21.08.19
22-ц/812/1459/19
Провадження № 22-ц/812/1459/19
21 серпня 2019 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Бондаренко Т.З.,
суддів - Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 472/1227/17 за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухваленого 25 червня 2019 року під головуванням судді - Орленко Л.Л., в приміщенні того ж суду по справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3
про виключення запису про нього як батька з актових записів
про народження дітей,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виключення запису про нього, як батька з актових записів про народження дітей.
ОСОБА_1 зазначав, що з ОСОБА_3 перебуває в шлюбі з 16 лютого 2007 року. В період спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого він вважав себе, та в період шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За час перебування в шлюбі ОСОБА_1 часто працював в різних областях України та рідко зустрічався з дружиною, а з листопада 2015 року спільно взагалі не проживали. В останній час дружина була відсутня дома та в нього виникли сумніви, що він є батьком цих дітей.
Посилаючись на викладене, уточнюючи свої вимоги ОСОБА_1 просив виключити записи про нього, як батька з актових записів про народження дітей.
Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів залишено ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області суду від 24 січня 2018 року без розгляду на підставі заяви позивачки.
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки старша дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився до реєстрації шлюбу з відповідачкою, то під час реєстрації себе батьком дитини, позивач мав би знати, що не є батьком цієї дитини, проте таке не оспорив. Стосовно оспорення батьківства інших дітей, суд виходив з того, що позивачем не надано належного доказу щодо відсутності кровного споріднення.
В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, позивач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони почали проживати спільно як подружжя з 2005 року до народження дитини ОСОБА_12 , а тому він сприймав його, як свою дитину, та після реєстрації шлюбу і народження наступної дитини, зареєстрував себе батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апелянт також зазначає, що судом безпідставно не було прийнято як доказ висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 4 січня 2019 року, оскільки він має надавати такий доказ відповідно до положень ст. 16 ЦПК України. Вказане дослідження було проведено за його заявою через те, що він з поважних причин не міг з'явитись до тієї ж експертної установи, так як перебував в іншій місцевості на заробітках.
В апеляційній скарзі також зазначено, що є безпідставним посилання суду на неналежне оформлення висновку спеціаліста, оскільки дослідження проводилося спеціалістом з значним стажем роботи експертом, а тому відсутні підстави сумніватись у його висновках.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 та 2 статті 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 136 СК України, оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини , якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала , що не є її батьком.
Як вбачається з матеріалів справи сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 16 лютого 2007 року, про що видано відповідне свідоцтво Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції від 16 лютого 2007 року (т.1 а.с. 4).
Згідно з наданими свідоцтвами про народження та відповідними актовими записами сторони мають сімох дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №3109 від 17 листопада 2005 року, складений міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №2939 від 09 вересня 2009 року, складений міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №2588 від 19 серпня 2011 року, складений міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження №323 від 29 січня 2013 року, складений міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про народження №3695 від 05 грудня 2014 року, складений міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис про народження №274 від 05 квітня 2016 року, складений Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №727 від 16 серпня 2018 року, складений Інгульським районним у м.Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_21 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його батьками вказані сторони у справі (а.с. 5).
З актового запису про народження за № 3109 від 17 листопада 2005 року складеного Міськім відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції вбачається, що данні про батька внесені на підставі свідоцтва про реєстрацію попереднього шлюбу відповідачки, оскільки з часу його розірвання 19 квітня 2005 року не сплинуло десять місяців (а.с. 91).
Сторони пояснюють, що однією сім'єю стали проживати з 2005 року. У іншому порядку зареєструвати дитину не представлялося можливим.
В подальшому, після реєстрації шлюбу з відповідачкою та народження другої дитини, за спільною заявою колишнього подружжя та заявою позивача, в актовий запис про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року були внесені данні позивача, як батька дитини.
За вказаних обставин, посилання суду на те, що позивачу було відомо, що дитина син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який народився у відповідачки, був не його дитиною, оскільки в свідоцтві про його народження батьком було вказано іншу особу, не є переконливим.
Відповідно до вимог ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Таким чином, зареєструвати сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням батьком іншої особи, ніж, як особи попереднього чоловіка відповідачки, законом не дозволялося. За такого прізвище ОСОБА_22 , вказане в графі батько дитини, внесено не за походженням, а на підставі вимог закону. Тому сам по собі цей факт не може свідчити про обізнаність позивача про те, що не він є батьком цієї дитини.
Доказами відповідно до положень ст. 76 ЦПК України є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами є докази, які мають інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом, які встановлюють дійсні обставини, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як то встановлено правилами ст.ст. 77-80 ЦПК України.
За правилами встановленими ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд же в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини, міг знати, що не є її батьком. Проте, такий висновок є припущенням суду. Будь - яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів даним обставинам, що позивач був обізнаний в походженні дитини від іншої особи, матеріали справи не містять. Тому вказаний висновок суду є таким, що не відповідає обставинам справи.
На обґрунтування заявлених позовних вимог, стосовно оспорення батьківства відносно інших дітей, позивач вказував, що працював за наймом в різних регіонах України та значну частину часу в сім'ї був відсутній, проте сім'ю він утримував матеріально та сумнівів, що він є батьком дітей у нього не було. Проте, коли стали виникати суперечки через відсутність дружини дома у вечірній час, то саме від дружини він дізнався, що вона йому зраджувала з іншим чоловіком і він не є батьком її дітей. З листопада 2015 року вони не проживають однією сім'єю.
Для з'ясування наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дітьми ухвалою районного суду від 26 квітня 2018 року за клопотанням позивача у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручено експертам Комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 111-112).
Відбір біологічних зразків було призначено на 26 червня та 05 вересня 2018 року, однак експерта було повідомлено про неможливість позивача прибути для відібрання зразків через перебування на роботі в іншій місцевості за межами України. В зв'язку з цим і відповідачка не з'явилась в експертну установу в призначений час (т.1 а.с.128,138).
18 вересня 2018 року від заступника начальника ООБ СМЕ до суду надійшов лист, в якому воно просить позивача та відповідача узгодити дату проведення експертизи в суді (т.1 а.с. 138)
Листом Веселинівського районного суду вих. № 472/1227/17/4556/2018 від 28 вересня 2018 року суд визначив сторонам дату для прибуття до ООБ СМЕ в проміжок часу: з 01 жовтня 2018 року по 15 листопада 2018 року включно. Більш точну дату необхідно було узгодити між собою та з експертом ООБ СМЕ та повідомити суд.
20 листопада 2018 року районний суд посилаючись на розумні строки розгляду справи відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України та положення Інструкції «Про проведення та призначення експертиз та експертних досліджень» витребував справу з експертної установи до суду без виконання ухвали від 26 квітня 2018 року.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 104 та ч. 4 ст. 107 ЦПК України у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями. У разі скасування судом ухвали про призначення експертизи, призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матеріали та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
Таким чином повернення ухвали суду про призначення експертизи є можливим лише з підстав неможливості проведення експертизи та в разі скасування ухвали.
Посилаючись на розумні строки розгляду справи, суд не врахував, що розумні строки для розгляду кожної конкретної справи є саме такі строки, які дають можливість повно та всебічно дослідити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Також, безпідставно суд посилався і на положення п.1.13 Інструкції «Про проведення та призначення експертиз та експертних досліджень» щодо порушення строків проведення експертизи, тоді, як експерт навпаки намагався погодити час та день відібрання матеріалу необхідного для проведення експертизи.
При наявності попередніх заяв ОСОБА_1 про неможливість з'явитись до експерта з поважних причин, ініціатива суду про повернення справи без проведення експертизи не можна вважати виправданою. До того ж таке і не призвело до пришвидшення вирішення спору.
Оскільки експерт не повідомляв суд про неможливість проведення експертизи, власну ухвалу суд не скасовував, сторони про таке не заявляли, вимога суду щодо повернення справи з ухвалою без виконання експертизи не ґрунтується на процесуальному законі.
Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи наведене, висновок суду про те, що експертиза не була проведена з вини позивача не відповідає обставинам справи.
Нормами ст. 106 ЦПК України встановлено право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
01 лютого 2019 року від представника позивача до суду надійшов висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 182-193), згідно з яким позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком дітей: ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27
Вказаний висновок спеціаліста, районний суд вважав неналежним доказом, та не прийняв його до уваги, пославшись на те, що він не містить інформації що даний висновок виготовлено для подання до суду, а також що спеціаліст обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України, у висновку експерта проведеного на замовлення учасників справи зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
З наведеного висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи № 36 слідує, що його проведено в приміщенні відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи.
Комунальна установа «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» має статус юридичної особи, яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 05480950.
За вказаних обставин, відсутність посилання на те, що даний висновок спеціаліста підготовлено для подання до суду та посилання на обізнаність щодо кримінальної відповідальності експерта, не викликає сумнівів у недостатній його кваліфікації та сумнівів відповідно щодо правильності змісту викладених висновків, які безпосередньо стосуються предмету доказування у даній справі.
Таким чином, районний суд, не приймаючи висновок спеціаліста як належний доказ, послався на формальні обставини, тоді як не зазначив, якщо не до суду то куди саме підлягав поданню вказаний висновок та чим це підтверджено. Також відсутність посилань на обізнаність щодо кримінальної відповідальності, само по собі не є абсолютним і єдиним запобіжником якості та правильності висновку. Проте, зміст висновку суд не поставив під сумнів, будь яких вад щодо суті висновку не виявлено, сторони також не висловлювали сумніви чи незгоду щодо вказаного доказу.
Так, районний суд вірно послався на висновки Європейського суду з прав людини стосовно того, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі "Калачова проти Російської Федерації" від 07 травня 2009 року N 3451/05, § 34, "Kalacheva V. Russian Federation").
Однак при цьому, суд безпідставно зазначив про неможливість прийняття висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи № 36, як неналежний доказ.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Враховуючи наведену оцінку наданим сторонами доказам, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 76- 80 ЦПК України, надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, відсутності кровного споріднення його та дітей, народжених відповідачкою ОСОБА_3 , та відсутності підстав, які б виключали можливість оспорення батьківства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом невірно застосовані норми процесуального права, оскаржуване рішення, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2019 року скасувати та постановити нове.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення запису про нього як батька з актових записів про народження дітей задовольнити.
Виключити запис про ОСОБА_1 , як батька в актових записах про народження відносно дітей:
- ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з актового запису про народження №3109 від 17.11.2005 року, складеного міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції;
- ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з актового запису про народження №2939 від 09.09.2009 року, складеного міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції;
- ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з актового запису про народження №2588 від 19.08.2011 року, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції;
- ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з актового запису про народження №323 від 29.01.2013 року, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції;
- ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , з актового запису про народження №3695 від 05.12.2014 року, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної службиМиколаївського міського управління юстиції;
- ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , з актового запису про народження №274 від 05.04.2016 року, складеного Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції;
- ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , з актового запису про народження №727 від 16.08.2018 року, складеного Інгульським районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 27 серпня 2019 року.
Судді: Т.З.Бондаренко
Т.В.Крамаренко
В.І.Темнікова