Єдиний унікальний номер 234/20111/18 Номер провадження 22-ц/804/1867/19
Єдиний унікальний номер 234/20111/18 Головуючий у 1 інстанції Літовка В.В.
Номер провадження 22-ц/804/1867/19 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
23 серпня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №234/20111/18 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 травня 2019 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області,
встановив:
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з вказаним позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області. Мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року №1-кс/234/2305/17 по справі №234/6828/17 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року та зобов'язано прокурора Краматорської місцевої прокуратури письмово повідомити його про результати розгляду його скарги від 03 травня 2014 року щодо дотримання розумних строків досудового розслідування по кримінальному провадженню №12017050390000199 від 20 січня 2017 року. Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року керівник Краматорської місцевої прокуратури не виконав. Цей факт підтверджується відсутністю як постанови керівника Краматорської місцевої прокуратури Хорса К.Б. про відмову в задоволенні скарг в порядку частини 2 статті 308 КПК України, так і відсутністю документів про надання відповідному прокурору обов'язкових для виконання вказівок щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень по кримінальному провадженню №12017050390000199 від 20 січня 2017 року, відсутністю письмового повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду скарги від 03 травня 2017 року.
Ці факти, в тому числі факт позбавлення його майна ТОВ «Украгропромстрой», він, ОСОБА_1 , сам підтверджує в судовому засіданні при допиті його як свідка відповідно до вимог ст. 92 ЦПК України, а також зазначені факти підтверджуються показами свідка ОСОБА_2 ..
В порушення вимог статей 3, 8, 9, 19, 40 Конституції України, статей 2, 8, 9, 21, 28, 219, 308 КПК України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру» керівник Краматорської місцевої прокуратури Хорс К.Б. скаргу ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року в порядку частини 2 статті 308 КПК України не розглянув ані протягом трьох днів після її подання, ані з дня отримання ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року №1-кс/234/2305/17 по справі №234/6828/17, ані до теперішнього часу.
В порушення вимог статей 3, 8, 9, 19, 40, 129, 129-1 Конституції України, статей 2, 8, 9, 21 КПК України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру» керівник Краматорської місцевої прокуратури Хорс К.Б. ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року №1-кс/234/2305/17 по справі №234/6828/17, яка набрала законної сили, умисно не виконав.
Вважає, що Держава Україна за представництвом Прокуратури Донецької області в особі керівника Краматорської місцевої прокуратури Хорса К.Б. порушила право ОСОБА_1 на отримання обґрунтованої відповіді на його звернення до державного органу, гарантованого статтею 40 Конституції України, частиною 2 статті 308 КПК України, порушила право ОСОБА_1 на справедливий розгляд в розумні строки його цивільних прав як власника активів, які можуть виникнути, зокрема, на підставі позову про відшкодування шкоди, який виникає з її заподіянням.
Протиправними діяннями відповідача йому, ОСОБА_1 , було спричинено моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав в зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та в зв'язку із втратою та неможливістю протягом тривалого часу повернення його майна значної вартості, що викликало у нього протягом тривалого часу і в теперішній час сильні негативні почуття, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву.
Оцінює розмір спричиненої йому моральної шкоди в грошовому еквіваленті на рівні 134028 грн..
Вказував, що протиправність, незаконність, неправомірність бездіяльності Прокуратури Донецької області полягає в невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури Хорсом К. Б . своїх службових обов'язків по розгляду скарги ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року по кримінальному провадженню №12017050390000199 від 20 січня 2017 року в порядку частини 2 статті 308 КПК України.
Вважає, що відповідачем порушено його права на ефективний правовий захист прав людини відповідно до статей 1,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Просив стягнути з Держави Україна за представництвом Прокуратури Донецької області за рахунок державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 134028 грн. та визначити порядок виконання судового рішення та вжити заходи для забезпечення його виконання; постановити окрему ухвалу про виявлені при вирішенні спору порушення законодавства та недоліки в діяльності Прокуратури Донецької області.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вказує, що рішення суду є незаконним, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В порушення вимог ст. 19 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) суд першої інстанції переклав на позивача власні обов'язки, оскільки дати оцінку правомірності або неправомірності дій відповідача має виключно суд.
Саме суд не застосував до спірних правовідносин норми права, на які посилався позивач в своїй позовній заяві: статтями 3, 8, 9, 19, 40, 41, 55, 56, 68, 121, 123, 129, 129-1 Конституції України, статтями 8, 10 Загальної декларації прав людини, статтею 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, статтями 1, 6, 13, 46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та статтею 1 Першого протоколу Конвенції, статтями 26, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, статтями 15, 19 України «Про міжнародні договори України» №1906-ІV, статтями 1, 2, 17, 19, 20, 36 України «Про прокуратуру», статтями 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, статтями 2, 8, 9, 21, 28, 308 КПК України від 13 квітня 2012 року №4651-VІ, статтями 15, 16, 23, 170, 174, 176, 1167, 1176, 1190 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції не вмотивував свої рішення щодо не застосування до спірних правовідносин зазначених позивачем норм права.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що є загальновідомим факт, що у випадку порушення права людини, позивачу спричинено моральну шкоду. Дана обставина визнана Європейським судом з прав людини в наведених в позовній заяві прецедентах ЄСПЛ.
Суд першої інстанції не вмотивував свого рішення, чому він практику ЄСПЛ не визнає джерелом права у спірних правовідносинах.
Суд першої інстанції не посилався на досліджені ним в судовому засіданні докази, що ОСОБА_1 на виконання відповідачем ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року №1-кс/234/2305/17 по справі №234/6828/17 отримав від керівника Краматорської місцевої прокуратури у визначений частиною 2 статті 308 КПК України строк обґрунтовану відповідь про результати розгляду скарги від 03 травня 2017 року відповідно до вимог статей 19, 40 Конституції України.
У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратура Донецької області зазначила що позивачем не доведено ані наявності незаконних рішень, дій чи бездіяльності визначеного ним кола осіб, ані заподіяння йому моральних страждань, ані причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) заподіювача шкоди та самою завданою шкодою. Для настання відповідальності необхідним є визнання протиправними, незаконними дій чи бездіяльності правоохоронних органів, що наразі не встановлено та не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Тому за умов відсутності решти складових для виникнення зобов'язання відшкодування моральної шкоди підстави відсутні.
Просили апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не спростовує аргумент апеляційної скарги, що при вмотивуванні рішення суду першої інстанції в порушення вимог статті 19 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) суд першої інстанції переклав на позивача власні обов'язки дослідити кожен доказ окремо, дати оцінку кожному доказу на його допустимість та на його належність до предмету доказування, дати оцінку всім допустимим та належним доказам на їх достатність в їх сукупності та системному зв'язку, на підставі досліджених доказів встановити обставини справи. Саме ці дії входять в процес доказування по справі. Позивач не має повноважень вчинити всі зазначені дії. Позивач наділений правом надати суду докази для їх дослідження та оцінки, а також надати пояснення щодо власної оцінки наданих ним доказів, щодо їх допустимості, належності, переконливості, достатності. Суд першої інстанції був упереджений до позивача на користь прокурора, не сприяв позивачу в реалізації його процесуальних прав. Зазначений відзив на апеляційну скаргу не спростовує аргумент апеляційної скарги, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми права, на які посилався позивач в своїй позовній заяві, та не вмотивував відмову у застосуванні зазначених норм права.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у позовній заяві, складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 звернувся до керівника Краматорської місцевої прокуратури 03 травня 2017 року зі скаргою щодо вжиття заходів для дотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження №12017050390000199 (а.с.17).
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 13 травня 2017 року (провадження № 1-кс/234/2305/17) частково задоволена скарга ОСОБА_1 та зобов'язано прокурора Краматорської місцевої прокуратури письмово повідомити скаржника про результати розгляду його скарги від 03 травня 2014 року щодо дотримання розумних строків досудового розслідування по кримінальному провадженню №12017050390000199 (а.с.7).
17 травня 2017 року Краматорською місцевою прокуратурою на адресу ОСОБА_1 була направлена відповідь за скаргою (а.с.18-19).
Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність незаконних рішень, дій чи бездіяльності визначеного ним кола осіб, не доведено заподіяння йому моральних страждань, а також причинного зв'язку між діями ( бездіяльністю ) заподіювача шкоди та самою завданою шкодою. Для настання відповідальності необхідним є визнання протиправними, незаконними дій чи бездіяльності правоохоронних органів, що наразі не встановлено та не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Тому за умов відсутності решти складових для виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди підстави відсутні.
Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 56 Конституції України, згідно якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Крім того, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.
Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно з п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року №1-кс/234/2305/17 по справі №234/6828/17 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 03 травня 2017 року та зобов'язано прокурора Краматорської місцевої прокуратури письмово повідомити його про результати розгляду його скарги від 03 травня 2014 року щодо дотримання розумних строків досудового розслідування по кримінальному провадженню №12017050390000199 від 20 січня 2017 року. Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В. від 13 травня 2017 року керівник Краматорської місцевої прокуратури не виконав.
Вважав, що бездіяльністю відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав в зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та в зв'язку із втратою та неможливістю протягом тривалого часу повернення його майна значної вартості, що викликало у нього протягом тривалого часу і в теперішній час сильні негативні почуття, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів;показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено ані наявності незаконних рішень, дій чи бездіяльності визначеного ним кола осіб, ані заподіяння йому моральних страждань, ані причинного зв'язку між діями ( бездіяльністю ) заподіювача шкоди та самою завданою шкодою.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України вимагається наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).
Оскільки для виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку ст. 1176, 1167 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).
Отже, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена вина відповідача та його бездіяльність визнана неправомірною позивачем не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки підстави для задоволення позову за вимогами ст. 1176 ЦК України відсутні. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.І. Корчиста
Судді: І.В. Кішкіна
О.О. Тимченко