Справа № 356/582/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7069/2019
21 серпня 2019 року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Музичко С.Г.,
при секретарі Миронюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: територіальна громада міста Березань Київської області, Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 31 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Лялика Р.М.,-
встановила:
Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 31 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_1 , як такий, що фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки був зареєстрований у спадковому будинку протягом шести місяців після смерті спадкодавця, що встановлено нотаріусом при відкритті спадкової справи із записів в будинковій книзі, які є належним доказом на підтвердження вказаного факту в розумінні п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 14 червня 1994 року за №18/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
24 вересня 2008 року відкрита спадкова справа № 165/08.
До складу спадщини входило: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого був ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але юридично не оформив.
Із заявами про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_1 та дочка померлого ОСОБА_2 .
26 листопада 2008 року державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 . та ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину спадкового майна ОСОБА_5
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 зазначили, що відповідач ОСОБА_4 (змінив прізвище на ОСОБА_4 ) є сином померлого ОСОБА_5 , був зареєстрований у спадковому будинку, однак фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном та не проживав у спадковому будинку на момент смерті спадкодавця, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримав. Фактично ОСОБА_4 у 1995 році виїхав на постійне місце проживання до Італії.
Позивачі вказують, що факт непроживання відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлено рішенням Березанського міського суду Київської області від 21 травня 2018 року.
Таким чином позивачі вважають, що ОСОБА_3 в силу закону вважається таким, що не прийняв спадщину у встановленому порядку, у зв'язку із чим спадщина підлягає розподілу між спадкоємцями, які її прийняли.
З матеріалів справи вбачається, що спадщина, до складу якої входить спірний будинок відкрилась до 1 січня 2004 року, тому правовідносини сторін урегульовані нормами ЦК УРСР 1963 року.
Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
За положеннями ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визначено, що для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, для встановлення тієї обставини, з якою стаття 549 ЦК УРСР пов'язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, і для цього недостатньо наявності лише реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті останнього.
Згідно листа Березанської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 . відповідно до чинного законодавства вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 . Крім того зазначено, що рішення Березанського міського суду Київської області від 21 травня 2018 року про встановлення факту, що ОСОБА_3 на момент смерті його батька ОСОБА_5 в спадковому будинку не проживав, не надає право нотаріусу тлумачити той факт, що останній спадщини після смерті свого батька не прийняв.
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Відповідно до даних будинкової книги, на день смерті в спадковому будинку разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім ОСОБА_1 , постійно проживав його брат - ОСОБА_4 .
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження не прийняття відповідачем спадщини.
При цьому суд першої інстанції вірно виходив із того, що доказів на підтвердження того, що відповідач постійно проживає в Італії матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт не проживання відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлено рішенням Березанського міського суду Київської області від 21 травня 2018 року, колегія суддів не приймає, оскільки даним судовим рішенням встановлено лише факт непроживання відповідача у день смерті спадкодавця (12 грудня 2003 року).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не звертався із заявою про прийняття спадщини, та у встановленому законом порядку спадщину не прийняв, колегія суддів відхиляє оскільки відповідач вважається таким, що прийняв спадщину в силу положень пункту 1 ст. 549 ЦК УРСР (фактично вступив в управління або володіння спадковим майном).
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 31 січня 2019 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 31 січня 2019 року залишити без задоволення.
Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 31 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2019 року.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: І.М. Білич
С.Г. Музичко