1[1]
Справа № 33/824/2200/2019
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
19 липня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року,
Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 , 16 лютого 2019 року, о 01 годині 00 хвилин, керував автомобілем «Opel Vectra C», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-ту Броварському, 27, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода; запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року.
В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає правовим нормам, а також фактичним обставинам справи.
Зокрема, як зазначає апелянт, справа про адміністративне правопорушення була розглянута Дніпровським районним судом м. Києва з порушенням підсудності, оскільки він зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , проте, хоча в протоколі серії БД № 171342 зазначено Деснянський районний суд м. Києва, матеріали справи були направлені поліцією до Дніпровського районного суду м. Києва, незважаючи на те, що і ДТП і місце його проживання та реєстрації до Дніпровського району не відносяться, а суд першої інстанції вказаних обставин не з'ясував.
Крім того, як вказує апелянт, 16.02.2019 року в 00:45 він був учасником ДТП з потерпілими особами на проспекті Броварському, 27 в Деснянському районі м. Києва, де чекав на прибуття слідчо-оперативної групи, так як одного з учасників госпіталізували до КМКЛШМД. Приблизно через 20 хвилин прибула патрульна поліція, після чого один із поліцейських підійшов до нього та порушуючи вимоги законодавства, завідомо маючи інформацію про те, що в даній ДТП є госпіталізований водій, запропонував йому продути (пройти тест) на спеціальному приладі, на що він, ОСОБА_1 , заявив, що буде проходити огляд тільки у лікаря нарколога. Після цього поліцейський запропонував їхати до лікаря нарколога, однак він повідомив, що повинен бути присутнім при оформленні ДТП та дочекатись прибуття слідчого поліції та отримати направлення на огляд до КМНКЛ «Соціотерапія», що на проспекті Визволителів, 6.
Звертає увагу апелянт і на те, що поліцейський, ігноруючи його законні вимоги, сказав, що складе протокол про порушення п. 2.5 ПДР про відмову від проходження огляду, хоча, як зазначається у скарзі, він не відмовлявся від огляду, а керувався тим, що порядок проходження оглядів на стан сп'яніння передбачає у випадку ДТП з потерпілим - проходження за направленням слідчого у лікаря нарколога і ніяк не на місці ДТП.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в протоколі, який складався без його присутності відсутнє його письмове пояснення про відмову від проходження огляду, тоді як він був згодний пройти і тест, і огляд, і здати необхідні аналізи, але обов'язково згідно вимог закону у лікаря нарколога.
Крім цього, апелянт зазначає про те, що протокол ОМП, який він підписав о 05:40, є документом, що підтверджує його невинуватість, оскільки він не міг залишити місце ДТП без дозволу слідчого і проводити огляд на стан сп'яніння патрульні поліцейські не мали права, оскільки це заборонено відповідною Інструкцією, затвердженою наказом МВС та МОЗ.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується не тільки протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 171342 від 16 лютого 2019 року, який було складено щодо ОСОБА_1 за відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а й іншими зібраними по справі матеріалами, а саме: письмовими поясненнями свідків, у присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, а також повним визнанням ОСОБА_1 своєї вини у судовому засіданні.
При цьому, погоджуючись із висновками судді, який розглядав дану справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Як передбачено пунктами 6, 8 Розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;лікарем закладу охорони здоров'я. У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Згідно з вимогами п. 9 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, якімають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський, а не слідчий, як безпідставно зазначає у своїй скарзі апелянт, забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
У відповідності до вимог, передбачених п. 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналіз вимог зазначених вище нормативно-правових актів та встановлених судом фактичних обставин справи, дозволяє зробити висновок про те, що водій транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 , у разі виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, за вимогою поліцейського, повинен був пройти огляд на стан такого сп'яніння у закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду з надуманих підстав, поліцейський в присутності двох свідків, у відповідності до вимог законодавства, обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначив ознаки алкогольного сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.
З огляду на вищенаведене посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а дії поліцейських суперечили вимогам законодавства не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони не відповідають дійсності та вимогам законодавства.
Що ж стосується інших доводів скарги ОСОБА_1 , у тому числі щодо порушення правил підсудності, то вони також не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови через порушенням судом норм матеріального права та невірним застосуванням норм процесуального права.
У зв'язку з цим, доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не можуть бути визнані такими, що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а відтак служити підставами для скасування постанови судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необхідним, за наслідками її розгляду, прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Метелешко О.В.