Дата документу 23.08.2019 Справа № 329/170/19
Єдиний унікальний № 329/170/19 Головуючий у 1-й інстанції: Ломейко В.В.
провадження № 22-ц/807/2226/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
23 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Дашковської А.В.
Кухаря С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 29.12.2014 року ОСОБА_1 підписала Заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив підписом у заяві свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Пунктом 2.1.1.12.2 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговим зобов'язанням.
Зазначало також, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 13.01.2019 року має заборгованість в загальній сумі 12921,33 грн., з яких: 4797,17 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 7032,67 грн. - нараховано пені; а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 591,49 грн. (процентна складова).
Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, Банк просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позову, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не відповідає вимогам Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до наданого позивачем до справи розрахунку заборгованість ОСОБА_1 складається із заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, заборгованості за пенею і нарахованих штрафів. Заборгованість за отриманим кредитом відсутня. Однак, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг проценти нараховуються за користування кредитом, тобто на тіло кредиту. Однак, з розрахунку не вбачається, що у ОСОБА_1 є заборгованість за тілом кредиту. При цьому відсотки нараховуються на заборгованість за кредитом.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне та необ'єктивне з'ясування обставин, що мають значення для справи, прийняття рішення без належної оцінки доказів, порушення судом норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що Банком надані належні та допустимі докази по справі, які Відповідачем не спростовані, в той час коли законодавством встановлено, що доказування лежить на сторонах судового процесу. Також, доводами апеляційної скарги є те, що у випадку незгоди з розрахунком процесуальним обов'язком суду є навести у рішенні свій розрахунок, проте Чернігівським районним судом Запорізької області цього зроблено не було. Просили скасувати рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 27.03.2019 року та ухвалити нове, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 червня 2019 року (т. 2 а.с.79), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк».
Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло.
В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрачання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Згідно з п.2.1.1.12.2 Умов і Правил надання банківських послуг в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.
При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф розмір якого встановлено тарифами договору (500 грн. + 5 % від позову).
Пунктом 2.1.1.4.10 Умов і Правил надання банківських послуг визначено, що кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для погашення штрафів згідно розділів 2.1.1.7.6, 2.1.1.12.8.1 і 2.1.1.16.1 Умов, далі - комісії, далі - пені згідно розділів 2.1.1.12.6.1 Умов, далі - відсотків по овердрафту, тіла овердрафту, далі - штрафів згідно розділів 2.1.1.12.6.2 і 2.1.1.12.7.4 Умов, далі - простроченого тіла кредиту, далі - відсотків до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, частина суми спрямовується на погашення заборгованості за Кредитом.
Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши розрахунок, на підставі якого АТ КБ «ПриватБанк» заявлялись вимоги щодо стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог.
Так, з розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 29.12.2014 року має заборгованість в загальній сумі 12921,33 грн., з яких: 4797,17 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 7032,67 грн. - нараховано пені; а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 591,49 грн. (процентна складова).
Судом першої інстанції досліджені Умови та Правила надання банківських послуг, та вірно зроблено висновок, що всі нарахування здійснюються на непогашену суму тіла кредиту, та відповідно, в залежності від цієї суми.
Крім того, кошти, отримані від позичальника розподіляються за вищевказаними Умовами в першу чергу на погашення штрафів, далі - комісії, далі - пені, далі - відсотків по овердрафту, тіла овердрафту, далі - штрафів, далі - простроченого тіла кредиту, далі - відсотків до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, частина суми спрямовується на погашення заборгованості за Кредитом.
Отже, розрахунок заборгованості за договором не відповідає вимогам кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги вказаних у рішенні суду висновків не спростовують, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, та посиланням на те, що заявлені Банком вимоги не спростовані відповідачем, проте за вимогами статей 12, 81 ЦПК України процесуальним обов'язком позивача є доведення своїх вимог.
Щодо долученої до апеляційної скарги виписки по картковому рахунку колегія суддів зазначає, що вона також не є належним та допустимим доказом при вирішенні цієї справи, оскільки у виписці по картковому рахунку відображено лише розмір встановленого на карту кредитного ліміту, суми витрат по карті та надходжень коштів на погашення заборгованості. Суми на балансі рахунку після проведених операцій, розмір заборгованості у наданій виписці не зазначено. При цьому виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості мають розбіжності щодо дат та сум витрат по карті. Також, вбачається, що долучену виписку сформовано за користування кредитними картами № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , в той час, коли з наявних у матеріалах справи доказів, не вбачається можливості встановити на підставі якого кредитного договору ОСОБА_1 отримувалися ці картки.
Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Вказана виписка не була надана позивачем станом на час ухвалення рішення суду, що враховує судова колегія та вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 березня 2019 року у цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 23 серпня 2019 року.
Головуючий:
Судді: