16 серпня 2019 року № 320/363/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, сільського голови села Софіївська Борщагівка та голови виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Кудрика Олеся Тимофійовича, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання незаконними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, сільського голови села Софіївська Борщагівка та голови виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Кудрика Олеся Тимофійовича, в якому, з урахуванням заяви (клопотання) про збільшення, уточнення, зміну позовних вимог (а.с.44), просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 206 від 12 червня 2018 року.
2. Визнати незаконними дії та/або бездіяльність Софіївсько-Борщагівської сільської ради та виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, щодо недотримання ст. 19 Конституції України, ст.ст. 30,31 Закону України про «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про звернення громадян», Регламенту Софіївсько-Борщагівської сільської ради, що призвело до прийняття невірного, незаконного рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 206 від 12 червня 2018 року.
3. Визнати незаконними дії та/або бездіяльність сільського голови та голови виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Кудрика Олеся Тимофійовича, щодо недотримання ст. 19 Конституції України, статей 28,42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 30, 31 Закону України про «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про звернення громадян», Регламенту Софіївсько-Борщагівської сільської ради стосовно додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян, відмови зупинити спірне рішення, що призвело до прийняття невірного, незаконного рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради №206 від 12 червня 2018 року.
4. Зобов'язати відповідачів розповсюдити інформацію про скасування рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 206 від 12 червня 2018 року у той самий спосіб, у тих самих місцях де було оприлюднено дане рішення та зобов'язати здійснити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і оприлюднити дану інформацію про необхідність коригування економічно обґрунтованих витрат на виробництво до відома споживачів.
5. Стягнути з відповідачів в загальній сумі 3730 гривень консолідовано в рівних долях судовий збір у розмірі 3073 грн. 60 коп., кошти за рекомендовані листи 105 грн 60 коп., кошти за папір 355 грн., за друк 105 грн., за банківські послуги по сплаті судового збору 90 грн., та інші витрати, які зроблені позивачем по даній адміністративній справі.
6. Стягнути з відповідачів в загальній сумі 10000 (десять тисяч) гривень консолідовано з відповідачів в рівних долях на мою користь за моральну шкоду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 206 від 12.06.2018 про погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, про яке він випадково дізнався 29.07.2018, є незаконним, оскільки прийнято поза межами повноважень органу місцевого самоврядування та не у спосіб, встановлений законом.
Крім того стверджує, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням процедури доведення до споживачів економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово - комунальних послуг органом місцевого самоврядування та виконавцем комунальних послуг.
Тому, просить рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 206 від 12.06.2018 визнати незаконним та скасувати.
Наполягає, що недотримання Софіївсько-Борщагівською сільською радою та виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області положень законів України та внутрішніх документів Софіївсько-Борщагівської сільської ради, призвело до прийняття незаконного рішення, яке оскаржується, а тому просить суд визнати незаконними такі їх дії та/або бездіяльність.
Наголошує, що недотримання сільським головою ОСОБА_2 , що є головою виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, законів України та внутрішніх документів Софіївсько-Борщагівської сільської ради стосовно додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян, відмови зупинити спірне рішення, призвело до прийняття незаконного рішення, яке оскаржується, а тому просить суд визнати незаконними такі його дії та/або бездіяльність.
Крім того позивач стверджує, що внаслідок незаконних дій відповідачів він зазнав моральної шкоди, які оцінює у 10000,00 грн., а відтак, просить суд консолідовано стягнути з них зазначену суму.
Також, просить суд зобов'язати відповідачів розповсюдити інформацію про скасування рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 206 від 12.06.2018, здійснити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг та необхідність зміни тарифів, і оприлюднити цю інформацію.
Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзив на позовну заяву (а.с.52), в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що оскаржуване рішення є правомірним та прийняте з урахуванням положень чинного законодавства у межах повноважень, встановлених підпунктом другим пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зазначили, що за зверненням виконавця послуг, розрахунок обґрунтованих тарифів здійснено КП «Головний інформаційно - обчислювальний центр». Доведення до споживачів інформації про зміну цін/тарифів здійснено виконавцем послуг шляхом розміщення в районній щотижневій газеті та на дошках оголошень у під'їздах будинків інформації про зміни тарифів із зазначенням тарифу для кожного конкретного будинку та обґрунтуванням причин зміни тарифу.
Відтак, вважають твердження позивача необґрунтованими і просили суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 позовну заяву залишено без руху.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито провадження, призначено підготовче засідання на 11.03.2019 яке, після оголошення перерви у зв'язку із необхідністю у повторному витребуванні доказів відповідно до ухвали суду від 11.02.2019, призначено на 15.04.2019.
Через перебуванням судді на лікарняному, 15.04.2019 судове засідання знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 07.05.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019.
У зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів, 04.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву та призначено розгляд справи на 29.07.2019.
29 липня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники відповідачів у судове засідання, призначене на 29.07.2019, не з'явились хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене, суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
12 червня 2018 року виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення за № 206 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» згідно якого, погоджено нові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3», у тому числі у будинку АДРЕСА_1 (а.с .56 ).
Рішення підписано сільським головою О.Т. Кудрик та скріплено печаткою Софіївсько-Борщагівської сільської ради.
Згідно з відомостями засідання виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 12.06.2018, за прийняття вказаного рішення проголосувало 15 із 22 членів виконавчого комітету сільської ради (а.с.57).
У матеріалах справи наявні копії першої та сьомої сторінок газети «Новий день», із яких вбачається, що рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 12.06.2018 за № 206 опубліковано в засобах масової інформації 21.07.2018 (а.с.70,71).
За твердженням позивача, оголошення про затвердження нових тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (а.с.26), розміщені ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3» на будинках щодо яких такі тарифи змінилися, лише 29.07.2018. На підтвердження цієї обставини до матеріалів справи додані пояснення від 04.02.2019 громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 36, 37).
Таким чином, рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 12.06.2018 за № 206, опублікованому у номері газети «Новий день» від 21.07.2018, збільшені тарифи на послуги з утримання певних будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3», про що виконавцем послуг розміщені повідомлення на дошках оголошень у під'їздах таких будинків.
ОСОБА_1 є громадянином України та згідно інформації із витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, місце його проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.27).
Відтак суд констатує, що рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 12.06.2018 за № 206 стосується й суб'єктивних прав та обов'язків позивача, оскільки оскаржуваним рішенням затверджені тарифи з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і щодо будинку, в якому він проживає.
В матеріалах справи наявний запит позивача від 30.07.2018 до Софіївсько-Борщагівської сільської ради та її виконавчого комітету про надання інформації, пов'язаної із розрахунком економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово - комунальних послуг ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3» в 2018 році, наявними зауваженнями пропозиціями щодо зміни тарифу, прийняттям оскаржуваного рішення та контролем за дотриманням порядку доведення ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3» до відома споживачів інформації, пов'язаної із збільшенням тарифів (а.с.18).
Згідно змісту скарги ОСОБА_1 від 22.08.2018, адресованої Софіївсько-Борщагівській сільській раді та її Голові, вбачається, що позивач не отримав запитуваної інформації і просить вжити заходів оперативного реагування щодо порушених його прав і надати відповідь на запит від 30.07.2018 (а.с.19,20).
Однак, у матеріалах справи наявний лист - відповідь від 07.08.2018 за № 16, зі змісту якого вбачається, що виконавчий комітет Софіївсько-Борщагівської сільської ради направив позивачеві відповідні документи та надав суду в якості доказу щодо погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються ПП «Житлосервіс «Софіївка - 3» рішення від 12.06.2018 № 206 (а.с.23).
Водночас, згідно змісту скарги ОСОБА_1 від 05.09.2018, лист за № 16 від 07.08.2018 він отримав 04.09.2018 та без інформації і копій матеріалів, щодо яких направлявся запит. Тому, вважає роботу щодо звернення громадян співробітниками апарату ради і її виконавчого комітету формальною та недбалою, просить вжити заходів оперативного реагування щодо порушених його прав і надати відповідь на запит від 30.07.2018 (а.с.21,22).
22 серпня 2018 року позивач звернувся до Заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України з проханням надати роз'яснення, зокрема, щодо законності підвищення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у випадку розміщення на дверях під'їздів будинку виконавцем послуг оголошень про підвищення тарифів (а.с.100).
Листом від 05.09.2018 за № 8/10-110418, Департамент економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України повідомив позивача про те, що з 10.06.2018 органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення (у тому числі за результатами коригування) тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової територій (а.с.101).
Зважаючи на те, що рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 206 від 12.06.2018 прийнято з порушенням процедури доведення до споживачів економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово - комунальних послуг органом місцевого самоврядування та виконавцем послуг, установленого Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30.07.2012, позивач стверджує, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем поза межами повноважень та у спосіб, не передбачений чинним законодавством, всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, у зв'язку із чим звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VII.
Законом України «Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо уточнення порядку введення в дію Закону» від 07.06. 2018 № 2454-VIII, який набув чинності з 09.06.2018, в Закон України «Про житлово-комунальні послуги» внесені зміни в частині, зокрема, регулювання суспільних відносин, пов'язаних із наданням послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином, статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавцем здійснено розмежування поняття житлової і комунальних послуг, установлений їх зміст та визначений перелік.
При цьому, надання послуги із утримання будинків, споруд та прибудинкової територій до переліку житлових чи комунальних послуг, законом не передбачається.
В силу приписів частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно положень частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Частиною другою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» установлено, що вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Таким чином, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається виключно за домовленістю сторін, окрім випадку обрання управителя будинку на конкурсних засадах у порядку, встановленому законом, коли вартість послуг визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Згідно положень підпункту другого пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження з встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Отже, орган місцевого самоврядування уповноважений на встановлення тарифу на послуги, якщо законом, крім іншого, визначені такі послуги, порядок і межі встановлення на них тарифу.
Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що з 10.06.2018, тобто за два дні до прийняття оскаржуваного рішення, в розділі VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», набув чинності новий пункт 31 за змістом абзацу першого якого, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Отже, до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами.
Тобто, зміна умов надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у тому числі щодо зміни вартості таких послуг, не відповідають положенням, встановленим з 10.06.2018 пунктом 31 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що з 10.06.2018 у виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відсутні повноваження щодо встановлення (у тому числі і за результатами коригування) або затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а вчинення таких дій є порушенням принципів, встановлених положеннями частини другої статті 19 Конституції України.
Відтак, рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 206 від 12.06.2018 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» є таким, що порушує права і свободи позивача, оскільки прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, що само по собі є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій та/або бездіяльності Софіївсько-Борщагівської сільської ради, виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради, сільського голови села Софіївська-Борщагівська та його, як голови виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що призвели до прийняття протиправного рішення, у зв'язку з тим, що ефективним, повним та достатнім способом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, буде визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №206 від 12.06.2018 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», оскільки таке визнання та скасування охоплює оскаржувані позивачем дії (бездіяльність) і саме тільки рішення суб'єкта владних повноважень, у даному випадку, може створювати відповідні юридичні наслідки.
Вирішуючи спір в частині вимог про зобов'язання відповідачів розповсюдити інформацію про скасування рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради №206 від 12.06.2018 та оприлюднити економічне обґрунтування необхідності коригування розміру тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, суд приходить до висновку, що в цій частині позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватись з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.
За приписами частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Однак, це не означає, що суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити суб'єктом владних повноважень будь -які дії та з будь -якого приводу, оскільки вчинення таких дій має належати до компетенції суб'єкта владних повноважень, установленої законом.
Судом встановлено відсутність з 10.06.2018 у виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повноважень на встановлення (у тому числі і за результатами коригування) або затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Відтак, наслідком установлення судом зобов'язання органу місцевого самоврядування оприлюднити економічне обґрунтування необхідності коригування розміру тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, за відсутністю його повноважень на затвердження тарифів на таке, буде порушенням принципів правової визначеності та законності прийнятих судових рішень.
В свою чергу, матеріали справи не містять жодних обґрунтованих доводів про те, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідачів розповсюдити інформацію про скасування оскаржуваного рішення є належним способом відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що Законом України «Про доступ до судових рішень» створено всі умови для забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відтак, в державі створені всі умови для необмеженого безоплатного цілодобового доступу до судових рішень, у том числі і до судового рішення по даній справі, після його внесення до Реєстру.
Водночас, положенням статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Враховуючи наведене та ту обставину, що опублікування інформації про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення не буде мати жодних юридичних наслідків для позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання органу місцевого самоврядування розповсюдити інформацію про скасування оскаржуваного рішення та оприлюднити економічне обґрунтування необхідності коригування розміру тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Щодо позовних вимог про відшкодування позивачеві моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно положень частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Стаття 1167 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом третім постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами четвертим та п'ятим постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт дев'ятий постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження чи факту спричинення моральної шкоди, чи причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та спричиненням моральної шкоди, а також не надано жодних доказів завдання позивачу фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо), а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч цьому, відповідач не надав суду докази що спростовують твердження позивача у повному обсязі, а тому, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить суд стягнути з відповідачів суму судових витрат в загальному розмірі 3730,00 грн. які, за його твердженням, складаються із судового збору у розмірі 3073,60 грн., витрат з оплати послуг поштового зв'язку у розмірі 105,60 грн., послуг з друку у розмірі 105,00 грн., послуг банківської установи у розмірі 90,00 грн. та інших витрат, які зроблені позивачем по даній адміністративній справі.
Слід зазначити, що види судових витрат встановлені положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, позивачем не надано доказів сплати витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що згідно квитанцій від 21.01.2019 за № 25138903 та від 01.02.2019 за №25504919, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. та 2305,20 грн., відповідно, що загалом складає 3073,60 грн.
Із чотирьох заявлених позовних вимог немайнового характеру, суд прийняв рішення про задоволення однієї позовної вимоги. Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого ним судового збору у розмірі 768,40 грн. (3073,60 грн. : 4 =768,40 грн.).
Що стосується витрат позивача, пов'язаних із оплатою послуг поштового зв'язку, друку та послуг банківської установи, то такі витрати не є витратами, пов'язаними з розглядом справи, у розумінні положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому у суду відсутні правові підстави для прийняття рішення про відшкодування таких витрат позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08131, Київська область, Києво - Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, 5, код ЄДРПОУ 04362131), виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08131, Київська область, Києво - Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, 5), сільського голови с. Софіївська Борщагівка та голови виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Кудрика Олеся Тимофійовича (Київська область, Києво - Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, 5) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання незаконними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.06.2018 за № 206 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08131, Київська область, Києво - Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, 5) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019
Суддя Панченко Н.Д.