Дата документу 23.08.2019 Справа № 2-1240/11
Єдиний унікальний № 2-1240/11
Провадження № 22-ц/807/2891/19 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В.
23 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Дашковська А.В., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором комісії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 21 квітня 2016 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В заяві зазначив, що не приймав участь в судовому засіданні 21 липня 2011 року, дізнався про ухвалення рішення суду 23 березня 2016 року, після ознайомлення з матеріалами справи його представник передав йому копію рішення суду 14 квітня 2016 року.
Вказані підстави не можуть бути визнані поважними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 13 ч. 1 перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року № 2147-VІІ судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України", заява № 32053/13.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342\95 "Брумареску проти Румунії'т судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
При цьому необхідно враховувати, що десятиденний строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 757/9844/16-ц (касаційне провадження № 61-16497св18).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є позивачем у даній справі, тобто особою, за позовною заявою якої розпочато розгляд цивільної справи, 15 липня 2011 року ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку про виклик в судове засідання, призначене на 21 липня 2011 року, а отже ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
20 липня 2011 року ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
ОСОБА_1 не надано доказів про його неспроможність реалізувати свої інтереси в суді та того, що після подання заяви про розгляд справи за його відсутності він цікавився про її розгляд.
Крім того, посилаючись на те, що про ухвалення оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 23 березня 2016 року від відповідача, а копію оскаржуваного рішення суду він отримав 14 квітня 2016 року від свого представника, ОСОБА_1 не вказав обставин, які об'єктивно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу особисто або через представника з 23 березня 2016 року по 21 квітня 2016 року.
Матеріали справи містять заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи, яка була подана до суду першої інстанції 30 березня 2016 року, з відміткою про ознайомлення представника з матеріалами справи лише 06 квітня 2016 року.
Апеляційна скарга не містить обґрунтування причин ознайомлення з матеріалами справи через сім днів після звернення до суду з вказаним клопотанням з огляду на передбачений законом десятиденний строк на подання апеляційної скарги.
З урахуванням встановлених обставин та відсутності даних про перешкоди ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу з липня 2010 року до квітень 2012 року, зазначені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Таким чином, є необхідним роз'яснити ОСОБА_1 його право звернутись до Запорізького апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
Згідно із ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.
Зважаючи на зазначений недолік апеляційної скарги, на підставі ст. 357 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати строк для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись ст. 357 ЦПК України, суддя, -
Визнати неповажними підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до Запорізького апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2011 року із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
Роз'яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені ч.ч. 3,4 ст. 357 ЦПК України, ст. 358 ЦПК України.
Суддя: А.В. Дашковська