справа №1.380.2019.002879
20 серпня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
за участю: представника позивача Яцишина А.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) до Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач) у якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 28.12.2019 № 139 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Ухвалою судді від 12.06.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Вимоги ухвали позивачем виконано у встановлений строк.
Ухвалою судді від 03.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до військового комісаріату документи для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка настала внаслідок поранення та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії. Комісією МОУ з розгляду питань пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення про відмову в призначені допомоги. Позивач таку відмову вважає протиправною, такою що порушує його права та не відповідає нормам чинного законодавства.
На думку позивача, ним подано усі необхідні документи, які підтверджують причини і обставини поранення і він має право на отримання вищевказаної допомоги. І покликання відповідача у рішенні про відмову на відсутність документів які свідчать про причини та обставини поранення є необґрунтованими.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 25076 від 16.07.2019). На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та таким що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Позивачем не було надано відповідачу документів передбачених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, зокрема на підтвердження причин та обставин поранення що призвели втрати працездатності та призначення інвалідності.
У зв'язку з викладеним, відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а дії МОУ правомірними та законними.
Ухвалою судді без виходу до нарадчої кімнати від 25.07.2019 залучено до участі у справі, у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа).
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 27490 від 01.08.2019) у якому зазначає, що отримання позивачем інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії підтверджується Витягами з Протоколів засідань Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи. Отже враховуючи наявність зазначених документів, які чітко підтверджують факт зв'язку призначення позивачу інвалідності у зв'язку з травмами пов'язаними з виконанням обов'язків при проходженні військової служби. Додатково позивач звертає увагу суду, що позивач вчинив усі можливі дії та зібрав максимально можливу кількість документів на підтвердження власного права на отримання одноразової грошової допомоги.
Від третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимог (вх. № 29321 від 14.08.2019) у яких зазначено, що ЛОВК було направлено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу третьої групи інвалідності, до якого були долучені усі наявні документи. Відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, про що ЛОВК 07.05.2019 повідомив ОСОБА_2 .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив для належного захисту порушених прав свого довірителя, адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі представників до суду не надходило.
Причин передбачених ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , які б перешкоджали подальшому розгляду справи судом не встановлено.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є пенсіонером, інвалідом третьої групи, що встановлено 23.05.2016 під час первинного огляду органами МСЕК, та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. З 17.05.1986 по 12.05.1988 ОСОБА_2 проходив службу у лавах Збройних Сил у тому числі приймав участь в бойових діях з 30.10.1986 по 12.05.1988 в/ч пп 29761 у Афганістані де отримав поранення (контузію) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до Витягів з протоколів засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 5016 від 25.12.2015 та № 1568 від 31.05.2017 - поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2576/Ж від 18.12.2015 описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під-час виконання бойових дій в 1988 році.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 ЛОВК було направлено на розгляд МОУ висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ОСОБА_2 третьої групи інвалідності. Разом з висновком були надіслані наступні документи:
- заява на виплату одноразової грошової допомоги;
- копія виписки із акту огляду МСЕК №352100;
- копія акту судово-медичного обстеження №2576/Ж;
- копії витягів з протоколів ЦВЛК №5016 та №1568;
- копія архівної довідки №6/3/0-531;
- довідка про проходження військової служби;
- копія військового квитка позивача;
- копії паспорта та ідентифікаційного коду позивача.
28.12.2018 комісією МОУ з розгляду питань пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби (далі - Комісія) було відмовлено ОСОБА_2 у призначенні та виплаті допомоги. Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії №139, підставою відмови було неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Відповідно до ст. 23 Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 13 вказаного Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Крім того суд бере до уваги покликання позивач на те, що ним були здійснені всі залежні від нього дії для отримання усіх можливих документів, про що у матеріалах справи наявна достатня кількість доказів.
Відмова відповідача у призначенні допомоги мотивована виключно тим, що позивачем не надано документ що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку. Водночас не зазначено, який саме документ необхідно було надати разом із заявою. Так, Порядок не визначає, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Подані на розгляд Комісії документи засвідчують відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними доказами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку що подані ОСОБА_2 документи підтверджують той факт, що інвалідність йому призначена у зв'язку з пораненням (контузією) та захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, а отже він має право на призначення і виплату йому допомоги.
Щодо наявності підстав для зобов'язання МОУ нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким що, або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Оскільки за наслідками судового розгляду судом уже встановлювалося, що відповідач протиправно ухилився від призначення одноразової грошової допомоги шляхом направлення документів на доопрацювання, і такі дії відповідача раніше вже в судовому порядку визнавались протиправними із зобов'язанням повторно розглянути заяву, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов'язання МОУ призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку № 975.
При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок вказаних причин.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку рішенню відповідача про відмову ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленому у вигляді Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 139 від 28.12.2018, суд дійшов висновку що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та Закону.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, такий фактично не сплачувався, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 КАС України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України від 28.12.2019 № 139 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлоцький,6; код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне судове рішення складено 27.08.2019 року.
Суддя В.М. Сакалош