Справа № 159/6702/18
Провадження № 2/159/366/19
08 серпня 2019 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл.
в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,
при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Клімук Н.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Чих О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, грошової суми як 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання,
Позивач 27.12.18 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 25.06.13 р. - 178 320 грн 35 коп., що є еквівалентним сумі 6 500 доларів США; 19 889 грн 60 коп. як 3 % річних за 29 міс. прострочення виконання зобов'язання за період з 02.07.16 р. по 26.12.18 р., а також - 1 982 грн 09 коп. судових витрат, а всього 198 209 грн 95 коп.. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.06.13 р. відповідач отримала у нього у позику під відповідну розписку кошти на загальну суму 6 500 доларів США, що є еквівалентним до національної валюти України сумі 178 320 грн 35 коп., та зобов'язалась протягом 36 міс., починаючи з 01.07.13 р., сплачувати борг рівними частинами в сумі 265 доларів США щомісячно, тобто, з кінцевим терміном повернення до 01.07.16 р.. Однак, відповідач боргу не повернула і прострочила виконання зобов'язання. Покликаючись на ст. 1 046, ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, зазначає, що оригіналом боргової розписки від 25.06.13 р. доводиться наведене вище. Покликаючись на ч. 1 ст. 1 049, ст. ст. 1 047, 526, 638, 545 ЦК України, зазначає, що борговий документ - розписка - наявний у нього. Покликаючись на положення ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України, зазначає, що з огляду на офіційний курс гривні щодо долара США на день його звернення до суду з розглядуваним позовом, сума боргу - 6 500 доларів США - є еквівалентною сумі 178 320 грн 35 коп.. Покликаючись на ч. 1 ст. 631, ст. ст. 1 054, 1 055, 536, 1 050, 625, 549 - 552, 1 048 ЦК України, зазначає, що оскільки у договорі позики від 25.06.13 р. не зазначено розміру процентів, цивільно - правова відповідальність відповідача має наставати на підставі ст. 625 ЦК України. Вважає, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем настало на другий день після закінчення строку повернення позики, а саме: з 02.07.16 р.. Тому 3 % річних слід нараховувати з 02.07.16 р. по день звернення з розглядуваним позовом до суду - 26.12.18 р., виходячи із суми 178 320 грн 35 коп.. Загальна сума заборгованості з врахуванням 3 % річних складе 19 889 грн 60 коп.. Зазначає, що він неодноразово, а саме: 22.12.17 р., 12.07.18 р. - звертався до відповідача з вимогою повернення йому грошей, однак, безрезультатно. Покликаючись на ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 631, ст. ст. 251, 253, 530 ЦК України, зазначає, що з відповідача на його користь слід стягнути суму боргу - 6 500 доларів США, що є еквівалентним сумі 274 339 грн 34 коп., суму 3 % річних за 29 міс. прострочення виконання зобов'язання - 19 889 грн 60 коп., а також суму судових витрат, що складається із суми сплаченого ним судового збору. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.01.19 р. було відкрито провадження у справі по розгляду у загальному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.
Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з додатками відповідачем було отримано під розпис 12.01.19 р..
У подальшому - 13.02.19 р. - позивачем подано суду заяву уточнення позовних вимог, що за своєю суттю є заявою про зміну (зменшення) позовних вимог, обґрунтовану тим, що між сторонами 25.06.13 р. було укладено вказаний вище договір позики на суму 6 500 доларів США, що за станом на дату подання позовної заяви до суду - 26.12.18 р. - є еквівалентним сумі 178 320 грн 57 коп.. відповідач повернула йому 2 000 доларів США, однак у подальшому знову позичила їх. Вважає, що днем початку прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором позики є 02.07.16 р., тому 3 % річних обраховує з 02.07.16 р. по день датування його позовної заяви - 26.12.18 р. - виходячи із суми 178 320 грн 57 коп.. Просить стягнути з відповідача на його користь 178320 грн 57 коп. (6 500 доларів США з врахуванням офіційного курсу валют - гривні щодо долара, що за станом на 26.12.18 р. складає 2 743, 3934 грн за 100 доларів; 12 928 грн 25 коп. (5 349 грн 62 коп. : 12 міс. х 29 міс.) - 3 % річних за 29 міс. прострочення виконання зобов'язання, а також - судові витрати у справі.
Копію вказаної вище заяви відповідачем було отримано під розпис 06.05.19 р..
У подальшому - 27.02.19 р. - відповідач подала до суду відзив на позовну заяву від 27.02.19 р. без підтвердження надіслання його копії позивачеві, хоча - з відміткою про отримання ними такого 27.02.19 р.. Із відзиву на позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог слідує, що відповідач позов визнає частково. Не заперечує. що 25.06.13 р. сторони уклали договір позики і вона написала розписку про позичку у борг 6 500 доларів США. У подальшому вона на протязі 12 міс. повертала борг по 265 доларів США щомісячно; згодом - ще повернула 3 000 та 12 000 грн. Всього вона повернула позивачеві за розпискою від 25.06.13 р. 3 180 доларів США, 15 000 грн, а всього 102 227 грн за офіційним курсом валют - гривні до долара на день подання позову - 26.12.18 р.. Вона неодноразово просила позивача почекати, таки як у неї недостатньо коштів для повернення боргу, тому не визнає вимоги позивача в частині стягнення з неї 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання. Зазначає, що доводи позивача про отримання нею у позику ще 2 000 доларів США, не мають стосунку до розглядуваного спору. Тому позовні вимоги позивача визнає на суму 76 094 грн.
05.03.19 р. позивачем було подано до суду відповідь на відзиву на позовну заяву, з якої слідує, що цивільно - правова відповідальність відповідача по сплаті 3 % річних випливає із змісту ст. 625 ЦК України. Доводи відповідача про те, що 2 000 доларів США - це інший борг, не можуть бути взяті до уваги, так як не підтверджені належними та допустимими доказами.
Ухвалою суду від 05.03.19 р. було справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат позовні вимоги (з врахуванням заяви про їх уточнення), кожен зокрема, підтримали, обґрунтувавши їх доводами, наведеними у позовній заяві та заяві про їх уточнення, відповіді на відзив на позовну заяву. Просять позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач та її представник - адвокат позовні вимоги (з врахуванням заяви про їх уточнення), кожен зокрема, визнали частково, а саме: на суму 76 000 грн., надали суду пояснення, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву. Відповідач суду також пояснила, що за розпискою вона з чоловіком позичила у позивача гроші на умовах, вказаних у розписці та віддавали на протязі року по 265 доларів. Переплата за розпискою сторонами узгоджена за пропозицією позивача. Почали віддавати з липня 2013 р. і віддавали у себе вдома чи передаючи через своїх дітей на роботі у позивача останньому по червень 2014 р. щомісячно по 265 доларів (12 міс.), потім - дещо менше - по 100 - 150 доларів. У лютому 2015 р. позивач дав їй 2 000 доларів. У 2016 р. коли позивач лягав у лікарню, то вони останньому вони віддали 3 000 грн, а у день народження позивача - ще 12 000 грн без розписок. Всього віддали 102 000 грн (3 180 доларів та 15 000 грн). Залишок боргу за розпискою на даний час - 76 000 грн.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників - адвокатів, показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до повного задоволення.
Відповідно до змісту ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 1 046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики).
Як вбачається з оригіналу розписки відповідача від 25.06.13 р., наданої у розпорядження суду позивачем, відповідач позичила у позивача 6 500 доларів США і зобов'язалась їх повернути на протязі 36 місяців рівними частинами по 265 доларів США щомісячно, починаючи з 01.07.13 р..
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як зазначено у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту й інших вимог, які звичайно ставляться.
Із змісту ст. ст. 1 054, 1 055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Ст. 536 ЦК України, також передбачає сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1 050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до ст. ст. 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1 048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1 048 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У випадку, коли у договорі не зазначено розміру процентів, цивільно - правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК.
Тому хоча у договорі позики, що стверджений оригіналом розписки, сторони не зазначили розміру процентів, цивільно - правова відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання настає на підставі ст. 625 ЦК.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Свідки ОСОБА_3 - чоловік відповідача; ОСОБА_4 - мати відповідача, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ствердили те, що їх відомо про неодноразове отримання відповідачем та її чоловіком грошей у позику від позивача; про періодичне повернення відповідачем та її чоловіком позивачеві грошових коштів як боргу.
Однак суд вважає, що так як факт позики не може бути стверджений в суді засобом показань свідків, так і факт виконання зобов'язання - повернення позики (у т. ч. - частково) не може бути стверджений в суді показаннями свідків і такий доказ як показання свідків - суд відкидає, до уваги не бере.
Натомість нявність у позивача боргового документа - розписки відповідача - свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Таким чином судом встановлено, що відповідач 25.06.13 р., дійсно, отримала від позивача в борг як позику зазначену позивачем суму позики - 6 500 доларів США, що з врахуванням офіційного курсу гривні - 27, 4339 за 100 доларів США за станом на 27.12.18 р. - складає 178 320 грн 35 коп.. Відповідач зобов'язувалась повертати борг частинами - по 265 доларів США щомісячно, починаючи з 01.07.13 р. та повернути борг на протязі 36 міс. в строк до 01.07.16 р., однак, за станом на даний час свого зобов'язання не виконала.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тому сума заборгованості нарахована позивачем у уточненій позовній заяві вірно та не викликає зауважень.
А тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. На користь позивача з відповідача слід стягнути: борг в сумі 178 320, 57 коп., що є еквівалентним сумі 6 500 доларів США; 12 928 грн, 25 коп. як 3 % річних за 29 міс. прострочення виконання зобов'язання за період з 02.07.16 р. по 26.12.18 р.; судові витрати у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 631, ч. 1 сь. 612, ст. ст. 625, 536, 526, 1050, 1048 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- борг в сумі 178 320 (сто сімдесят вісім тисяч триста двадцять) грн., 57 коп., що є еквівалентним сумі 6 500 (шість тисяч п'ятсот) доларів США;
- 12 928 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн., 25 коп. 3 % річних за 29 (двадцять дев'ять) міс. прострочення виконання зобов'язання за період з 02.07.16 р. по 26.12.18 р.,
та 1 912 (одну тисячу дев'ятсот дванадцять) грн., 48 коп. судових витрат, а всього: 191 248 (сто дев'яносто одну тисячу двісті сорок вісім) грн., 82 коп..
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат - Клімук Надія Анатоліївна, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник відповідача - адвокат - Чих Ольга Василівна, адреса: АДРЕСА_4 .
Головуючий:І. М. Логвинюк
Повний текст рішення суду виготовлений 16.08.19 р.