16 серпня 2019 року м. Ужгород№ 260/377/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я. М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
представник позивача: Дидинська Б.М.,
представник відповідача: Глюдзик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.11.2018 року за №0195191305 та за №0195211305 від 23.11.2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне, Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 23.11.2018 року за №0195191305 про сплату податкового зобов'язання разом із штрафними санкціями на суму 184302,45 гривень та за №0195211305 про стягнення штрафної санкції з військового збору на суму 15358,54 грн. є незаконними та протиправними із-за відсутності в її діях складу податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Зазначає, що 31 травня 2007 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014\4036\74\3952 , згідно якого позивач отримала від банку кредит у вигляді невіднолювальної лінії з лімітом 70700 доларів США строком до 30 травня 2020 року. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в 2011 році звернувся до суду з позовом про дострокове погашення кредиту. Рішенням Виноградівського районного суду від 26 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Закарпатської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 668312,22 грн. та суму 2823,00 гривень судових витрат. Кредитний договір № 014\4036\74\32952 від 31.05.2007 року - розірвано. З метою зменшення фінансового навантаження в умовах кризових явищ в економіці України, у зв'язку із достроковим погашенням позивачем частини кредитної заборгованості 27 серпня 2017 року укладено договір між Позичальником та Кредитором про припинення зобов'язань за кредитним договором №014\4036\74\3952 від 31 травня 2007 року. В пункті 1 Договору про припинення зобов'язань за кредитним договором зазначено, що сума заборгованості за кредитним договором станом на 29 серпня 2017 року складає 58966,24 доларів США, що складає еквівалент 1762346, 54 гривень, в тому числі: - сума основного боргу (неповернутого кредиту) 46764,85 доларів США, що складає еквівалент 1193240,78 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладення Договору; - проценти, нараховані за користування кредитом - 12201,39 доларів США, що складає еквівалент 311327,76 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладення Договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 257778,00 гривень. Після укладення договору прощення 04 травня 2018 року позивач відобразила відомості у річній декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та вказала суму 374118,80 гривень з якої повинна сплатити податок. Переконана, що вказана сума відповідає діючому законодавству. Просить позов задовольнити у повному обсязі та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою суду від 19.03.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
09.04.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що на підставі норм Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Закарпатській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу « 126» у 2017 році платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 Перевіркою встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України, яке виразилось у не повній сплаті податку з доходів фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором в сумі 1193240,78 грн., не повній сплаті військового збору з даної суми, у зв'язку з чим винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач вказує, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила суд такий задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
У період з 01.10.2018 року по 02.10.2018 року співробітниками ГУ ДФС у Закарпатській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб по отриманому у 2017 році від АТ «Райффайзен Банк Аваль».
За результатами перевірки складено акт від 03.10.2018 року №1040/07-16-13-05-07/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем:
- пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 147441,96 грн.;
- пп.1.2 п.161 підр.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України, ст.163 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, донараховано до сплати військовий збір за 2017 рік в сумі 12286,83 грн.;
- пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 розд. II. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в частині неподання декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік.
На підставі висновків Акту перевірки від 03.10.2018 року №1040/07-16-13-05-07/2393812803 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:
- від 23.11.2018 року №0195191305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 184302,45 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 147441,96 грн. та 36860,49 грн. за штрафними санкціями;
- від 23.11.2018 року №0195211305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 15358,54 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 12286,83 грн. та 3071,71 грн. за штрафними санкціями;
- від 23.11.2018 року №0195201305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень рішень від 23.11.2018 року №0195191305 та №0195211305, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу стали висновки акту перевірки позивача, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків.
В Акті перевірки податковий орган обґрунтовує свою позицію наступним.
Згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що ФО ОСОБА_1 у 2017 році отримано дохід у сумі 1193240,78 грн. від AT «Райфайзен Банк Аваль» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Вид доходи - анулювання суми основного боргу за кредитним договором.
З метою підтвердження інформації, що відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2017 року в сумі 1193240,78 грн., ГУ ДФС у Закарпатській області направлено лист від 25.04.2018 року №3581/10/07-16-13-01-09 на адресу АТ «Райфайзен Банк Аваль».
AT «Райфайзен Банк Аваль» листом від 22.05.2018 року №4-2/406 надано підтвердження інформації про анулювання (прощення) заборгованості відповідно до укладеного Договору про припинення зобов'язань від 29.08.2017 року за Кредитним договором від 31.05.2007 року №014/4036/74/32952 ФО ОСОБА_1 у сумі 46764,85 дол. США, що у еквіваленті за валютним курсом НБУ на день нарахування становить 1193240,78 грн., з відображенням у податковому розрахунку по формі 1 ДФ суми 344896,04 грн. як додаткове благо за ознакою доходу « 126».
Враховуючи наведене, контролюючий орган дійшов висновку про отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1193240,78 грн., а задекларовано лише у розмірі 374118,80 грн. та визначено суму податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 67341,38 грн. та суму військового збору у розмірі 5611,78 грн., з чого виходить, що податок сплачено не в повному розмірі.
В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вважає, що сума основного боргу, а саме 46764,85 доларів США, прощена за договором, по офіційному курсу НБУ станом на 1 січня 2014 року становила 373791,45 грн., а тому саме з цієї суми повинен сплачуватись податок на дохід та військовий збір.
Судом встановлено, що 31.05.2007 між позивачем (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзем Банк Аваль» (Кредитор) укладено Кредитний договір №014/4036/74/32952, відповідно до пункту 1.1 якого Кредитор, на положеннях і умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії (надалі кредит) з лімітом 70700,00 доллар.
У 2017 році між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ФО ОСОБА_1 було укладено Договір про припинення зобов'язань за Кредитним договором від 31.05.2007 року №014/4036/74/32952, яким анульовано (прощено) ФО ОСОБА_1 заборгованість у сумі 46764,85 дол. США, що у еквіваленті за валютним курсом Національного банку України на день укладення договору становить 1193240,78 грн.
Пунктом 5 вказаного Договору позивача повідомлено відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), та про те, що сума анульованого (прощеного) боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено).
Судом встановлено, що вищевказаний Договір №014/4036/74/32952 від 29.08.2017 року підписаний позивачем, що сторонами не заперечувалось.
Так, у 2018 році позивачем подано річну декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано отриманий дохід як додаткове благо не 1193240,78 грн., а 374118,80 грн. та визначено суму податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 67341,38 грн. та суму військового збору у розмірі 5611,78 гривень, з чого виходить, що податок сплачено не в повному обсязі.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 179.1 ст.179 ПК України встановлено обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).
Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податків на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
За змістом пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
В свою чергу, згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Вказане відповідає правовій позицій Верховного Суду, висловленій постанові від 10 травня 2018 року по справі №802/142/17-а, та від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17.
З матеріалів справи судом встановлено, що сума прощеної заборгованості складає 1193240,78 грн., при цьому, судом встановлено, що вказана сума боргу є основною сумою боргу (неповернутого кредиту) та не включає в себе штрафи, пеню, тощо, таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
За таких підстав слід вважати, що анульована банком сума боргу є доходом платника податку в розумінні ПК України, та підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Зазначений дохід позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2017 рік та сплатити з нього податок з доходів фізичних осіб.
Пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.
Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Отже, посилання позивача на вищевказану норму є необґрунтованим та безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зміни валюти зобов'язання з іноземної у гривню не відбувалося.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач належним чином повідомлений банком про суму анулювання (прощення) заборгованості на вказаних умовах та про свій обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази дотримання банком порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, а відтак наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.
В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що переведення боргу у національну валюту не було, а борг було прощено саме у іноземній валюті - доларах США, а тому розрахунок необхідно здійснювати по курсу Національного банку України станом на день прощення боргу.
Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.
Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага зумовлює висновок про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні, отже розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 серпня 2019 року.
СуддяЯ.М. Калинич