22-ц/804/2223/19
222/527/19
Головуючий у 1-й інстанції Подліпенець Є.О.
Доповідач Мальцева Є.Є.
22 серпня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів Кочегарової Л.М., Лісового О.О.
секретар Тулянкіна М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
29 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 9,430 га на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області. Вона зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але їй було усно відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 25 січня 2019 року було встановлено факт, що померлий ОСОБА_3 є дядьком позивача. Після набрання рішенням законної сили вона знов звернулась до приватного нотаріуса для оформлення спадщини, але їй в цьому було відмовлено з причини пропуску строку на прийняття спадщини. Позивач вважає, що у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини вона не звернулася з поважних причин, а саме в зв'язку тим, що вона є юридично необізнаною особою, не знала, як вирішити таке питання, і у зв'язку з відсутністю коштів на подачу заяви про прийняття спадщини. Просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подачі до органів нотаріату заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 ..
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 20 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивач має вади зі станом здоров'я, постійно звертається за медичною допомогою та періодично перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а тому фактично не мала змоги вчасно подати заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її рідного дядьки у встановлений законом строк. З епікризу вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання (безстроково). У період з 17 листопада 2006 року по 24 листопада 2006 року знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом кардіосклероз, гіпертонічна хвороба другого ступеня, церебросклероз. Стан здоров'я позивача у 2007 році значно погіршився, про що свідчить звернення за медичною допомогою до лікарської амбулаторії в лютому, березні, червні та грудні місяцях.
Зазначає, що відсутність коштів, правова необізнаність, а також встановлення факту родинних відносин між померлим та позивачкою є частиною того переліку супровідних підстав, які прямо не впливали на поважність причин пропуску строку для подання заяви позивачем, але мали значення для вирішення справи в цілому.
Крім того, спадкова земельна ділянка і на даний час не були успадкована і не відчужена, що свідчить про те, що ніхто на неї не претендує, а позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_3 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Позивач та представник відповідача до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до положень ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Статтями 1261-1266 ЦК України визначено п'ять черг спадкування за законом, та спадкування за правом представлення, зокрема ст.1265 ЦК України передбачено, що у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Частиною 3 ст.1266 цього Кодексу передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК України).
Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст. 1272 ЦК України).
Частиною третьою ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справі, що позивач ОСОБА_1 , з 10.08.1958 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років в с. Старченкове Володарського району Донецької області, про що складено відповідний актовий запис № 34.
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 25 січня 2019 року, яке набуло чинності 05.03.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є племінницею ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час смерті спадкодавця позивач разом із ним постійно не проживала.
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.10.2005 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,430 га, що розташована на території Старченківської сільської ради.
З пояснень позивача судом встановлено, що вона достеменно знала про смерть дядька, але у встановлений законом шестимісячний строк не звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність спадкового майна.
Згідно з постановою приватного нотаріуса Нікольського районного нотаріального округу Донецької області Майшмаз С.Ф. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.03.2019 року № 3287/02-31, ОСОБА_4 яка діє від імені та в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 на підставі довіреності, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 9,430 г, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з мінуванням строку визначеного ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі встановлених у справі фактичних обставин та наданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що подача зазначеного позову, обумовлена не наявністю поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подачі нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини, тобто причин, які не залежали від її волі, а тою обставиною, що позивач випадково дізналася про спадкове майно у виді земельної ділянки, яку вона більш ніж через 12 років вирішила оформити у свою власність, що відповідно до позицій викладених у вищенаведеному листі Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 не є підставою для задоволення позову в даній категорії справ.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як роз'яснено листом Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Суд встановив, що наведені причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подачі нотаріусу відповідної заяви, а тому, незважаючи на визнання позову відповідачем. Інших поважних причин пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для позивачки на подачу нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк після відкриття спадщини, позивачем не зазначено. Позивач, будучі обізнаною про смерть спадкодавця, в період часу з 10 листопада 2006 року по 10 травня 2007 року не вжила жодних дій спрямованих на прийняття спадщини, що також говорить про відсутність у неї обставин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами на вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційним судом перевірені доводи апеляційної скарги про те, що позивач хворіла, у зв'язку із чим не мала можливості звернутися до нотаріуса у шестимісячний строк - в період з 10 листопада 2006 року по 10 травня 2007року. Проте з наданої позивачем виписки з амбулаторної картки вбачається, що позивач була на стаціонарному лікуванні тільки з 17.11.2006 року по 24.11.2006 року, зверталася за лікарською консультацією 05.02.2007 року, 19.03.2007 року - отже, мала достатньо часу з шестимісячного строку для звернення з заявою про прийняття спадщини.
Тому обставини, якими позивач обгрунтувала свої позовні вимоги, не можуть біди підставами для задоволення позову. Посилання представника ОСОБА_1 в скарзі на те, що вона є інвалідом 2 групи безстроково, з огляду на підстави її позовних вимог, не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки такі обставини існували і до смерті спадкодавця.
Отже, суд першої інстанції у відповідності до положень закону не прийняв надані позивачем докази, як причини визнання поважними причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ці докази не підтверджують об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини.
Неможливо також погодитися із доводами апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом першої інстанції доказів, оскільки вони зводяться до незгоди з рішенням, крім того, медичні документи на підтвердження стану здоров'я позивача були надані тільки в апеляційну інстанцію.
Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 посилалася також на необхідність встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем. Колегія суддів вважає ці доводи неспроможними, і не приймає до уваги, враховуючи тривалий строк, що пройшов з дня відкриття спадщини, та відсутність непереборних обставин, які б унеможливлювали її звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Оскільки позивачем не надано суду першої інстанції належних та переконливих доказів того, що вона проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, також у підтвердження того, що вона з 2006 року не мала можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, суд дійшов до правильного висновку про відмову в позовних вимогах.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням суду. Наведені позивачем обставини, як вбачається зі справи, були предметом дослідження суду першої інстанції, і відповідно до вимог статті 263 ЦПК України в рішенні суду цим обставинам дана правильна і мотивована оцінка.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 20 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 23 серпня 2019 року.
Головуючий: Є.Є. Мальцева
Судді Л.М. Кочегарова
О.О. Лісовий