27 серпня 2019 року справа № 320/2774/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
I. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно);
- зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_1 за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно) у розмірі 4459,00 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказує, що у період з 01.07.2018 по 31.08.2018 відповідачем було припинено виплату пенсійного забезпечення.
В серпні позивач звернувся до відповідача з зверненням про поновлення пенсійних виплат за період припинення виплати пенсійного забезпечення, проте у вересні 2018 року на особистий картковий рахунок позивача відповідачем не було перераховано заборгованість за оскаржуваний період.
Позивач стверджує, що Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав та необґрунтовано відкладає на невизначений час повернення заборгованості по виплаті пенсійного забезпеченні за зазначений період.
З огляду на викладене, вважає, що його право на пенсійне забезпечення підлягає захисту, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що відповідно до приписів пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 (в редакції Постанови КМУ від 25.04.2018 №335), суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку, який розроблений та погоджується Кабінетом Міністрів України.
Зауважує, що пенсія за період 01.07.2018 по 31.08.2018 позивачу нарахована та буде виплачена після погодження порядку для здійснення таких виплат.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно копії паспорту, ОСОБА_1 зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 17.02.2016 №3244-7380, позивач є внутрішньо-переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Як зазначає позивач у позовній заяві, 01.07.2018 по 31.08.2018відповідачем не здійснювалась виплата пенсії.
03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про надання інформації щодо обставин невиплати пенсії за період з 01.07.2018 по 31.08.2018 (а.с.11).
Листом від 17.04.2019 №256/І-01 Києво-Святошинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області, посилаючись на пункт 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335, позивачу повідомлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку. З урахуванням викладеного зазначено, що пенсійні кошти за період з 01.07.2018 по 31.08.2018нараховані та будуть виплачені відповідно до вказаного Порядку (а.с. 12).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиплаті позивачеві пенсії за оскаржуваний період, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною 1статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI(надалі -ЗУ № 1058).
Відповідно до статті 5 ЗУ № 1058цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII), який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Стаття 7 вказаного Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509(Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296).
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 15 Порядку №365 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335) орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що відмовляючи у виплаті пенсії позивачу за період з 01.07.2018 по 31.08.2018Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 17.04.19 №256/І-01 посилається на той факт, що суми доплати за минулий період обліковуються в управлінні та будуть виплачені на умовах окремого порядку.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено.
Натомість, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.
Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Отже, посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Відповідно до статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Суд акцентує увагу, що Україна, як правова держава гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі, і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.
Оскільки станом на час розгляду та вирішення даної справи органом пенсійного фонду не надано доказів здійснення виплати заборгованості зі сплати пенсії за період її несплати у зв'язку з призупиненням, факти призупинення пенсії та наявності заборгованості за минулий період не спростовував, суд дійшов висновку, що відповідач, в даному випадку, своїми діями порушив гарантовані державною соціальні права позивача, які підлягають поновленню.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених закономі загальними принципами міжнародного права.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що низка Рішень Європейського суду з прав людини вказують на недопустимість припинення виплати призначеної пенсії, як законного майна, зокрема, це Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року, Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року.
За змістом статей 113, 116, 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058 визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки від має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати закону №1058 щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.
В контексті наведеного суд звертає увагу на тому, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Беручи до уваги наведене, суд констатує, що пенсія позивачу за період її невиплати повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час з огляду на відсутність окремого порядку КМУ.
VIII. Висновок суду
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виплату позивачу пенсії за період з 01.07.2018 по 31.08.2018.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати пенсії за оскаржуваний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити заборгованість з виплати пенсії за період з 01.07.2018 по 31.08.2018 в розмірі 4459,00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з довідки від 26.06.2019 №7923, виданої Києво-Святошинським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Київської області, ОСОБА_1 пенсію за період з 01.07.2018 по 31.08.2018у розмірі 4459,00 грн. не виплачено (а.с.38).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що вказана пенсія позивачу виплачена не була.
Враховуючи нарахування та невиплату позивачу на день ухвалення рішення пенсії за період з 01.07.2018 по 31.08.2018 у сумі 4459,00 грн., суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київській області виплатити позивачу пенсію за період з 01.07.2018 по 31.08.2018 у сумі 4459,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення суду належить допустити до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць у розмірі 2229,50 грн.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №1281410016 від 14 червня 2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с. 25).
Враховуючи задоволення позовних суд вважає необхідним стягнути з відповідача - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь Державного бюджету України судовий збір, який підлягає сплаті при зверненні до суду в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити .
2. Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно).
3. Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 41248571, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд.50) виплатити нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 ) пенсію за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно) у розмірі 4459,00 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах виплати суми пенсії за один місяць у розмірі 2229,50 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 50 коп.
4. Стягнути на ОСОБА_2 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 )за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 41248571, місцезнаходження: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд.50) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено - 27.08.2019.
Суддя Леонтович А.М.