Справа № 752/7215/19
Провадження №2-з/369/39/19
про відмову у задовленні заяви про забезпечення позову
07.08.2019 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Медведського М.Д.
за участю секретаря Головатюк В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
встановив:
08.04.2019 року в провадження судді надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій вона просила суд накласти арешт на квартиру за АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що 04.06.2008 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 406/183/08-Ж, в якості забезпечення зобов'язань 02.06.2010 укладено договір застави (іпотеки), згідно якого ОСОБА_1 передала, а банк отримав в якості застави квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, 05.04.2019 позивачу стало відомо, що державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Гуцуляк Т.В. здійснено переєстрацію права власності вказаної квартири на користь банку. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у вказаній справі.
Дослідивши подану заяву, суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки заявником не надано доказів про пред'явлення ним позову.
Враховуючи викладене, суд вважає заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя М.Д. Медведський