Справа № 219/6392/19
Провадження №
16 серпня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Медінцевої Н.М.
за участю секретаря Волохіної Г.С.
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
11 червня 2019 року ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , місце проживання якого: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи заявлені вимоги тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2000 року. Відповідач є її сином, реєстрація у будинку відповідача підтверджується довідкою про склад сім'ї, він не проживає у належному їй будинку з 2014 року. Ніякої участі у витратах по оплаті комунальних послуг та утриманню житла відповідач приймати не збирається. Крім того, факт реєстрації відповідача у даному житловому приміщені перешкоджає їй розпоряджатися на свій власний розсуд та оформити житлову субсидію, що у свою чергу негативно впливає на її майновий стан, що є порушенням її прав як власника. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 30 хвилин 14 серпня 2019 року та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу, яке в подальшому було відкладено на 16 серпня 2019 року.
До підготовчого засідання не з'явився позивач, який про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Відповідач до підготовчого засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. представник відповідача Топчийов Є . В. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, з позовними вимогами згодний у повному обсязі.
При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного
Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу будинку від 23 травня 2000 року (а.с.5) позивачу належить будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї (а.с.6) відповідач прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживає з 2014 року по теперішній час.
Згідно зі ст. 64 ЖК Української РСР член сім'ї наймача має такі ж права у тому числі - право користування житловою площею, як і наймач, членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною 1 статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч. 1ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Беручи до уваги, що факт відсутності відповідача у вищезазначеному будинку понад рік знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відповідач не надав суду доказів того, що перестав користуватися будинком з поважних причин та має право на збереження за ним права користування цим житловим приміщенням, суд вважає, що за відповідачем не може бути збережено право користування житловим приміщенням.
Суд встановив, що відповідач будинок звільнив добровільно та не проживає в ньому з 2014 року. Наявність реєстрації у будинку відповідача перешкоджає позивачу у отриманні державної компенсації (субсидії) на жилого-комунальні послуги, та він несе додаткові витрати за комунальні послуги, а тому з урахуванням аналізу наданих доказів суд вважає позовні вимоги про визнання втративши право відповідача користування житловим приміщенням, обґрунтованими та вважає необхідним цей позов задовольнити.
Судові витрати за клопотанням позивача суд залишає за ним.
На підставі викладеного, ст.ст.64 ЖК Української РСР, ст. 317, 321, 391 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням розташованим в будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя