Єдиний унікальний номер 227/5126/18 Номер провадження 22-ц/804/1924/19
Єдиний унікальний номер 227/5126/18 Головуючий у 1 інстанції Любчик В.М.
Номер провадження 22-ц/804/1924/19 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
23 серпня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №227/5126/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2019 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Добропілля Донецької області,
встановив:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що вона 05 липня 1994 року працевлаштувалась лаборантом хімічного аналізу відділу водозабезпечення «Іловайське відділення «Донецька залізниця» (з подальшим переведенням у відповідності до структурних реорганізацій), про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 01 вересня 2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця», як наслідок вона продовжила працювати у Виробничому підрозділі «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
У подальшому роботодавцем їй було повідомлено про скорочення штату, у зв'язку з чим 10 липня 2017 року видано наказ структурного підрозділу ПАТ «Українська залізниця» №6700/ДН-ОС про її звільнення на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України.
Проте, після звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, а сума заборгованості по теперішній час не погашена. Таким чином, вважає, що ПАТ «Українська залізниця» має перед нею не погашену заборгованість із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Просила суд стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 24300,74 грн. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів), компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 3030,15 грн. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2017 року і по день ухвалення рішення судом (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
20 лютого 2019 року представник позивача подав заяву в якій просив зменшити розмір позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», виключивши з них позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 21816,04 грн.. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3030,15 грн.. Зобов'язано АТ «Українська залізниця» утримати з сум, що підлягають стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на корить держави судовий збір у розмірі 640,72 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Із вказаним рішенням частково не погодилось АТ «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд помилково дійшов висновку та ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, не врахувавши фактичні дані, які мають значення для вирішення справи. Просили оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів зазначило, що виробничий підрозділ «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення. На території окремих районів Донецької та Луганської областей відсутній доступ до підприємств галузі, які насильницько захоплені, що сприяє загрозі життя уповноважених осіб при знаходженні на території виробничих підрозділів, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності.
Регіональною філією «Донецька залізниця» до Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУ НП в Донецькій області була надіслана заява з приводу захоплення структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» представниками незаконних збройних формувань. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження №12017050420000286.
Відповідач не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором.
Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків відповідачем, передбачених трудовим договором.
Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України.
Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
Зазначили, що відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року №489 Державного комітету статистики Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табелів обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи вказує на відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Крім того вказує, що незважаючи на зменшення судом розміру заборгованості, що належить до виплати з заявлених 24300,74 грн. до 21816,04 грн., розмір компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів виплати судом залишено незмінним - 3030,15 грн..
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив що доводи апеляційної скарги необґрунтовані, відповідачем не наведено жодного аргументованого доводу, що надані позивачем розрахунки заборгованості не відповідають дійсному розміру заборгованої заробітної плати, адже питання наявності заборгованості по заробітній платі відповідачем не оскаржується. Просив рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у позовній заяві, складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 у період з 05 липня 1994 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем.
05 липня 1994 року позивача було прийнято до «Іловайського відділення Донецької залізниці» на підставі наказу № 161 від 15 квітня 2009 року «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» «Донецької залізниці» перейменоване на «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» «Державне управління «Донецька залізниця»; згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління «Державне управління «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 виданої на ім'я позивача.
Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».
На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 6700/ДН-ос від 10 липня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади майстра дільниці ІІ групи, дільниці водопостачання та санітарно-технічного обладнання, дільниці очисних споруд виробничого підрозділу «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату 17 липня 2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 12, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації за 33 дні відпустки.
До матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати позивача, з яких вбачається, що за березень 2017 року всього нараховано 4910,41 грн. сума до виплати 3904,67 грн.; квітень 2017 року всього нараховано 3443,15 грн., сума до виплати 2737,94 грн., травень 2017 року всього нараховано 692,96 грн., сума до виплати 551,04 грн.; червень 2017 року - всього нараховано 866,21 грн., сума до виплати 688, 80 грн.; липень 2017 року - всього нараховано 14388,01 грн., (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 33 днів відпустки), сума до виплати становить 11507,01 грн.
Також, позивач долучила до матеріалів справи копію розрахунку оплати відпустки, копію розрахунку оплати середньої зарплати, копії табелів обліку використання робочого часу за березень - липень 2017 року.
Згідно п. 4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Такі висновки суду не в повній мірі відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
В статті 115 КЗпП України зазначено - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що позивачу нараховано за період з березня по липень 2017 року заробітну плату у сумі 24300,74 грн., а саме: за березень 2017 року всього нараховано 4910,41 грн. сума до виплати 3904,67 грн.; квітень 2017 року всього нараховано 3443,15 грн., сума до виплати 2737,94 грн., травень 2017 року всього нараховано 692,96 грн., сума до виплати 551,04 грн.; червень 2017 року - всього нараховано 866,21 грн., сума до виплати 688, 80 грн.; липень 2017 року - всього нараховано 14388,01 грн., (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 33 днів відпустки), сума до виплати становить 11507,01 грн.. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами у вигляді розрахунків заробітної плати (а.с.18,19,20,21,22).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно довідки від 13 березня 2019 року №149/2 та видаткового касового ордеру від 11 серпня 2017 року №222 225, позивачу нарахована заробітна плата за першу половину березня у сумі 2484,70 грн., та з урахуванням утримань із цієї суми передбачених законом податків та зборів, видана у сумі 1975,79 грн.. (а.с.96,97)
З урахуванням виплачених грошей за першу половину березня 2017 року, заборгованість відповідача перед позивачем за березень-липень 2017 року складає 21816,04 грн..
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення даної суми з відповідача.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за втрату грошових доходів.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
Проте враховуючи, що судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, з урахуванням виплаченої заробітної плати за першу половину березня 2017 року, задоволені частково, то сума компенсації втрати грошових доходів у зв'язку з порушення термінів їх виплати також підлягає перерахунку.
Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 07 травня 2019 року на день ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів).
Заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складала 3904,67 грн. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані), з яких 11 серпня 2017 року позивачу виплачено 1975,79 грн. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані) і на теперішній час заборгованість складає 1928,88 грн.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1975,79 грн. станом на 07 травня 2019 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року складає 81,01 грн. (1975,79 грн. х 0.041 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1928,88 грн. станом на 07 травня 2019 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по квітень 2019 року складає 466,79 грн. (1928,88 грн. х 0.242 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по квітень 2019 року).
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати доходів за березень 2017 року складає 547,80 грн. (81,01 грн. + 466,79 грн.).
Заборгованість по виплаті заробітної плати за квітень 2017 року складала 2737,94 грн. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2737,94 грн. станом на 07 травня 2019 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з травня 2017 року по квітень 2019 року складає 632,46 грн. (2737,94 грн. х 0.231 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по квітень 2019 року).
Заборгованість по виплаті заробітної плати за травень 2017 року складала 551,04 грн. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 551,04 грн. станом на 07 травня 2019 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з червня 2017 року по квітень 2019 року складає 118,47 грн. (551,04 грн. х 0.215 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по квітень 2019 року).
Заборгованість по виплаті заробітної плати за червень 2017 року складала 688,80 грн. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 688,80 грн. станом на 07 травня 2019 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з липня 2017 року по квітень 2019 року складає 135,01 грн. (688,80 грн. х 0.196 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по квітень 2019 року).
Заборгованість по виплаті заробітної плати за липень 2017 року складала 11507,01 грн. (з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі вже утримані).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 11507,01 грн. станом на 07 травня 2019 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з серпня 2017 року по квітень 2019 року складає 2220,85 грн. (11507,01 грн. х 0.193 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по квітень 2019 року).
Отже, загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 3654,59 грн. (547,80 грн. + 632,46 грн. + 118,47 грн. + 135,01 грн. + 2220,85 грн.) і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку із порушенням термінів її виплати у розмірі 3030,15 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми компенсації, але невірно визначив її розмір, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні зі стягненням на користь позивача суми компенсації в розмірі 3654,59 грн..
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вимог закону про повний розрахунок при звільненні не дотримався, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, внаслідок цього існує заборгованість по заробітній платі та іншим платежам.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заробітної плати, є хибним з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов'язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства.
Суд першої інстанції також правомірно врахував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, проте наявність такого висновку не звільняє відповідача від обов'язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення в частині визначення розміру компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, що, в розумінні ст. 376 ЦПК України, є підставою для його зміни в цій частині, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суми компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати зміні, з АТ «Українська залізниця» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 656,83 грн. (25470,63*704,80:27330,89).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2019 року в частині визначення розміру компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та судового збору змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 3654,59 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 656,83 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.І. Корчиста
Судді: І.В. Кішкіна
О.О. Тимченко