22 серпня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2015 року за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України із застосуванням ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного на праві власності майна,
- якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія № 83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду в задоволенні клопотання начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія № 83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - відмовлено.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та несправедливою по відношенню до нього. Вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про застосування до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
ОСОБА_5 зазначає, що він відбув більш за 2/3 частин строку покарання, призначеного за вироком суду, за період відбування покарання, два рази заохочувався правами начальника колонії за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, при спілкуванні щирий, проявляє повагу. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд. Виконую передбачені законом вимоги персоналу установи. Своїми діями надає позитивний приклад іншим засудженим. Приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», «Професія». Приймає участь у суспільно-корисній праці, в організації виховних заходів, які проводяться в установі.
На профілактичному обліку не перебуває.
На момент розгляду подання про його умовно-дострокове звільнення позитивно сприймає заходи виховного впливу, робить для себе певні позитивні висновки, намагається весь час довести, що він перевиховується та позитивно сприймає всю виховну роботу, яка проводилася по відношенню до нього. Може сказати цілком впевнено, що сумлінно виконую вимоги режиму утримання у колонії, це підтверджується матеріалами його особової справи, не допускає порушень.
Стверджує, що суд, не витребував всі докази про його працевлаштування, які є в установі, та не дослідив їх в установленому законом порядку, не вжив заходів для дослідження інших доказів, не витребував необхідних документів а побудував свої висновки на припущеннях, видаючи їх за дійсність.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 вважає, що до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
8 травня 2019 року до Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія № 83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
З клопотання вбачалося, що засуджений відбув більш за 2/3 частин строку покарання, призначеного за вироком суду, за період відбування покарання, два рази заохочувався правами начальника колонії за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, при спілкуванні щирий, проявляє повагу. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Своїми діями надає позитивний приклад іншим засудженим. Приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», «Професія». Приймає участь у суспільно-корисній праці, в організації виховних заходів, які проводяться в установі.
Посилаючись на вказане в клопотанні ставиться на вирішення питання про застосування щодо ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відмовляючи в задоволенні клопотання суд першої інстанції зазначив, що засуджений хоча здійснював певні види робіт з благоустрою колонії, старанно ставився до праці лише безпосередньо перед отриманням права на умовно-дострокове звільнення. В матеріалах провадження відсутня достатня кількість документів, які б у тій чи іншій мірі свідчили про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. До того ж, у матеріалах особової справи засудженого відсутні характеристики за період з 2015 - по лютий 2018 року, що фактично позбавляє суд зробити висновок про динаміку його поведінки та алгоритм змін у ній із самого початку строку відбування покарання.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_5 не став на шлях виправлення, а тому до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення ухвали без змін, дослідивши матеріали судового провадження та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного.
На думку апеляційного суду, розглядаючи клопотання начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія № 83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області, суд першої інстанції належним чином не дослідив всі обставини провадження та в повній мірі не вмотивував свій висновок про те, що засуджений не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, а лише посилався на те, що таке звільнення є правом, а не обов'язком суду.
Так згідно ч.1 ст. 81 Кримінального кодексу України (надалі - КК України), до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Частини друга та третя статті 81 КК України, передбачають дві основні підстави, при наявності яких у засудженого виникає право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: фактичне відбуття засудженим певної частини строку покарання та якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 12.08.2015 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини особистого майна.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18.03.2016р. згідно ч. 5 ст. 72 КК України засудженому зараховано в строк відбування покарання термін перебування під вартою з 28.05.2015 року по 09.11.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В Арбузинській ВК №83 Мойсеєць відбуває покарання з 27.11.2015 року.
Постановою начальника Арбузинської ВК №83 від 08.02.2018 року переведений до дільниці соціальної реабілітації згідно ст.ст.100, 101 КВК України.
Початок строку 28.05.2015 року, кінець строку 16.06.2021 року. Таким чином, ОСОБА_5 фактично відбуто 2/3 частини призначеного йому покарання.
Згідно до вимог ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Відповідно до п.2 Постанови ПВС України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 ).
Так сумлінна поведінка означає зразкове дотримання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку; додержанні дисципліни; виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації пенітенціарної установи; наявності заохочень і відсутності стягнень; участі у самодіяльних організаціях засуджених; товариському ставленні до інших засуджених.
Крім того, сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному законодавством, а і те, що він подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов'язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 , суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що ОСОБА_5 був засуджений за тяжкий злочин.
Між тим, суд першої інстанції не навів належних та переконливих доводів того, що ОСОБА_5 поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
Так, суд не звернув увагу на те, що за час весь відбування покарання ОСОБА_5 загалом характеризується позитивно - за період відбування покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія №83», де він перебуває з 27.11.2015 року по даний час, має добру поведінку, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень не має, двічі заохочувався правами начальника колонії за підсумками роботи у 2018 та 2019 році.
Крім того, засуджений не конфліктний, підтримує рівні відносини з іншими засудженими, дотримується правомірних і ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, щирий, відвертий. Дбайливо ставиться до майна установи, здійснює за ним належний догляд, виконує законні вимоги персоналу установи, роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок.
Відбуваючи покарання у дільниці соціальної реабілітації засуджений залучається до суспільно-корисної праці без оплати праці, до робіт з благоустрою колонії, поліпшення житлово-побутових умов та допоміжних робіт із забезпечення колонії продуктами.
Також ОСОБА_5 приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу “Підготовка до звільнення”, а в рамках реалізації програми “Професія” у 2017 році здобув професію “Токар”.
Крім того, останній приймає участь у роботі ради колективу засуджених, проявляє соціально - корисну активність в організації їх роботи, залучається до оформлення стендів наочної інформації та виготовлення стінгазети. На профілактичному обліку не перебуває.
Зазначені обставини свідчать про сумлінну поведінку засудженого, а саме - стабільна добропорядна поведінка ОСОБА_5 дає суду підстави вважати про наявність у нього стійкого бажання стати на шлях виправлення.
Також є неприйнятними висновки суду про те, що що ОСОБА_5 не довів свого сумлінного ставлення до праці, оскільки він офіційно непрацевлаштований.
Так, відповідно до частини 5 статті 118 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
Тобто враховуючи положення частини статті 118 КВК України, варто зазначити, що офіційне працевлаштування засудженого на підприємстві УВП не може бути обов'язковою вимогою для доведення ним «сумлінного ставлення до праці».
Як вбачається з характеристики ОСОБА_5 , він залучався до робіт з благоустрою колонії без оплати праці, поліпшення житлово - побутових умов та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством, приймає активну участь у проведенні ремонтних робіт у гуртожитку, заготівлі овочів, прибиранні сміття на прилеглій території.
До праці ставиться сумлінно, завдання виконує добросовісно, дотримується вимог техніки безпеки та правил поводження з устаткуванням.
Тому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої про те, що засуджений не став на шлях виправлення, оскільки він не відповідає обставинам встановленим судом, даним про особу і поведінку засудженого ОСОБА_5 .
Відповідно до характеристики, наданої установою відбування покарання, ОСОБА_5 у скоєному злочині розкаюється, підтримує зв'язок з рідними.
З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що дає підстави для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, а тому суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви засудженого.
Рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах особової справи засудженого, даних щодо його особи та поведінки під час відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, у відповідності до положень ст. 411 КПК України, якою слід задовольнити клопотання про застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 376. 405, 407, 409, 411, 424, 532, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія № 83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - скасувати, постановити нову ухвалу.
Задовольнити клопотання начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія № 83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області.
На підставі ст.81 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 12.08.2015 року, звільнити умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 25 днів.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: