Дата документу 23.08.2019 Справа № 336/3430/19
Єдиний унікальний № 336/3430/19
Провадження №22-ц/807/2752/19
Головуючий в 1-й інстанції - Дацюк О.О.
23 серпня 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Дашковської А.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року, постановлену в м. Запоріжжі у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним,-
Концерн «Міські теплові мережі», від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_2 , звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати договір від 03.04.2019 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 укладеним в редакції позивача. Від імені позивача позовну заяву підписано та подано ОСОБА_2
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на момент подачі позовної заяви представник ОСОБА_2 була уповноваження на подання позовної заяви до суду та на засвідчення копій документів долучених до позовної заяви, а тому суд безпідставно повернув позов концерну «МТМ».
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву подану представником Концерну «МТМ» вказав, що позов підписаний та поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності, та не має права підписувати та подавати позовну заяву від імені та в інтересах Концерну «МТМ»
Між з тим, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2019 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним. Заява підписана представником Концерну «МТМ» за довіреністю ОСОБА_2 .
На підтвердження повноважень ОСОБА_2 подавати та підписувати від імені Концерну позови було додано копію довіреності № 537/20-19 від 22 травня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , як члену Правління, надано право представляти інтереси Концерну з наданням прав, передбачених законодавством для позивача, в тому числі, подавати, підписувати, пред'являти та підтримувати заяви в судах всіх інстанцій (а.с.5).
Вказана довіреність була видана Концерном «Міські теплові мережі» в особі генерального директора Грека Олександра Сергійовича, який діє на підставі статуту. Довіреність є чинною строком до 31 грудня 2020 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого представника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до вимог ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).
У частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Таким чином, цивільно-процесуальним законодавством визначено конкретні випадки, у яких представником у суді, крім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Відповідно до п. 2 ч. 6, ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа про визнання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним, є малозначною, а тому представництво позивача у суді на підставі довіреності не суперечить вимогам цивільного процесуального закону та Конституції України.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки представником позивача до заяви були додані документи, які підтверджують його повноваження.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2019 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 23 серпня 2019 року.
Судді: С. В. Кухар
А. В. Дашковська
О. З. Поляков