Справа № 362/4220/18 Головуючий у 1 інстанції: Марчук О.Л.
Провадження № 22-ц/824/11815/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.
21 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Зазначила, що з 01 вересня 2007 році вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого вони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час вона і відповідач проживають окремо, а дочка ОСОБА_4 перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 добровільно матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, а тому ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2600 грн. щомісячно починаючи з 03 серпня 2018 року до досягнення дочкою повноліття.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 768,40 грн. судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини. Посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Він не має можливості сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дочки в розмірі 2600 грн., оскільки є безробітним. Вважає, що розмір аліментів має бути встановленим на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто 1059 грн.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 працює неофіційно та займається бурінням свердловин, його щомісячний дохід становить близько 20 000 грн. на місяць, інших дітей не має. Доводи апелянта, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі, є безпідставними.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебувають у шлюбі з 01 вересня 2007 року, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а .с. 4,5).
На даний час сторони проживають окремо, а малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю (а.с. 6).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2600 грн. щомісячно починаючи з 03 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зі змісту ст. 27 Конвенції про права дитини та ч. 2 ст. 182 СК України вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати ряд обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Разом з тим, визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів є інтереси дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 зазначив, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дочки у визначеному позивачкою розмірі.
Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення аліментів, які підлягають стягненню на утримання малолітньої дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 2600 грн. щомісячно.
Як було встановлено, ОСОБА_1 є працездатною особою, інших дітей не має.
Позивачка ОСОБА_2 зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_1 працює неофіційно, займається бурінням свердловин, його щомісячний дохід становить близько 20 000 грн. в місяць.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження свого майнового стану та на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі 2600 грн.
Той факт того, що ОСОБА_1 офіційно не працює, не є підставою для зменшення розміру присуджених судом першої інстанції аліментів на утримання дитини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Крижанівська Г.В.