Справа № 137/2371/14-ц
Провадження № 22-ц/801/1808/2019
Головуючий у суді 1-ї інстанції Білик Н. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
27 серпня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,
з участю секретаря судового засідання Шевчук К.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року, постановлену під головуванням судді Білик Н.В., повний текст якої складено 25 листопада 2014 року
в справі №137/2371/14
за поданням відділу Державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань, -
встановила:
У листопаді 2014 року старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції Гаврилюк С.В. звернувся в районний суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.
Подання мотивоване тим, що у відділі державної виконавчої служби Літинського РУЮ перебуває виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 2/137/10/13 від 04.03.2013, виданого Літинським районним судом Вінницької області про стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Реал Кредит» боргу в сумі 107522,33 грн та судових витрат у сумі 1075,23 грн.
12.06.2014 ним було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого документу відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43632114.
Разом з тим, станом на 31.10.2014 з підстав невиконання боржником своїх зобов'язань перед стягувачем, наявна заборгованість в розмірі 108597,56 грн., яка на даний час рішення суду боржником в повному обсязі не погашена.
А тому вважав необхідним вжити заходів для вчасного та повного виконання рішення суду шляхом обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року подання задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань.
Не погодившись із ухвалою, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права просив скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні подання.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Проте факт умисного ухилення від виконання зобов'язань виконавцем не доведено, а тому у суду відсутні підстави для вжиття заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Крім того зазначає, що про наявність заборони у праві виїзду за кордон він дізнався в травні 2019 року під час його перетину.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк О.Є
В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах викладених в ній та просив задовольнити скаргу.
Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦП України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Літинського районного суду Вінницької області від 04 березня 2013 року у справі за позовом Кредитної спілки «Реал Кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором видано виконавчий лист про солідарне стягнення з відповідачів на користь КС «Реал Кредит» заборгованості в сумі 107522,33 грн, а також судових витрат в сумі 1075,23 грн (а.с. 2)
12 червня 2014 року старшим державним виконавцем ДВС Літинського РУЮ Гаврилюком С.В. відкрито виконавче провадження та повідомлено боржників про самостійне виконання рішення в строк до 19 червня 2014 року.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, на виклики до державного виконавця не з'являється, тому вважав, що є всі підстави для задоволення подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 .
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 377-1 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції було передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Як слідує із матеріалів справи, державний виконавець Літинського РУЮ не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на погашення заборгованості.
Так само не надано доказів того, що боржник ОСОБА_1 вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, чи того що боржник безпідставно не з'являється на виклики державного виконавця та умисно ухиляється від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань.
В своєму поданні виконавець зазначає, що ОСОБА_1 не з'являється на виклики державного виконавця і про причини не повідомляє. Проте, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, що боржник отримував виклик до державного виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів вважає, що державним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання за судовим рішенням.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З огляду на викладене, судом першої інстанції неповно досліджені обставини у справі, а наявні у справі докази не доводять обставини, що мають значення у ній, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обмеження у праві виїзду за кордон застосовано передчасно, без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні подання.
Відтак, ухвала Літинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 376, 382 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року скасувати, а у задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27.08.2019
Головуючий: Стадник І.М.
Судді:Войтко Ю.Б.
Матківська М.В.