справа№ 1.380.2019.004269
27 серпня 2019 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Роман Михайлович, розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови від 30.07.2019 ВП №59499906 про стягнення виконавчого збору.
Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання в якому зазначив, що виконавче провадження є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, за яку сплачено судовий збір, та в якій провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби не відкривається, то за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір не сплачується, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 18.01.2018 у справі № 565/256/15-ц.
Розглянувши відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналогічно, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017 внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", що набрали чинності 15.12.2017.
З врахуванням змін, внесених відповідно до Закону № 2147-VIII, Пенсійний фонд України та його територіальні органи з 15.12.2017 виключені з переліку осіб, що звільнені від сплати судового збору, передбачених ст. 5 Закону № 3674-VI.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та з'ясовані обставини позивачу за подання позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір.
Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зокрема, звільнення від сплати судового збору відповідних органів сплати судового збору не узгоджується з п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Ця норма Конституції України знайшла своє закріплення також і в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" та у процесуальних кодексах України.
Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (стаття 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав, тобто є конкретизацією загального принципу рівності громадян перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.
Тому, звільнення від сплати судового збору відповідних органів як сторін в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобов'язані сплачувати відповідний збір.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № №552/6814/17 (К/9901/23570/18).
Окрім того, позивачем до клопотання не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, якими обґрунтовано таке клопотання.
Враховуючи те, що вказані обставини не свідчать про неможливість сплати судового збору, а інших доказів суду не надано, підстави для задоволення клопотання за подання позовної заяви - відсутні.
Водночас суддя звертає увагу, що безпідставними є посилання позивача на дослідження питання щодо сплати судового збору при подачі скарги на дії державного виконавця, яке здійснене 18.01.2018 Верховним Судом в межах справи № 565/256/15-ц, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Звернення у спосіб подання скарги цієї статтею не передбачено. При цьому, позивачу слід звернути увагу, що до Львівського окружного адміністративного суду він звернувся саме із позовною заявою, а не із скаргою.
Керуючись ст.ст. 133, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у справі №1.380.2019.004269 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Суддя Р.М. Брильовський