Справа № 307/351/19
Закарпатський апеляційний суд
16.08.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України,
визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 384,20 грн..
Згідно постанови, 28 січня 2019 року о 20-ій годині на автодорозі між населеними пунктами Тячів - Буштино, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyndai Pany», р. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) і скоїв передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною у зв'язку з неповнотою судового розгляду. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані ним пояснення про те, що: він не керував автомобілем у зазначені в протоколі час та місці, а лише сидів у ньому, так як на вулиці було холодно, і при цьому, двигун в автомобілі не був увімкнутий; працівники поліції примусили його пройти огляд на стан сп'яніння; підписи в протоколі та висновку тестування на стан сп'яніння не його; працівники поліції не проводили тестування на предмет вживання спиртного на місці зупинки, доставили на освідчення до лікарні, де йому надали «Драгер», і при цьому, лікар його не оглядав і не освідчував, а свідків не було; працівники поліції не роз'яснювали йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і пояснень в нього не відбирали. Разом із тим, зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції не викликав і не допитав зазначених у протоколі свідків та працівників поліції, не встановив чи він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння чи стояв на узбіччі, а також безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик до суду та допит у якості свідка - гр. ОСОБА_2 .. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 059743, 28 січня 2019 року о 20-ій годині на автодорозі між населеними пунктами Тячів - Буштино, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyndai Pany», р. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується проведеним за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» оглядом, чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 9 «а» ПДР, що тягне настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені; зі змістом протоколу ознайомлений; його копію отримав; що до протоколу внесені правильні дані щодо його особи; від будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовився (а. с. 1).
З доданої до протоколу роздруківки тестування на алкоголь убачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився інспектором Коршинським Б. Б. за допомогою приладу Drager Alkotest 6810» у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - результат огляду - 2,16 проміле, з яким ОСОБА_5 погодився, підтвердивши це своїм підписом (а. с. 2).
З письмових пояснень громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вбачається, що 28.01.2019 приблизно о 21-й годині в їх присутності ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», у результаті якого в ОСОБА_1 виявлено 2,16 % алкоголю (а. с. 5-6).
З рапорту інспектора Коршинського Б. Б. вбачається, що під час чергування в добовому наряді ним спільно з працівником поліції ОСОБА_6 було зупинено транспортний засіб марки «Hyndai Pany», р. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, останньому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, на що він погодився. В результаті проведеного огляду в ОСОБА_1 встановлено 2,16 % алкоголю. Транспортний засіб було постановлено на узбіччя проїзної частини дороги, а водія відсторонено від керування, і останній усно зобов'язався забрати автомобіль після повного витверезення (а. с. 7).
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор Коршинський Б. Б . був упереджений при проведенні огляду та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що він зацікавлений у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень.
Крім того, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би давали підстави вважати, що у свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були підстави для обмови ОСОБА_1 у перебуванні в стані алкогольного сп'янінні, та про їх зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового погодження на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», підписання ним протоколу та інших документів, що містяться у справі, зокрема, роздруківки тестування, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що: він не керував автомобілем у зазначені в протоколі час та місці, а лише сидів у ньому, так як на вулиці було холодно, і при цьому, двигун в автомобілі не був увімкнутий; працівники поліції примусили його пройти огляд на стан сп'яніння; підписи в протоколі та висновку тестування на стан сп'яніння не його; працівники поліції не проводили тестування на місці зупинки, а надали йому «Драгер» в лікарні, і при цьому, лікар його не оглядав і не освідчував, а свідків не було; працівники поліції не роз'яснювали йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і пояснень в нього не відбирали, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, спростовані наявними в матеріалах справи й вищенаведеними доказами, порушень при збиранні яких апеляційним судом не встановлено. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що в апеляційній скарзі не вказується й до неї не додано будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 звертався у відповідні правоохоронні органи із заявами про факти застування щодо нього незаконних методів, які призвели до примусового проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, підписання протоколу та інших документів, чи про підробку його підпису, тощо. При цьому, апеляційний суд також враховує і те, що наявними в протоколі підписами ОСОБА_1 підтвердив факт роз'яснення йому працівниками поліції прав при складанні протоколу, а наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідчать про те, що вказані свідки були присутні під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи суд першої інстанції не викликав і не допитав зазначених у протоколі свідків та працівників поліції, не встановив чи керував ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння чи стояв на узбіччі, а також безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик до суду та допит у якості свідка - гр. ОСОБА_2 , - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 «а» ПДР і не свідчать про відсутність у його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. При цьому, апеляційний суд враховує те, що: матеріалами справи достовірно встановлено факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а підстав для визнання письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недопустимими доказами не встановлено; будь-які факти про те, що ОСОБА_1 заявляв в ході судового розгляду клопотання про виклик свідків у матеріалах справи відсутні, і при цьому, копії таких клопотань не додано й до апеляційної скарги. Разом із тим, при оцінці вказаних доводів апеляційний суд враховує і те, що в матеріалах справи відсутні й будь-які дані, які б достовірно підтверджували те, що гр. ОСОБА_2 був очевидцем даної події.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 «а» ПДР та скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв'язку із чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, і, не з'явившись на розгляд справи без поважних причин, будучи належним чином повідомленим про час та місце її розгляду, ОСОБА_8 позбавив себе можливості заявити в ході апеляційного розгляду обґрунтовані клопотання, у тому числі й про виклик свідків, та надати які-небудь докази у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан