Дата документу 14.08.2019 Справа № 310/10221/18
ЄУ № 310/10221/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/992/19 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурор ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
адвоката обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ,
представника служби у справах дітей ОСОБА_11 в режимі відеоконференції з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
розглянула 14 серпня 2019 року у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2019 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185КК України
та ОСОБА_9 ,обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 185 КК України, вирок відносно якого не оскаржується.
Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:
26 жовтня 2018 приблизно о 22 годині 05 хвилин, знаходячись біля будинку №1 по вулиці Декабристів в місті Бердянськ Запорізької області, неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , проходячи біля ОСОБА_12 , який був y стані сильного алкогольного сп'яніння, на землі побачили його велосипед. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_12 через свій безпорадний стан, викликаний станом сильного алкогольного сп'яніння, не зможе усвідомити протиправність вчинюваних дій відносно нього, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, тобто групою осіб, з корисливих мотивів, при цьому ОСОБА_9 повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу ОСОБА_9 підняв з землі вказаний велосипед та разом з ОСОБА_7 таємно викрали належний ОСОБА_12 велосипед «Рестарт», вартістю 1300 грн.
Відразу після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з викраденим майном залишили місце вчинення злочину та розпорядилися ним на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 1300 грн.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2019 року:
ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та йому призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця мешкання.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_13 вказує про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, оскільки обвинувачений давав показання, приймав активну участь в розслідуванні, надавав пояснення, приймав участь в слідчих експериментах, зробив для себе висновок, більше не буде скоювати, відшкодував шкоду, потерпілий претензій не має та просив суворо не карати. Просить вирок змінити, призначивши більш м'яке покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, підтримавши викладенні в ній доводи, просив задовольнити подану апеляційну скаргу.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника, вказавши про те, що став на шлях виправлення.
Представника у справах дітей ОСОБА_11 вказав про те, що обвинувачений на обліку не перебуває, поклався на розсуд суду.
Адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні вказала про відсутність підстав для зміни вироку, оскільки немає відомостей щодо наявності у обвинуваченого коштів та доходів та через процесуальну неможливість задовольнити заявлені вимоги.
Прокурор у судовому засіданні висловив заперечення вимогам апеляційної скарги, просив вирок залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України та загальної засади змагальності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні та кваліфікацію дій останнього не оспорюються, отже, з урахуванням ч. 1 ст. 404 КПК України перевірці апеляційним судом не підлягають.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції відповідають кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Стосовно вимог апеляційної скарги щодо призначеного покарання судова колегія виходить з положень ст. ст. 50, 65, 103 КК України, які судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання були дотримані.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності до вимог ст. 103 КК України при призначенні покарання суд також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Визначений судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 вид та розмір покарання в повному обсязі відповідає зазначеним вище вимогам закону.
При обранні виду та розміру покарання суд першої інстанції, згідно вироку та матеріалів кримінального провадження, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини скоєння злочину, особу винного, який раніше не судимий, є неповнолітнім, задовільно характеризується за місцем мешкання, повністю визнав себе винним, сприяв органу досудового слідства та суду у встановлені обставин справи, завдана шкода відшкодована, потерпілий до обвинуваченого претензій не має, що місцевим судом розцінені як обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 .
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Отже, судом першої інстанції в повній мірі дослідженні усі відомості в достатньому об'ємі, які характеризують обвинуваченого, його ставлення до скоєного та обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах, наближених до мінімальних, визначених відповідною частиною санкції статті та положеннями ст. 63 КК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру призначеного ОСОБА_7 покарання.
Окрім того, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й також виправлення обвинуваченого, виховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів, а відтак, враховуючи вищезазначені обставини, те, що злочин обвинуваченим був вчинений у неповнолітньому віці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, поведінку обвинуваченого під час розгляду провадження, яка свідчила про критичне ставлення до вчиненого, що свідчить про його бажання виправитись, суд цілком аргументовано прийняв рішення про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
При цьому місцевий суд взяв до уваги висновок органу пробації, згідно якого виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення або обмеження волі, оскільки останній не становить високої небезпеки для суспільства і, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів обґрунтовано визнав, що виправлення обвинуваченого та його соціальна реабілітація можливі без ізоляції від суспільства, а відтак у відповідності до ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 належить звільненню від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, визначивши мінімальний термін іспитового строку.
Наведене відповідатиме принципам достатності, справедливості та забезпечить виправлення обвинуваченого, а також утримання останнього від вчинення нових злочинів,що відповідатиме меті покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Разом з тим, перевіривши вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_13 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вимоги щодо призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, яке є реальним відбуттям покарання, з урахуванням заявленої вимоги зміни вироку, є неможливим.
Судова колегія також звертає увагу на положення ст. 99 КК України, відповідно до якої штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення, чого не доведено стороною захисту.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог з мотивів, які наведені в апеляційній скарзі захисника, оскільки судом призначено покарання з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає необхідним вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2019 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4