іменем України
20 серпня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/4006/19
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1021/19
ЧЕРН ІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:
г головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,
із секретарем судового засідання - Шапко В.М.
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів
дата складання повного тексту судового рішення - 06 червня 2019 року
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення та завдану каліцтвом в розмірі 52200 грн. та моральну шкоду в розмірі 75000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась, що 04 лютого 2016 року близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Тоуоtа Venza», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Миру у напрямку з центру міста Чернігова заднім ходом у крайній правій смузі через пішохідний перехід біля будинку № 199 по проспекту Миру, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, внаслідок чого скоїв наїзд на неї, ОСОБА_1 , коли вона перетинала проїзну частину проспекту Миру по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті наїзду позивач отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами 4,5,6,7,8 ребер справа по задній аксилярній лінії зі зміщенням уламків, ускладненої правобічним пневмотораксом, переломів кісток тазу зі зміщенням уламків, закритих двохкісточкових переломів обох гомілково-ступневих суглобів зі зміщенням уламків з травматичними фліктенами обох гомілково-ступневих суглобів, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, крововиливу лівого стегна у верхній третині по задній поверхні. На теперішній час в неї маються патологічні стани - наслідки важкої тороко-скелетної травми у вигляді неправильно зрощеного двобічного перелому кісток таза і зрощеного зі значним зміщенням лівого крижово-здухвинного зчленування, з порушенням статико-динамічної функції таза внаслідок його перекосу і вкорочення лівої нижньої кінцівки до 5 см, зрощені двохкісточкові переломи обох гомілок з помірним порушенням функції гомілково-ступеневих суглобів, виражене порушення функції опори і ходьби. Вказаний комплекс тілесних ушкоджень, згідно висновку експерта № 188 від 02 листопада 2016 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою стійку втрату загальної працездатності в розмірі 45%.
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_2 визнано виним за ч. 2 ст. 286 КК України та застосовано положення ст. 69 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відтак, посилаючись на ст.ст. 23, 1166, 1168, 1177, 1187, 1197, 1202 ЦК України та у зв'язку з тим, що відповідач матеріальної допомоги не надав, позивач просить стягнути матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000 гривень.
В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, а визначений судом розмір моральної шкоди у сумі 50000 грн. є завищеним і необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не враховані засади справедливості, добросовісності та розумності, а при визначенні відшкодування моральної шкод судом першої інстанції не враховані положення ст.. 23 ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Апелянт вказує на те, що відшкодував ОСОБА_1 матеріальні витрати в повному обсязі і вона не мала до нього будь-яких претензій а в судовому засіданні суду першої інстанції позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкод.
ОСОБА_2 наголошує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2017 року за його позовом до ПАТ «Іллічівське» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування було встановлено, що на момент скоєння дорожньо-траснпортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ «СТ «Іллічівське», проте позивач у встановлені строки до страховика із заявою про страхове відшкодування не зверталась.
Тому, на думку апелянта, підстави для задоволення позову відсутні.
У відзиві а апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без змін рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2019 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиню 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_2 лише в частині стягнутого з нього на користь ОСОБА_1 морального відшкодування, а в іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується і не заперечується, а відтак не є предметом перегляду апеляційним судом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди, що виразилась в душевних стражданнях, погіршення здібностей потерпілого та враховуючи глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об'єктивності та справедливості суд прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 4250 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами (а.с. 8-9).
Зазначеним вироком встановлено, що 04 лютого 2016 року близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Тоуоtа Venza», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Миру у напрямку з центру міста Чернігова заднім ходом у крайній правій смузі через пішохідний перехід біля будинку № 199 по проспекту Миру, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, внаслідок чого скоїв наїзд на неї, ОСОБА_1 , коли вона перетинала проїзну частину проспекту Миру по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Як встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами 4,5,6,7,8 ребер справа по задній аксилярній лінії зі зміщенням уламків, ускладненої правобічним пневмотораксом, переломів кісток тазу зі зміщенням уламків, закритих двохкісточкових переломів обох гомілково-ступневих суглобів зі зміщенням уламків з травматичними фліктенами обох гомілково-ступневих суглобів, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, крововиливу лівого стегна у верхній третині по задній поверхні. На теперішній час в неї маються патологічні стани - наслідки важкої тороко-скелетної травми у вигляді неправильно зрощеного двобічного перелому кісток таза і зрощеного зі значним зміщенням лівого крижово-здухвинного зчленування, з порушенням статико-динамічної функції таза внаслідок його перекосу і вкорочення лівої нижньої кінцівки до 5 см, зрощені двохкісточкові переломи обох гомілок з помірним порушенням функції гомілково-ступеневих суглобів, виражене порушення функції опори і ходьби. Вказаний комплекс тілесних ушкоджень, за висновком експертизи № 188 від 02 листопада 2016 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою стійку втрату загальної працездатності в розмірі 45%.
Встановлено, що ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.9, 10.10, 18.1 Правил дорожнього руху України, що перебувають у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначений вирок суду набрав законної сили і за приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України є преюдиціальним при розгляді цієї справи.
Відтак, факти скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 та отримання травм позивачем внаслідок цієї ДТП є встановленим та не потребують додаткового доказування.
Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особ неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязна з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається сужом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодуваня враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення урахував характер діянь відповідача ОСОБА_2 , характер, тривалість, обсяг та глибину фізичних та моральних страждань позивача, наслідки порушення нормального життєвого укладу позивача у зв'язку з порушенням фізичних можливостей, які є наслідком дорожньо-траснпортної пригоди, погіршення психоемоційного стану, неможливість відновлення попереднього стану, ступінь вини відповідача та обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача морального відшкодування із урахуванням ступеня тяжкості та моральних, фізичних страждань позивача внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 відшкодовано ОСОБА_1 матеріальні збитки за проведене лікування, що підтверджується наявними у справі документальними доказами (а.с. 47-52).
Та обставина, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на забезпеченому транспортному засобі була застрахована згідно полісу у ПАТ «СТ «Іллічівське», не позбавляє ОСОБА_1 права звернення в суд з позовом безпосередньо до винної особи у скоєнні ДТП - до ОСОБА_2
Відсутність звернення ОСОБА_1 до страхового товариства з вимогою відшкодування шкоди не передбачена процесуальним законом як підстава для скасування оскаржуваного судового рішення.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що позивачем не доведено суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких належних і допустимих документальних доказів, які б безсумнівно і достовірно підтвердили, що ОСОБА_1 після стаціонарного лікування додатково потребувала та проходила курс амбулаторного лікування отриманих внаслідок ДТП травм і не доведено, що на таке амбулаторне лікування вона понесла матеріальні затрати для придбання ліків.
Разом з тим, зважаючи на сукупність обставин та наявних у справі доказів, враховуючи повне відшкодування відповідачем матеріальних затрат на лікування ОСОБА_1 , апеляційний суд, вихолячи із засад виваженості, розумності та справедливості, приходить до переконання, що розмір стягнутого на користь позивача відшкодування моральної шкоди необхідно зменшити до 35000 грн.
Зазначені обставини згідно пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру морального відшкодування, стягнутого на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2019 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди з 50000 (з п'ятдесяти тисяч) гривень до 35000 (тридцяти п'яти тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: