03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7364/2019
15 серпня 2019 року м. Київ
Справа № 360/1938/16-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Лугового Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року, постановлене у складі судді Міланіч А.М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 і після його смерті залишилась спадщина у вигляді будинковолодіння АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець склав заповіт, яким заповів все належне йому на день смерті майно позивачу.
У визначений законодавством строк ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане будинковолодіння, але нотаріус своєю постановою від 29 липня 2016 року відмовив позивачу у видачі такого свідоцтва через відсутність правовстановлюючого документу, який підтвердив би право власності спадкодавця на це будинковолодіння. Тому позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на вказане будинковолодіння.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з рішенням суду, 30 жовтня 2018 року з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 та просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у відкритті апеляційного провадження було відмовлено з підстав, передбачених ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року скасовано, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу, Верховний Суд посилався на те, що апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
При цьому вказав на те, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_1 , фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_1 про порушення її прав оскаржуваним судовим рішенням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна тітка по лінії матері ОСОБА_4 , яка за життя - 10 вересня 2014 року склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповідала ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, посвідченим секретарем Виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М.
Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_3 23 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко I.A., на тітку було складено заповіт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,07 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою. Як було відомо, ОСОБА_3 заповідав своєму сину - ОСОБА_2 квартиру кв. АДРЕСА_2 .
З метою прийняття спадщини за заповітом, у відповідності з вимогами ст. 1223 ЦК України, ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини до Другої київської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа №168/2018, яка перебуває в провадженні державного нотаріуса Ткач O.A.
Як виявилось, ОСОБА_5 за життя не оформила у власність спадкове майно за заповітом ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,07 га, але за його життя та після його смерті проживала у зазначеному будинку. Волевиявлення ОСОБА_4 щодо бажання прийняти спадщину підтверджується її зверненням до П'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю від 04.02.2016 року. У зв'язку із тяжкою хронічною хворобою, яка загострилась після смерті ОСОБА_3 , вона не мала змоги займатись оформленням спадщини, що підтверджується довідкою про стан здоров'я Клавдієвської лікарні №25.
Вказує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 2000 року проживали як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_3 , але фактично проживав у будинку АДРЕСА_1 , який належав йому на праві приватної власності. Всі роки спільного проживання вони піклувалися один про одного, вели сумісно побут, обробляли земельну ділянку та користувалися нею, утримували будинок в належному стані та сплачували разом комунальні послуги. Коли ОСОБА_3 почав хворіти, тітка доглядала його, опікувалася його станом здоров'я та лікуванням до самої смерті.
Помер ОСОБА_3 від раку 4 ступеню 06 вересня 2014 року за місцем постійного проживання в смт. Клавдієво- Тарасове . Поховання ОСОБА_3 здійснено за її власні кошти. Про це було достовірно відомо сину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який не приїхав на поховання батька, оскільки вони посварились з приводу заповіту на будинок та земельну ділянку. До смерті ОСОБА_4 він не пред'являв будь-яких претензій щодо проживання в будинку та не звертався до суду з будь-якими вимогами щодо будинку та земельної ділянки.
Однак, за наявності запису у Спадковому реєстрі про заповіт ОСОБА_3 від 2014 року на будинок та земельну ділянку на ОСОБА_4 позивач не зазначив про наявність такого заповіту та інших спадкоємців та не залучив їх для участі у справі. Без встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_4 після ОСОБА_3 вона не може реалізувати своє право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши думку учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , і після його смерті залишилась спадщина у вигляді будинковолодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 за життя склав заповіт, яким заповів все належне йому на день смерті майно позивачу, і позивач у визначений законодавством строк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті батька та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане домоволодіння. Проте нотаріус своєю постановою відмовив позивачу у видачі такого свідоцтва через відсутність правовстановлюючого документу, який би підтвердив право власності спадкодавця на це будинковолодіння.
Встановивши, що наявними у справі доказами, зокрема копією архівної довідки від 10 грудня 2015 року КП КОР «Північне БТІ», підтверджується, що вказане домоволодіння було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт, заповівши все належне йому на день смерті майно позивачу, а позивач належним чином прийняв спадщину після смерті батька, суд першої інстанції дійшов висновку , що ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, має право на спадкування зазначеного будинковолодіння після смерті ОСОБА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , але не може оформити своїх спадкових прав у передбаченому законом порядку у нотаріуса, тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом ухвалено рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.
Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 -3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років помер ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 69 від 08 вересня 2014 року та видано свідоцтво про смерть виконавчим комітетом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області ( а.с. 38).
Позивач ОСОБА_2 звернувся 13 лютого 2015 року через представника ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини, яка завірена 14 січня 2015 року у м. Парижі, першим секретарем з консульських питань Посольства України у Французькій Республіці ( а.с.32).
Відповідно до заповіту від 19 квітня 2007 року, посвідченого нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Кушніром О.Д., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає за адресою АДРЕСА_3 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження, відповідно до якого все його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати йому на момент смерті і на що він матиме право за законом, заповідав ОСОБА_2 ( а.с. 44).
На підставі вказаного заповіту 09 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. позивачу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 ( а.с. 76).
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інше майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. від 29 липня 2016 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ( а.с. 79).
Саме з цих обставин виходив суд першої інстанції, вирішуючи даний спір. Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилась обставина, про яку зазначено в Інформаційній довідці зі Спадкового реєстру від 29 липня 2017 року, що знаходиться в матеріалах спадкової справи.
Так, відповідно до запису у Спадковому реєстрі про заповіт за № 56224425, який на день видачі довідки є чинним, 23 червня 2014 року приватним нотаріусом Дунаєнко І.А. було посвідчено інший заповіт, відповідно до якого заповідачем є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 71).
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 не повідомили суд про існування іншої особи, на ім'я якої його батьком ОСОБА_3 було складено заповіт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Між тим, як вбачається зі змісту заповіту, посвідченого 23 червня 2014 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А. за реєстровим № 147, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження: належний йому житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями за адресою : АДРЕСА_1 , та земельну ділянку , площею 0,07 га за вказаною адресою, заповідав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 149).
Проте суд першої інстанції вказаних обставин щодо наявності заповіту від 23 червня 2014 року та інших спадкоємців не перевірив, не встановив коло всіх спадкоємців, не з'ясував, чи не будуть даним рішенням порушуватися права та інтереси інших осіб.
Як вбачається з матеріалів доданих до апеляційної скарги, у лютому 2016 року ОСОБА_4 зверталась до П'ятої Київської державної нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , проте їй було повідомлено про пропуск шестимісячного строку для подання відповідної заяви та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 147).
За змістом роз'яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у справах, що стосуються спадкових правовідносин, є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
Таким чином, станом на день ухвалення оскаржуваного рішення Бородянським районним судом Київської області від 01 березня 2017 року, до участі у справі не була залучена ОСОБА_4 , судом не було перевірено обставин щодо прийняття нею спадщини за заповітом ОСОБА_3 , чим було порушено її права та інтереси.
Як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області 26 вересня 2017 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 роки ( а.с. 142).
Відповідно до заповіту, посвідченого 10 вересня 2014 року секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М., ОСОБА_4 , що фактично проживає: в АДРЕСА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_4 , зробила розпорядження, відповідно до якого все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 145).
11 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Бородянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
З огляду на викладене, вбачається, що суд першої інстанції розглянув справу про визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який за життя розпорядився належним йому майном, склавши заповіт на спірний будинок на ім'я ОСОБА_4 , належним чином не перевіривши обставин, за яких належним відповідачем може бути територіальна громада в особі Клавдієво-Тарасівської селищної ради, а саме : відсутність інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, та не залучивши заінтересованих осіб до участі у справі.
Таким чином, оскаржуваним рішенням суду про визнання права власності на спадкове майно вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_4 , яка не була залучена до участі у справі, однак померла після ухвалення оскаржуваного рішення суду, та спадкоємцем за заповітом якої є ОСОБА_1
Заперечення представника позивача ОСОБА_2 про необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 з огляду на те, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини і поважні причини цьому відсутні, - не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки ОСОБА_4 не була залучена до участі у даній справі, відтак була позбавлена можливості подавати суду заяви та клопотання, надавати відповідні докази. Зазначені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з вимогами п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Враховуючи вищевикладене, а також, що апеляційний суд не наділений повноваженням залучити ОСОБА_1 до участі у справі на стадії апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року - скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року - скасувати та прийняти постанову:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.