08 серпня 2019 року м.Житомир справа № 240/6039/19
категорія 111010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
секретар судового засідання Біляченко Д.О.,
за участю: позивача, представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Дурави В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення № 130/06-30-51-13/2412212748 від 02.07.2018 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання поновити реєстрацію,
встановив:
Позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирської області від 02.07.2018 № 130/06-30-51-13/2412212748 про виключення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Житомирській області поновити реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.07.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 20.03.2019 отримала від відповідача лист з відповідними документами, з яких вбачалося, що їй анульовано реєстрацію платника єдиного податку та виключено з єдиного державного реєстру платників єдиного податку. З надісланих документів стало відомо, що підставою для винесення оскаржуваного рішення став акт камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 02.07.2018. Так, вказаною перевіркою встановлено наявність заборгованості на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у сумі 7816,13 грн. Зауважила, що відповідно до приписів п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу, тобто у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Відмітила, що не погоджується з наявністю податкового боргу протягом двох послідовних кварталів у сумі 7816,13 грн, що слугувало підставою для анулювання реєстрації, адже станом на 01.01.2018 та станом на 01.07.2018 не мала боргу, що підтверджується поданими податковими деклараціями платника єдиного податку ФОП. Позивач зазначила, що лише при поданні декларації за 1 півріччя 2017 року була допущена арифметична помилка у рядку 12 замість суми 2537,58 грн зазначено 2540,00 грн. Податкові зобов'язання підтверджуються квитанціями про сплату податків та уточненими податковими деклараціями за відповідні періоди, які подані у 2019 році та прийняті контролюючим органом без зауважень. З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 17.07.2019 об 10:00.
17.07.2019 у зв'язку з наданням часу для надання додаткових доказів по справі, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11:00 31.07.2019.
В підготовчому засіданні 31.07.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Також у зв'язку з наданням часу представнику відповідача для надання до суду додаткових доказів по справі, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10:40 08.08.2019.
08.08.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті за згодою сторін розпочато 08.08.2019.
Головним управлінням ДФС у Житомирської області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджував, що приймаючи спірне рішення, контролюючим органом дотримано процедуру виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, адже в ході проведення камеральної перевірки, результати якої відображені в акті від 02.07.2018 №5927/06-30-51-13/ НОМЕР_1 , встановлено факт наявності податкового боргу станом на кожне перше число місяця впродовж двох послідовних кварталів, який на момент прийняття спірного рішення складав 7816,13 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 . Тому, на підставі встановленого факту контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
08.08.2019 представник відповідача до суду надав додаткові письмові пояснення, в яких відмітив, що станом на 01.01.2019 по інтегрованій картці ОСОБА_1 за платежем-єдиний податок з фізичних осіб рахувалась заборгованість в сумі 12744,96 грн. Погашення податкового зобов'язання по єдиному податку в сумі 4384,76 грн було здійснено 09.01.2019, після погашення частина боргу-недоїмка становила 8495,99 грн. Надалі, шляхом подання уточнюючих податкових декларацій платника єдиного податку ФОП за 1 півріччя, 3 квартали 2017 р., за 2017 р. зменшено податкові зобов'язання на загальну суму 9361, 79 грн. Станом на 28.02.2019 по інтегрованій картці позивача рахувалась переплата в сумі 298,63 грн, однак станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 02.07.2018 сума недоїмки становила 7816,13 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 про здійснення розрахунково-звітних операцій у 2017-2018 рр.
08.08.2019 позивач до суду надала додаткові письмові пояснення до позову, в яких вказала, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку стала наявність у позивача податкового боргу на кожне число місяця протягом послідовних кварталів по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 7816,13, однак докази того, що відповідач повідомляв позивача про існування податкового боргу відсутні. Зауважила, що анулюванням свідоцтва платника єдиного податку з 01.07.2018, тобто без повідомлення про існування податкового боргу та про можливе виникнення негативних наслідків, позбавлено позивача можливості виконати свої зобов'язання перед бюджетом як платника податків. Крім цього, відмітила, що з отриманих, позивачем, у 2019 році листів відповідача вбачається, що позивач не мала податкової заборгованості за попередні роки.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на міркуванні викалдені у відзиві та додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 25.08.2015 була зареєстрована платником єдиного податку (3 група із ставкою єдиного податку 5 % до доходу). З 01.07.2018 є платником податків на загальній сисметі оподаткування.
02.07.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 02.07.2018 №5927/06-30-51-13/2412212748.
Перевіркою встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталіву сумі 7816,13 грнз єдиного податку з фізичних осіб та, відповідно, підстав для застосування наслідків, передбачених абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України та п.299.10 ст.299 ПК України
Головним управлінням ДФС у Житомирської області, на підставі виявлених порушень, прийнято рішення від 02.07.2018 № 130/06-30-51-13/2412212748 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 виключено з єдиного державного реєстру платників єдиного податку з 30.06.2018.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних павовідносин, далі - ПК України), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно із п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема,третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
В силу приписів п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно із п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Відповідно до підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
У пункті 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №813/1465/17 та від 15.05.2018 року в справі №813/676/17.
У контексті наведеного слід вказати, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
У пункті 76.2 ст. 76 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України випливає висновок, що акт податкової перевірки є службовим документом і носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, які відображають в акті перевірки всі факти, пов'язані з порушеннями, допущеними платниками податків. Акт перевірки є основним джерелом, на підставі якого виноситься рішення контролюючим органом. Відтак, в акті перевірки повинно бути зазначено вид перевірки, на підставі чого та стосовно кого проводиться перевірка, період, який охоплено перевіркою, які документи використано під час перевірки, які порушення вимог Податкового кодексу України встановлено під час перевірки та яка відповідальність встановлена за виявлені порушення.
При цьому, зазначеним вимогам повинні відповідати будь-які акти перевірок, а не лише акти документальних перевірок.
За загальним правилом у випадку виявлення під час перевірки однотипних порушень вони можуть бути відображені в додатках до акту перевірки та є його невід'ємною частиною.
Однак, у будь якому випадку узагальнена інформацію про виявлені порушення повинна бути відображена саме в акті перевірки, а не в додатках до нього.
Дослідженням акту перевірки від 02.07.2018 №5927/06-30-51-13/2412212748 встановлено, що в ньому відсутня будь - яка інформації про те, за який період встановлено порушення позивачем сплати єдиного податку, не конкретизовано на кожне перше число місяця яких двох послідовних кварталів та у якій сумі утворилася в позивача заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб. У акті перевірки посадова особа контролюючого органу обмежилася лише зазначенням загальної суми боргу в сумі 7816,13 грн.
Відсутність в акті перевірки достовірної інформації щодо наявності у платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних та конкретно визначених кварталів унеможливлює суд пересвідчить в тому, що анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи проведено рішенням відповідач з дотриманням строків, передбачених п. 299.11 статті 299 ПК України.
За таких обставин, суд вважає, що акт перевірки від 02.07.2018 №5927/06-30-51-13/2412212748 не може бути носієм доказової інформації щодо наявності в позивача як платника єдиного податку третьої групи податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, які передували даті анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи.
Крім того, за змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.п. 38.1, 38.2 ст. 38 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункт 296.3 статті 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Згідно із п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).
Відповідно до підпункт 2 пункту 293.3 статті 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Таким чином, фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків, вважається такою, що виконала свій податковий обов'язок, якщо сплатила в бюджет податкові зобов'язання по єдиному податку, суму яких вона самостійно визначила виходячи з отриманого доходу, та які задекларувала в податкових деклараціях.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог п. 295.1 ст. 295 ПК України, позивач здійснювала оплату по єдиному податку, а саме, за 2017 рік: за 1 квартал у сумі 2112,00 грн та 1262,22 грн, що підтверджується квитанціями №63 від 19.04.2017 та №64 від 19.04.2017, за ІІ квартал - 2112,00 грн та 1275,36 грн, що підтверджується квитанціями №94 від 26.06.2017 та №78 від 18.07.2017, за ІІІ квартал у сумі 2112,00 грн та 1430,78 грн, що підтверджується квитанціями №38 від 16.10.2017 та №64 від 08.11.2017, за IV квартал у сумі 1517,75 грн, що підтверджується квитанцією №6 від 07.02.2018, за листопад, грудень у сумі 1408,00 грн, що підтверджується квитанцією №38 від 26.12.2017, за жовтень у сумі 704,00 грн, що підтверджується квитанцією №65 від 08.11.2017, за 2018 рік: 1 квартал-1589,57 грн, що підтверджується квитанцією №101 від 17.04.2018, 11 квартал у сумі 1792,00 грн, що підтверджується квитанцією №21 від 02.08.2018, за ІІІ квартал у сумі 3259,97 грн, що підтверджується квитанцією №97 від 02.10.2018, за IV квартал у сумі 4384,76 грн, що підтверджується квитанцією №46 від 08.01.2019, за IV квартал у сумі 5,00 грн, що підтверджується квитанцією №156 від 25.01.2019.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що 21.09.2017 позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку за 2017 року, при заповненні якої допущено арифметичну помилку, а саме у рядку 12 декларації замість суми 2537,58 грн зазначено 2540,00 грн (2540,00грн-2537,58 грн =2,42грн, але не 7816,13 грн). Така дія позивача призвела до того, що в подальшому наступні декларації мали арифметичну. Виявивши помилку, позивачем було подано уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І півріччя 2017р. № 25445 від 13.02.2019, за три квартали 2017 р. № 25438 від 13.02.2019р., за 2017р. № 25433 від 13.02.2019р., за І півріччя 2018р. №25452 від 13.02.2019р..
Разом з цим суд зауважує, що уточнюючими податковими деклараціями позивач уточнила узгоджені зобов'язання з єдиного податку, на підставі уточнюючих декларацій жодного обов'язку щодо сплати грошового зобов'язання за платежем єдиний податок не виникло, оскільки сплата узгодженого зобов'язання в повному розмірі підтверджена вищевказаними квитанціями, відтак порушення строків сплати узгоджених зобов'язань не відбулося.
Заборгованості за платежем - єдиний податок з фізичних осіб у сумі 7816,13 грн позивач на день розгляду справи не має.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 02.07.2018 № 130/06-30-51-13/2412212748 щодо позивача про анулювання реєстрації платника єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.
За приписами ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Зважаючи на зазначене та встановлені обставини справи, суд вважає за можливе відновити порушені права позивача у спосіб, обраний нею, та зобов'язати Головне управління ДФС у Житомирській області поновити реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.07.2018.
Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
В силу приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в повному обсязі.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отож, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1921,00 грн необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, ідентифікаційний код: 39459195) про визнання протиправним та скасування рішення № 130/06-30-51-13/2412212748 від 02.07.2018 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання поновити реєстрацію задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирської області від 02.07.2018 № 130/06-30-51-13/2412212748 про виключення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Житомирській області поновити реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.07.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко
Повне судове рішення складене 22 серпня 2019 року