Справа 367/2657/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2405/2019 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
22 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2019 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання в.о. начальника Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 від подальшого відбування покарання.
В обґрунтування доводів клопотання указано на те, що ОСОБА_8 за час відбування покарання зарекомендував себе позитивно, в установі був працевлаштований,за сумлінну поведінку та ставлення до праці має 3 заохочення, а також мав 1 стягнення, яке було знято у встановленому законом порядку, вину в вчиненому злочині визнав.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2019 вказане клопотання було задоволено.
Мотивуючи це рішення, суд послався на те, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_8 зарекомендував себе добре, має 3 заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, в установі був працевлаштований, має позитивну характеристику, а також відбув 2/3 частини призначеного строку покарання, та довів своє виправлення, що свідчить про наявність підстав для застосування положень ст.81 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність ухвали у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_8 за весь час перебування у виправній колонії не працював, а виявив бажання бути працевлаштованим лише у лютому 2018 року, а саме перед настанням пільги, передбаченої ст. 81 КК України. Вказане, на думку прокурора, свідчить лише про намір уникнути подальшого відбування засудженим ОСОБА_8 . Окрім того, апелянтом звернуто увагу на те, що судом першої інстанції неналежно вивчена характеристика засудженого ОСОБА_8 , який мав стягнення за порушення вимог режиму відбування покарання, яке відповідно до ст. 133 Кримінально-виконавчого кодексу України є злісним порушенням. При цьому, позитивна характеристика засудженого ОСОБА_8 та відсутність у нього діючих стягнень, не можуть самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку визначеному ст. ст. 130,131 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. Також указав, що судом першої інстанції не було приділено належної уваги особі засудженого, який був 3 рази судимий за злочини проти власності, відбував неодноразово покарання у місцях позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин вказаної категорії. За наведених обставин вважав, що оскільки відбутий ОСОБА_8 строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами ч.3 ст. 81 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для об'єктивного висновку щодо виправлення засудженого, а застосування до нього умовно-дострокового звільнення є передчасним. Просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання в.о. начальника Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи, просив її задовольнити;
вивчивши клопотання та приєднані до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За змістом статті 81 КК України та згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», однією з умов для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Сумлінне ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільно корисній праці, систематичним виконанням трудових обов'язків, відсутністю трудових порушень за весь час відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_8 станом на 20.06.2019р. відбув 2/3 строку призначеного покарання, невідбута частина покарання станом на 20.06.2019р. складає 9 місяців 15 днів, за час відбування покарання в Бучанській ВК зарекомендував себе з позитивного боку, про що свідчить характеристика, затверджена начальником Бучанської виправної колонії №85 від 28 березня 2019 року, працевлаштований на виробництві установи на дільниці по виготовленню пластикових труб, за сумлінну поведінку і ставлення до праці має 3 заохочення. У відношенні до представників адміністрації установи ввічливий, тактовний. Заходи профілактичного та виховного характеру відвідує. Мав 1 стягнення (вересень 2018р.), яке знято 30.12.2018р. Як вбачається з вказаної характеристики, ОСОБА_8 довів своє виправлення та заслуговує на умовно - дострокове звільнення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення клопотання в.о. начальника Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 від подальшого відбування покарання є обгрунтованими, а вимоги апеляційної скарги прокурора не грунтуються на матеріалах справи.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2019 щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2019 року про звільнення ОСОБА_8 умовно-достроково від відбування покарання призначеного вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04.07.2017р. залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4