Справа № 127/15112/19
Провадження № 2/127/2086/19
(ЗАОЧНЕ)
14.08.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 19.12.2006 року по справі № 14-12/06-138.
Станом на 30.01.1996 року в даному будинку був зареєстрований ОСОБА_2 , про що свідчить запис та відповідні відмітки в домовій книзі на цей будинок.
Відповідач ОСОБА_2 не був прямим членом саме родини позивача і не вів з ним спільного господарства, а був другорядним родичем по лінії сестри дружини позивача.
З 2001 року і по даний час ОСОБА_2 взагалі не проживає в будинку ОСОБА_1 та жодного разу в ньому не був без поважної причини вже 18 років поспіль.
Проте він досі залишається зареєстрованим в будинку ОСОБА_1 , бо добровільно не хоче зніматися з реєстрації, що створює певні перешкоди у реалізації свого конституційного права власності позивачу у повному обсязі та примушує нести зайві матеріальні витрати щодо утримання будинковолодіння.
Фактами та доказами того, що відповідач ОСОБА_2 з 2001 року не проживає в будинку позивача є довідка Асоціації органів самоорганізації населення в м. Вінниці квартального комітету мікрорайону «ЗОРЯНИЙ» від 04.04.2019 року за № 377, та акти від 16.01.2017 року за № 1 та від 04.04.2019 року за № 378.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження у справі за позовом. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак повідомлявся належним чином.
На підставі ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт непроживання відповдіача в будинку в строк понад один рік.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 19.12.2006 року по справі № 14-12/06-138.
У даному будинку зареєстрований, зокрема, ОСОБА_2 , однак з 2001 року і по теперішній час не проживає, що підтверджується довідкою Асоціації органів самоорганізації населення в м. Вінниці квартального комітету мікрорайону «ЗОРЯНИЙ» від 04.04.2019 року № 377, домовою книгою для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , а також актами від 16.01.2017 року № 1 та від 04.04.2019 року № 378.
Місце реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг ВМР про реєстрацію місця проживання особи від 03.06.2019 року.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Разом з тим, виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадянин, який має у приватній власності будинок (квартиру), має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд та має право звернутися в суд про виселення.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно із ст. 72 ЖК УРСР, суд визнає особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає більше одного року, суд приходить до переконливого висновку, що вимоги позовної заяви про втрату ним права користування жилим приміщенням підлягають до задоволення.
Щодо задоволення позову в частині зняття відповідача з реєстрації місця проживання, суд вважає, що в цій частині позову позивачу слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, що набуло законної сили, є підставою для його виконання, шляхом зняття з реєстрації такої особи і не потребує додаткового судового захисту, тому позов в частині зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 у вище зазначеному помешканні, задоволенню не підлягає.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.
А тому суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Адвокат Крот В.О., який в свою чергу є адвокатом Загрія М.А., в судовому засіданні просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).
Відтак, ураховуючи засади виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 178, 191, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1
Суддя