тяжкі наслідки.
Слідчий суддя не погоджується із доводами скаржника в частині проведення допиту заявника ОСОБА_5 як потерпілої, оскільки як зазначено раніше, слідчим винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілою у зв'язку із відсутністю будь-який підтверджень понесення збитків. Станом на час розгляду скарги вказана постанова не скасована. З долученої до матеріалів кримінального провадження заяви (а.к.п. 38) вбачається, що заявниця не погодилась із проведенням її допиту в статусі свідка.
Окрім цього, не заслуговують на увагу доводи щодо невнесення слідчим відомостей про інші кримінальні правопорушення, оскільки внесення відомостей про злочини здійснював Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області, куди було заявниками подано відповідну заяву. До Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, було скеровано саме матеріали кримінального провадження №12019140060000419 від 01 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України та такі перебували в провадженні слідчого ОСОБА_4 . Даних про внесення чи відмову в внесенні відомостей про інші кримінальні правопорушення, оскарження бездіяльності чи здійснення будь-яких інших дій щодо поданої заяви у слідчого судді відсутні та такі не є предметом розгляду справи за скаргою на постанову про закриття кримінального провадження №12019140060000419 від 01 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
Таким чином, вивчивши матеріали скарги, надані слідчим матеріали, оскаржувану постанову, слідчий суддя із наведеними мотивами слідчого погоджується і вважає, що постанова є законною, оскільки слідчий, дослідивши обставини кримінального провадження, зібравши достатні дані про хід виконання рішення суду, вбачає відсутність складу кримінального правопорушення.
При цьому, на обґрунтованість такого рішення не впливають ні показання заявника, ні інші можливі подальші слідчі дії, в тому числі допитів інших осіб, оскільки в силу мотивів наведених слідчим, склад злочину відсутній і в подальшому підтримання державного обвинувачення по цьому провадженню виключається.
Таким чином, скарга є безпідставною і її слід відхилити.
Керуючись вимогами статтей 9, 284, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 25 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження №12019140060000419 від 01 лютого 2019 року - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її отримання, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошено 27 серпня 2019 року о 12 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1